• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Виконавчих дій

Захист прав стягувача, боржника та інших осіб під час провадження

Загальні умови виконання рішення про заборону діяльності об'єднання громадян

Державний виконавець розпочинає виконання рішення про заборону діяльності об'єднання громадян за заявою органу, уповноваженого відповідно до закону здійснювати легалізацію такого об'єднання, на підставі виконавчого документа про примусовий розпуск цього об'єднання громадян. Легалізуючий орган подає цю заяву до державної виконавчої служби лише після офіційного повідомлення у друкованих засобах масової інформації про набрання чинності рішенням щодо заборони діяльності цього об'єднання громадян.

Державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження та здійснює виконавчі дії, передбачені рішенням суду про заборону діяльності об'єднання громадян у порядку, встановленому Законом.

Державний виконавець повинен зажадати від керівників або засновників об'єднання громадян оригінали свідоцтва про державну реєстрацію та Статуту об'єднання громадян, документи органів внутрішніх справ, які підтверджують знищення печаток та штампів, дані від банківських установ про закриття рахунків, акт з податкової адміністрації про здавання звітності керівним органом об'єднання тощо, У разі невиконання з боку об'єднання громадян зазначених вимог державний виконавець сам уживає заходів до виконання (вилучає свідоцтво, статут, печатку, штамп; свідоцтво та Статут передаються легалізуючому органу, печатка та штамп - до органів внутрішніх справ тощо).

Про виконання рішення суду щодо заборони діяльності об'єднання громадян державний виконавець складає акт, який підписують державний виконавець і представник легалізуючого органу. Копії акта надсилаються до суду, який постановив рішення, та легалізуючому органу.

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Здійснення виконавчого провадження має ґрунтуватися на принципі безумовної обов'язковості рішення суду чи іншого компетентного органу, виконання якого слід здійснювати в повному обсязі, своєчасно та неупереджено.

Особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, повинні бути роз'яснені державним виконавцем їх права відповідно до вимог Закону. Форма роз'яснення таких прав законом не передбачена, отже вона може бути як усною, так і письмовою. Позитивною є практика деяких державних виконавців, що використовують бланки постанов про відкриття виконавчого провадження, з зазначенням на зворотному боці цього документа переліку прав та обов'язків сторін та учасників виконавчого провадження.

Виконавче провадження провадиться гласно, сторони виконавчого провадження та їх представники мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, роботи з них виписки, знімати копії тощо. Виконавче провадження та його результати можуть висвітлюватися в засобах масової інформації, однак гласність виконавчого провадження може бути обмежена, якщо розголошення відомостей суперечить охороні державної таємниці, з метою запобігання розголошенню відомостей про особисте життя сторін та у інших передбачених законом випадках.

Дії державного виконавця, його відмова від вчинення певної виконавчої дії, зволікання з учиненням виконавчих дій, а також відмова у задоволенні заяви про відвід державного виконавця можуть бути оскаржені особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до виконання виконавчих дій у встановленому законом порядку.

Оскарження дій посадових осіб державної виконавчої служби. У виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби щодо виконання рішення чи відмови у здійсненні передбачених Законом дій стягувачем або боржником може бути подана скарга до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до суду.

Порядок судового розгляду скарг на дії (бездіяльність) державних виконавців визначені главою 31 -Г Цивільного процесуального кодексу України та статтею 121 Господарського процесуального кодексу України.

Підвідомчість судам скарг на дії (бездіяльність) державного виконавця є такою:

• скарги щодо невиконання (неналежного виконання) рішень загальних судів та несудових органів подаються до загальних судів;

• скарги щодо невиконання (неналежного виконання) рішень господарських судів подаються до господарських судів.

Підсудність розгляду судовими органами скарг на дії (бездіяльність) державного виконавця розподілена таким чином:

• скарга у виконавчому провадженні щодо виконання судових рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця чи начальника відділу державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ;

• скарга щодо виконання інших (несудових) рішень подаються до суду за місцем знаходження відповідного відділу державної виконавчої служби;

• скарга на дії (бездіяльність) державних виконавців та посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції подаються до апеляційного суду за місцем знаходження відповідного органу державної виконавчої служби.

Скарга у виконавчому провадженні подається у письмовій формі та повинна обов'язково включати:

1) назву відділу державної виконавчої служби, до якого подається скарга;

2) точну назву стягувача та боржника, їх місце проживання (для фізичних осіб) або знаходження (для юридичних осіб), а також назву представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;

3) реквізити виконавчого документа (назва виконавчого документа, орган, який його видав, дата видачі виконавчого документа та його номер, резолютивна частина виконавчого документа);

4) зміст оскаржуваних дій (бездіяльності) та норму Закону, що порушена;

5) виклад обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати подання скарги.

Скарга, подана у виконавчому провадженні до начальника відділу державної виконавчої служби, розглядається у 10-денний строк. За наслідками розгляду скарги начальник відділу державної виконавчої служби виносить постанову про задоволення чи відмову в задоволенні скарги, яка у 10-денний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби в порядку статтей 8-8³ Закону України "Про виконавче провадження" або до суду. Скарги, подані без Додержання вимог, викладених у частині 2 цієї статті, розглядаються начальником відділу державної виконавчої служби у порядку, встановленому Законами України "Про звернення громадян" та "Про інформацію".

Стягувач має право звернутися з позовом до юридичної особи, яка зобов'язана провадити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи. При цьому стягувач звільняється від сплати державного мита.

Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню державою в порядку, передбаченому законом. Такий порядок відшкодування збитків, заподіяних державним виконавцем, введений з 28 серпня 2003 року, і саме у цьому порядку викладено нові гарантії дотримання законних інтересів сторін виконавчого провадження. Ці гарантії полягають у наступному.

Наприклад, відділ державної виконавчої служби, як самостійна юридична особа, державний виконавець якого провадить виконання рішення суду (в тому числі господарського), не має власних коштів або майна, яке зазвичай перебуває на балансі районних, міських (міст обласного значення), районних у містах та обласних управлінь юстиції. На депозитному рахунку відділу ДВС накопичуються та обліковуються кошти, стягнуті з боржників та належні до виплати стягувачам. При прийнятті рішення суду про визнання дій державного виконавця неправомірними, суд нерідко вирішує стягнути з територіального відділу ДВС суму збитків, завданих позивачеві, і призначає порядок цього стягнення - з депозитного рахунку відділу ДВС. Тим самим вимоги позивача задовольняються не за рахунок власних коштів відповідача (відділу ДВС), а за рахунок інших сторін виконавчого провадження. На теперішній же час подібні ситуації - виключені.

Процедура розгляду загальним судом скарги на дії державного виконавця. Про подання скарги суд повідомляє відповідний відділ державної виконавчої служби не пізніше, ніж наступного дня після прийняття її судом. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом за відповідним клопотанням зацікавленої сторони.

Скарга розглядається у 10-денний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржується. Якщо заявник, державний виконавець або інша посадова особа державної виконавчої служби не можуть з'явитися до суду з поважних причин, справу може бути розглянуто за участю їх представників.

Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, не працює на попередній посаді, він залучає до участі в справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення прав чи свобод заявника. За результатами розгляду скарги суд постановляє рішення.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє рішення про відмову в задоволенні скарги.

При задоволенні скарги суд може допустити негайне виконання рішення.

Рішення суду у справі може бути оскаржено у встановленому законом (апеляційному, касаційному) порядку. Витрати, пов'язані з розглядом скарги, включаючи й витрати для надання юридичної допомоги, а також витрати, пов'язані з поїздками, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено рішення про задоволення скарги заявника.

Рішення суду за скаргою надсилається не пізніше десяти днів після набрання ним законної сили до відповідного відділу державної виконавчої служби для виконання, а також заявнику. Про виконання рішення відповідний орган державної виконавчої служби повідомляє суд і заявника не пізніше, ніж у місячний строк з дня одержання рішення суду.

Процедура розгляду господарським судом скарги на дії державного виконавця. Скарги надії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом Десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарги на дії органів державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Неявка боржника, стягувана, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.

Ухвалу може бути оскаржено у встановленому ГПК України порядку - апеляції, касації та повторної касації.

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов 'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі. У разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання. Законом України "Про виконавче провадження" також передбачено накладення штрафу за невиконання рішення зобов'язального характеру і на боржника-юридичну особу (від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), однак ця норма права не може знайти свого застосування на практиці, оскільки адміністративна відповідальність юридичної особи суперечитиме загальному принципу персональності юридичної відповідальності та не відповідатиме статті 61 Конституції України.

Постанова державного виконавця про накладення штрафу затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому самому порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону (СТ.382КК України).

Відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення Закону України "Про виконавче провадження". За порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження", невиконання законних вимог державного виконавця громадянами чи посадовими особами, втрату або несвоєчасне відправлення виконавчого документа, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця роботи (знаходження), якщо ці дії не мають ознак злочину, а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця на винних осіб за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби накладається штраф від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у порядку, передбаченому законом.

У разі наявності ознак злочину у діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги законодавства про виконавче провадження, державний виконавець складає акт про порушення і надсилає до відповідних правоохоронних органів подання про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності.

За вчинення злочинних діянь в процедурі примусового виконання рішень судів фізична особа несе відповідальність за такими складами злочинів:

• злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні - стаття 164 КК України;

• опір представникові влади (у тому числі державному виконавцеві) під час виконання ним службових обов'язків - стаття 342 КК України;

• самоправство - самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією - стаття 356 КК України;

" умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню - стаття 382 КК України;

• приховування (у тому числі розтрата, переховування, відчуження) майна, що підлягає конфіскації або на яке накладено арешт чи яке описано - стаття 388 КК України.

Читайте також:

1. Зупинення виконавчого провадження, відкладення проведення виконавчих дій
2. Нормативно-правові акти виконавчих органів влади та правоохоронних відомств
3. Організація діяльності виконавчих комітетів місцевих рад
4. Особливості виконання рішень у разі відкриття кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника, діяльність виконавчих груп
5. Особливості здійснення окремих виконавчих дій та виконання рішень іноземних судів в Україні
6. Питання 3. Гарантії та способи забезпечення законності в діяльності кримінально-виконавчих установ в процесі забезпечення режиму виконання і відбування покарання.
7. Підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень
8. Призначення та ремонт виконавчих механізмів.
9. РІВНЯННЯ ДИНАМІКИ ВИКОНАВЧИХ ЕЛЕМЕНТІВ

Переглядів: 929