Вплив просвітництва на розвиток туризму

РОЗВИТОК СВІТОВОГО ТУРИЗМУ У XVI І- XIX СТ

Освоєння Центральної та Південної Америки

Через 10 років після відкриття Колумбом так званої Нової Індії італійський мореплавець Амеріго Веспуччі довів, що це не Індія, а новий континент зі своєю власного флорою та фауною. Результати своїх досліджень Амеріго написав у листах в 1503-1504 роках. Континент на честь Амеріго Веспуччі в 1507 р. назвали «Землі Амеріго», а втім - назвали Америкою. Про Колумба теж не забули й одну з країн Латинської Америки назвали Колумбією.

Російські мореплавці А. Чіріков та В. Берінг доповнили знання про географічну карту Америки у її північній частині. Росію від Аляски відокремлює протока Берінга.

Засвоєння Північної Америки першими почали французькі мореплавці та колоністи, але згодом англійці за допомогою сили витеснили французів з частини канадської території. Таким чином сьогодні Канада має англомовну та французськомовну частини.

На територію теперішніх сполучених штатів спочатку приплили голандці і засновали місто Новий Амстердам з районом Гарлем (назва міста у Голандії). Але англійці викупили у голандців місто й назвали його Нью-Йорк. Індіанці називали цей район Мана Хата, сьогодні тут Манхеттен.

Під час релігійних війн у Англії пуритани емігрували з релігійних причин з Англії до Америки на судні «Мєйфлауер» й вийшли на американський берег поблизу міст Бостон та Салем. Вони спочатку встановили добрі відносини з місцевим індіанським населенням. Але, згодом почали відбирати індіанські землі й заганяти місцевих жителів у так звані резервації і зробили індіанців безправними.

До Америки їхали шукачі пригод з усіх країн Європи та Азії, а для

рабської праці на плантаціях привозили рабів з Чорної Африки. Так згодом США стали багатонаціональною державою.

У 16 столітті португальці повністю колонізували Бразилію, а іспанці - Центральну та Південну Америку. Особливо відзначились жорстокі іспанські конкістадори Франціско Пісаро та Ернан Кортес. З одного боку вони зробили значний внесок у дослідження континенту, а з іншого боку проводили примусове залучення індіанців до католицизму, иав»язування іспанських звичаїв, законів та способу життя. Усякий опір карався смертю. Тільки в 19 столітті країнам Латинської Америки під керівництвом Сан Мартіна та Сімона Болівара вдалося звільнитися від іспанського колоніального панування й утворити незалежні республіки.

Оригінальним чином звільнилася Бразилія від панування португальців. Там до народного повстання приєднався наслідний принц португальського короля, який виріс у Бразилії. Він став першим королем незалежної Бразилії, а згодом повернувся до Португалії наслідувати португальський трон. Так Бразилія стала республікою.

Завдяки освоєнню Латинської Америки Європа дізналась про існування кофе, какао, табаку, картоплі, кукурудзи, рому, текіли тощо.

Активні зв’язки Європи з Америкою сприяли розвитку майбутньої інфраструктури сучасного туризму.

(продовження лекції 4)

Вказаний період був епохою просвітництва, віри у людський розум, можливість перебудови суспільства на справедливих засадах, епохою розквіту науки та мистецтва. Значним стимулом для такого розвитку стала епоха Відродження, яка більшою міро визначилась в італійській Флоренції і має своє дуже цікаве пояснення.

Такі прізвища, як Мікеланджело, Рафаєль, Леонардо да Вінчі, Данте, Бокаччо, Ботічеллі, Челліні, Галілей - знає весь світ. Англійці Шекспір, Джон Донн та інші діячі культури та філософи-гуманісти різних країн творили під впливом цієї культурної течії. Це дало поштовх для розвитку точних та природничих наук. У цю епоху змінюється мотивація подорожей від чистої прагматики до приємного проведення вільного часу та духовного збагачення.

Якщо раніше література про подорожі присвячувалась переважно паломництву, то тепер стає модним для освіченої людини відвідати культурні центри Італії та Франції і про такі мандрівки стали писати книги. Такими привабливими центрами були також Стамбул, Москва, навіть Китай та Індія. Російський письменник Гончаров описував морську подорож у романі« Фрегат «Паллада».

Цар Петро Перший поїхав до Європи і привіз звідти європейський досвід в суднобудуванні та в інших галузях. Той факт, що мандрувати могли переважно аристократи, обумовило розвиток інфраструктури гостинності і умов для розвитку туризму.

Основними чинниками появи та розвитку туризму у цю епоху були:

Соціально-науковий прогрес, розвиток економіки,

зміни в мотивації подорожей, освоєння географічного простору, розвиток торгівлі та інфраструктури гостинності.

Освоєння географічного простору в XVII - XVIII ст. Початок 17 ст. ознаменувався визначними відкриттями голандських мореплавців, а меркаторська географічна карта вперше з’явилася в Голландії.

В 1609р в Америці було засновано місто Новий Амстердам, що потім був проданий англійцям і став Нью-Йорком.

Тасман відкрив землю Австралію, а острів на південь від Австралії й сьогодні зветься Тасманія.

Це острів ендемічних тварин та рослин являє собою сьогодні дуже привабливий об’єкт туризму. Апхипелаг поблизу Автралії був названим Новою Зеландією на честь голандської Зеландії, а сама Австралія спочатку звалася Новою Голандією.

Англійці виявилися більш спритніші за французів та голландців в справі встановлення британського прапору на нових землях. Великий внесок у відкриття та засвоєння нових земель зробив англійський мореплавець Джеймс Кук у XVI1 ст. Він відкрив архіпелаги Океанії та Гавайські острови на судні« Ендевор». Сьогодні тут улюблені місця для туристів. Внесок у засвоєння північної час мореплавці Дежнев, Берннг та інші.

Поява туризму та розвиток системи гостинності. Завдяки впливу просвіти, молоді дворяни, лорди, аристократи вважали за необхідне поповнити свою освіту зарубіжною подорожжю. Для більш дорослих багатих людей метою подорожі стала лікувальна, оздоровча мотивація, певна частина населення мандрувала з релігійною метою.

Основними країнами для відвідування були Англія, Франція, Італія, Швейцарія, Голландія, іноді Балкани, Близький Схід тощо. Тури могли тривати 2-Зроки.

Такі подорожі стали називати французькою мовою «гранд тур». Від цього виразу з’явився термін «туризм».

Своїми шляхами розвивалася торгівля та міжнародні ярмарки з виставами, театрами, розвагами, сувенірами. На ярмарок Вознесіння у Венеції приїздило до 100 тис. гостей. Од тієї пори туристів часто називають « гості» італійською, німецькою та російською мовами.

Технічний прогрес на транспорті підвищив швидкість та знизив ціну на перевезення. Цей фактор теж сприяв збільшенню кількості подорожей. Механізація виробництва сприяла скороченню робочого і збільшення вільного часу. Це теж позитивний фактор для розвитку дозвілля. Наприкінці 17 ст. у Відні та Парижі з»явились перші кав»ярні. А в 18 ст наступила ера розвитку ресторанного сервісу. У цій справі попереду йшла Франція.

В кінці 18 ст почався розвиток курортного туризму, який к середині 19 ст. набрав значної сили.

У період просвітництва з»явилися такі форми туризму: рекреаційний, оздоровчий, пізнавальний, з метою освіти, спортивний (альпінізм, гірський туризм),

Набув подальшого розвитку релігійний, а також комерційний туризм.

Вже існувала певна інфраструктура гостинності:

Готелі, таверни, згодом кафе та ресторани, розважальні центри,транспортна служба. Тобто всі складові сучасного туристичного продукту. Подорожі поки що здебільше були індивідуальними й планувались частіше за власного ініціативою.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Епоха великих географічних відкриттів	\|	Розвиток світового туризму в XIХ ст.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.