Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

КРИТЕРІЇ і правила ФОРМУВАННЯ програм Олімпійських Ігор

ОЛІМПІЙСЬКИХ ІГОР СУЧАСНОСТІ

ОРГАНІЗАЦІЯ, ПРОВЕДЕННЯ І ПРОГРАМА

Пітин М.П.

Линець М.М.

Лекція з навчальної дисципліни

„Олімпійський та професійний спорт”

“ЗАТВЕРДЖЕНО”

на засіданні кафедри теорії спорту

„31” серпня 2010 р. протокол № 1

Зав. каф _____________ Ю.Бріскін.

Під програмою Олімпійських ігор розуміється перелік видів спорту, дисциплін і видів змагань, що затверджується МОК для кожних конкретних Ігор Олімпіад і кожних конкретних зимових Олімпійських ігор.

Програма Олімпійських ігор — один з найважливіших компонентів олімпійського спорту і від її багато в чому залежить популярність Олімпійських ігор, їхня привабливість для міжнародних спортивних федерацій, національних олімпійських комітетів, представників засобів масової інформації і структур бізнесу. Саме програма Ігор визначає стратегію розвитку олімпійського спорту в більшості країн.

Перша спроба рішення питань, зв'язаних з олімпійською програмою в цілому, була почата в 1907 р. на 9-й сесії МОК у Гаазі, де затверджувалася програма Ігор IV Олімпіади 1908року в Лондоні. У 1908р. МОК звернувся в Британську олімпійську раду з проханням підготувати правила змагань по 18 видам спорту.

На 11-й сесії МОК у 1909 р. було рекомендовано організаторам майбутніх Ігор враховувати, що Олімпійські ігри є міжнародною подією і не можуть бути засновані тільки на типових для країни-організатора спортивних змаганнях.

У 1912 р. на 15-й сесії МОК у Стокгольмі приймається рішення про те, що вид спорту може бути включений у програму Ігор Олімпіади за умови, що ними займаються не менш чим у шести країнах.

МОК намітив загалом найбільш прийнятну програму Олімпійських ігор, визначивши в ній три категорії видів спорту в порядку їхньої значимості — обов'язкові, бажані і необов'язкові. Такий поділ проіснувв до 1957 р.

Після 1920 р., коли программу Олімпійських ігор став формувати тільки МОК, вона потерпіла два значних скорочення.

При формуванні програм Ігор виникали досить серйозні проблеми, зв'язані з питанням аматорства в спорті. З цієї причини МОК виключив із програми Олімпійських ігор теніс. Не менш гострими приблизно в цей же час стали питання про присутність у програмі Ігор лижного спорту і футболу, що у ній залишилися.

З 1979 р. уводиться такий критерій включення видів спорту, дисциплін і видів змагань у програму Олімпійських ігор, як географічне поширення по континентах. Відповідно до тих редакцій Олімпійської хартії, що діяли наприкінці XX століття і в перші роки XXI в., у програму Ігор Олімпіад могли бути включені тільки види спорту, що визнані МОК і широко поширені не менш чим у 75 країнах на чотирьох континентах — для чоловіків і не менш чим у 40 країнах на трьох континентах — для жінок, а в програму зимових Олімпійських ігор — види спорту, визнані МОК і широко розповсюджені не менш чим у 25 країнах на трьох континентах.

У програму Ігор Олімпіад могли бути включені тільки види змагань, розповсюджені не менш чим у 50 країнах на трьох континентах — для чоловіків і не менш чим у 35 країнах на трьох континентах — для жінок.

У нині діючій (за станом на літо 2009 р.) редакції Олімпійської хартії, прийнятої 7 липня 2007 р. на 119-й сесії МОК, визначено, що добір видів спорту для програми Ігор, а також визначення критеріїв і умов для включення виду спорту в програму, є прерогативою сесії МОК. Рішення про включення чи дисципліни виду змагань у програму Ігор є прерогативою виконкому МОК.

Рішення про включення виду спорту в програму конкретних Олімпійських ігор повинне бути прийнято не пізніше, ніж під час сесії МОК, що вибирає місто-організатор конкретних Олімпійських ігор. Рішення про включення дисципліни виду змагань у програму конкретних Олімпійських ігор повинне бути прийняте на засіданні виконкому МОК не пізніше чим за три роки до відкриття Олімпійських ігор.

Види спорту, що включаються в програму Ігор Олімпіад, складаються з "спортивного ядра" і додаткових видів спорту. "Спортивне ядро" включає не менш 25 видів спорту, обраних сесією Міжнародного олімпійського комітету з пропозиції виконкому МОК.

За пропозицією виконкому МОК сесія МОК може вибрати один чи кілька додаткових видів спорту з числа видів спорту, що не були включені в "спортивне ядро" рішенням сесії Міжнародного олімпійського комітету, а також з числа інших видів спорту, керованих міжнародними спортивними федераціями, визнаними МОК. У той же час загальна кількість додаткових видів спорту, обраних сесією МОК для програми Ігор Олімпіади, повинне бути така, щоб повна кількість видів спорту, включених у програму Ігор (тобто "спортивне ядро" плюс додаткові види спорту), не перевищувало 28.

МОК на 117-й сесії, що відбулася в липні 2005 р. у Сінгапурі, визначаючи програму Ігор Олімпіади, що проходитиме в 2012 р. у Лондоні, включив у неї види спорту, якими керують 26 з 28 міжнародних спортивних федерацій, тоді як два види спорту — бейсбол і софтбол — не набрали необхідної кількості голосів членів МОК і в зв'язку з цим не були включені в програму Ігор-2012.

На засіданні виконкому МОК, що відбувся 13 серпня 2009 р. у Берліні, були розглянуті пропозиції шести міжнародних спортивних федерацій, кожна з який клопоталася про включення свого виду спорту в програму Ігор Олімпіади (гольф, регбі-7, сквош, бейсбол, софтбол, роллер-спорт). Виконком МОК прийняв рішення: рекомендувати 121-й сесії МОК включити в олімпійську програму, починаючи з Ігор Олімпіади (2016 р.), гольф і регбі. І в жовтні 2009 р. у Копенгагені на 121-й сесії МОК ці два види спорту були включені в програму Ігор Олімпіад з 2016 р.

Види спорту, що включаються в програму зимових Олімпійських ігор (у тому числі Ігор-2010 у Ванкувері), як і раніше складаються з "спортивного ядра", у которое входять 15 видів спорту, керованих сьома міжнародними спортивними федераціями.

ОЛІМПІЙСЬКА ПРОГРАМА

Право чи включати чи не включати той чи інший вид спорту, дисципліну і вид змагань із програми Олімпійських ігор має тільки Міжнародний олімпійський комітет.

Робота над програмою Ігор, почата на I Олімпійському конгресі в Парижі в 1894 р., поставила Кубертена і його співробітників перед необхідністю налагодити стосунки з клубами і федераціями. В основу правил змагань на Олімпійських іграх були покладені правила федерацій. Кубертен із самого початку надавав федераціям вирішальний голос у складанні олімпійської програми. Ще на першій сесії МОК було затверджене положення, відповідно до якого програма Олімпійських ігор повинна включати тільки сучасні види спорту. Ігри повинні носити міжнародний характер, а види спорту, що входять у програму Ігор, повинні бути поширені не в окремих країнах, а набагато ширше.

У 1925 р. на відбувавшійся в Празі 24-й сесії МОК приймаються такі рішення: на Іграх можуть виступати в кожнім індивідуальному змаганні не більш чотирьох спортсменів від країни (у даний час — не більш двох, а в ряді видів спорту — не більш одного); тільки МОК має абсолютне право формувати програму обов'язкових змагань Олімпійських ігор.

У 20—40-і роки XX в. критерії включення виду спорту в програму Олімпійських ігор не змінювалися. Тільки в 1949 р. МОК збільшив кількість країн, у яких вид спорту повинний був бути розповсюджений, для його включення в олімпійську програму.

Після Другої світової війни програма Ігор Олімпіад розширюється. Питання розширення олімпійської програми постійно піднімалися на більшості сесій МОК у 1950—1960-і роки.

У 1951 р. була створена Комісія МОК по скороченню олімпійської програми. Деякі пропозиції цієї комісії (про зменшення кількості офіційних осіб на Олімпійських іграх, відстороненні запасних спортсменів в індивідуальних видах спорту, встановленні лімітів по кількості місць для журналістів, фотографів, представників радіо і телебачення й ін.) були враховані, але робота комісії в цілому не зробила істотного впливу на зміну олімпійської програми.

У 1957 р. МОК втановив кількісні рамки для видів спорту в програмі Ігор Олімпіад: мінімум — 15, максимум — 18, хоча в програму на той момент був включений 21 вид спорту, отже, з олімпійської програми необхідно було виключити три види спорту.

Поворотним пунктом у розвитку олімпійської програми стало рішення 67-й сесії МОК у 1968 р. про створення постійної Комісії з олімпійської програми, що працювала з 1968 по 1994 р. і працює з 2001 р. по даний час.

Аналіз олімпійської програми, проведений цією комісією наприкінці 1960-х років, показав, що рівновага між спортивними змаганнями порушується, кількість видів змагань у межах індивідуальних видів спорту необґрунтовано збільшується, спостерігається відставання участі жінок в Олімпійських іграх.

У 1981 р. МОК затвердив рекомендації Комісії з олімпійської програми і заснував категорії видів спорту, дисциплін і видів змагань, створивши тим самим найпростішу систему класифікації олімпійської програми. Були розроблені критерії для включення в програму видів спорту, дисциплін і видів змагань. В Олімпійській хартії 1981 р. називалися 12 критеріїв, яким повинні були відповідати види спорту в олімпійській програмі, у тому числі поширеність виду спорту у світі, загальнодоступність, помірність витрат на розвиток виду спорту, великий обсяг фізичної діяльності, об'єктивність суддівства, збалансованість програми виду спорту, відсутність штучного командного заліку, а також неприйнятність видів спорту, чи дисциплін видів змагань, у яких результати головним чином залежать від механічної рушійної сили.

Наприкінці 80-х років XX в. заявки від міжнародних спортивних федерацій на включення їхніх видів спорту в олімпійську програму стали надходити потоком, що неприпинявся.

В 1989 р. у Сан-Хуану (Пуерто-Рико) на 95-й сесії МОК де адміністратор Реймонд Гафнер запропонував виключити з Олімпійської хартії положення про показові види спорту. Поставлена на обговорення виконкомом МОК, ця пропозиція було затверджена сесією. Рішення набрало сили в 1996 р.

В Олімпійській хартії 2004 р. були присутні тільки чотири критерії включення видів спорту, дисциплін і видів змагань у програму Олімпійських ігор: поширеність виду спорту у світі, відсутність штучного командного заліку, неприйнятність видів спорту, чи дисциплін видів змагань, у яких результати залежать від механічної рушійної сили, відповідність олімпійської традиції (в окремих виняткових випадках вид спорту, чи дисципліна вид змагань можуть залишатися в програмі за рішенням МОК, щоб не порушувати традицій).

В даний час такий критерій, як загальнодоступність, що був присутній в Олімпійській хартії в 1981 р., не існує.

Загальний зміст олімпійської програми:

· ключовим фактором успіху Олімпійських ігор є олімпійська програма; будь-які зміни в її структурі повинні піти на користь олімпійському руху, а також підвищити значимість і привабливість Олімпійських ігор;

· програма повинна бути у визначеній мірі гнучкою;

· програма повинна включати різні види спорту (командні й індивідуальні), проведені в закритих приміщеннях і на відкритому повітрі;

· традиції сучасних Олімпійських ігор повинні бути збережені і відображені в майбутній олімпійській програмі;

· включення в олімпійську програму виду спорту повинне ґрунтуватися на результатах ретельного аналізу кожного виду спорту і відповідних критеріїв;

· відповідно до положень Олімпійської хартії в програму зимових Олімпійських ігор можуть бути включені тільки ті види спорту, що проводяться на чи снігу на льоді;

· питання включення виду спорту в програму Олімпійських ігор і його виключення з її повинні знаходитися в компетенції МОК.

Якості, які повинні бути властиві виду спорту:

· олімпійська програма не обов'язково повинна відображати програму чемпіонату світу з відповідного виду спорту;

· варто уникати включення в програму схожих видів спорту, штучних видів спорту, а також більшості видів спорту для тих самих спортсменів;

· глобальний інтерес громадськості і засобів масової інформації до спорту варто розглядати як ключовий елемент при аналізі виду спорту, тому що він є фундаментальним елементом успіху Олімпійських ігор;

· варто враховувати соціальну значимість, що непіддається кількісному визначенню, спорту (наприклад, чесна гра, солідарність, елементи впливу навколишнього середовища, здоров'я спортсменів, освіта, відсутність дискримінації);

· щоб вид спорту одержав право на включення в олімпійську програму, він повинний продемонструвати безпосередній вплив на молодь і подальший його розвиток; повинні організовуватися світові і континентальні першості для молоді і юніорів, а також для чоловіків і жінок;

· система суддівства повинна бути чесної, об'єктивної і прозорий;

· питання включення нового виду спорту в олімпійську програму може розглядатися тільки в тому випадку, якщо видом спорту займаються і чоловіки, і жінки, але в олімпійській програмі вид спорту не обов'язково повинні представляти і ті та інші;

· змагання у вагових категоріях дозволяються тільки у важкій атлетиці і єдиноборствах;

· по можливості, дисципліни деяких видів спорту (наприклад, водяне поло і стрибки на батуті) варто розглядати окремо з погляду аналізу олімпійської програми;

· щоб забезпечити розгляд питання включення виду спорту в олімпійську програму, цей вид спорту повинний гарантувати свій довгостроковий розвиток, а також життєздатність.

Спортивні споруди. Комісія з олімпійської програми вважає за необхідне здійснювати строгий контроль за виконанням вимог, пропонованих до спортспоруд (кількість, вартість, місткість, складність), по можливості, скорочувати їхню кількість, а крім того, ці вимоги варто враховувати при розгляді питання про включення виду чи спорту дисципліни в програму Ігор чи про виключення з її.

Найбільший вплив на олімпійську програму за більш ніж столітню історію Ігор робили три президенти МОК: П’єр де Кубертен, Эйвери Брэндедж і Хуан Антоніо Самаранч.

З ініціативи П’єра де Кубертена, наприклад, в олімпійську програму було включене сучасне п’ятиборство.

Кубертен виступав за недопущення жінок до участі в Іграх, що проявилося в забороні участі жінок в Іграх I Олімпіади й у дуже повільному розширенні жіночої частини олімпійської програми.

Помітний вплив на формування олімпійської програми зробив і Эйвери Брэндедж. Саме з його ініціативи на 62-й (61-й) сесії МОК у 1964 р. програма Ігор Олімпіад була скорочена з 21 до 18 видів спорту, хоча існував альтернативний варіант — залишити 20 видів.

Сьомий президент МОК Хуан Антоніо Самаранч, будучи відповідно до Олімпійської хартії членом усіх комісій і робочих груп (за посадою) і маючи пріоритет на їхніх засіданнях, виступав за модернізацію програми Ігор Олімпіад і розширення програми зимових Олімпійських ігор, що враховувала у своїй роботі Комісія з олімпійської програми.

Х.А. Самаранч, переконаний, що олімпійський рух повинний відбивати існуючі тенденції у світі, сприяв включенню в олімпійську програму таких нових видів спорту, як софтбол і керлінг. Про особисту зацікавленість Самаранча в цих видах спорту свідчить той факт, що на 94-й сесії МОК, що відбулася у вересні 1988 р. у Сеулі, де було прийняте рішення не включати софтбол у програму Ігор Олімпіади 1992 р., президент Міжнародного олімпійського комітету, виступаючи перед членами МОК, запропонував усе-таки включити софтбол у програму Ігор XXVI Олімпіади 1996 р. Таке побажання Самаранч висловив і з приводу включення в програму зимових Олімпійських Ігор 1998 р.- керлінга. Софтбол і керлінг були включені в програми Ігор 1996 і 1998 р. відповідно.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Фактори що впливають на формування Олімпійської програми

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.