МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Розвитку та її критерії. Розвинені країниКласифікація країн світу за рівнем соціально-економічного Сутність і структура середовища міжнародних економічних відносин Лекція 2. СЕРЕДОВИЩЕ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ ТА СТРУКТУРА СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА Середовище міжнародної економіки – умови і фактори, що впливають на формування і розвиток міжнародних економічних відносин (МЕВ). Внутрішнє середовище міжнародної економіки охоплює: зовнішньоекономічну діяльність країн та їхніх суб'єктів господарювання, регулювання міжнародної економічної взаємодії, форми і рівні МЕВ. Зовнішнє середовище міжнародної економіки – це система зовнішніх умов, у яких розвиваються міжнародні економічні відносини, та система факторів, які впливають на поведінку суб'єктів МЕВ. За характером впливу у складі зовнішнього середовища виділяють: - умови і фактори прямого (безпосереднього) впливу (міжнародні правові норми, міжнародні організації, торговельні представництва, засоби комунікації тощо); - умови і фактори непрямого впливу (науково-технічний прогрес, політична, демографічна, соціально-економічна ситуація тощо). За сферами впливу зовнішнє середовище МЕВ має такі складові: 1) Природно-географічне середовище: - розмір території та чисельність населення країни, - географічне розташування країни, - кліматичні умови, - наявні природні ресурси та ін. 2) Політико-правове середовище: - режим політичного правління країни, - модель та методи управління економікою, - політична стабільність, рівень політичного ризику, - членство країни у міжнародних об’єднаннях тощо. 3) Економічне середовище: - економічний потенціал країни, - рівень розвитку техніки та технології, - науково-технічний потенціал, - рівень розвитку інфраструктури, - рівень життя населення, - ступінь розвитку зовнішньоекономічних зв’язків, - міжнародна спеціалізація країни та ін. 4) Соціокультурне середовище: - структура населення за статтю, віком, професійним і національним складом, - рівень освіти і медичного забезпечення, - релігія, - трудова етика, - особливості історичного розвитку, - національні традиції, культурні цінності, норми поведінки, менталітет, - особливості ділової етики тощо. Різні міжнародні організації розробляють власні класифікації країн світу. Згідно підходу ООН, всі держави поділяються, за рівнем соціально-економічного розвитку, на дві основні групи: розвинені країни та країни, що розвиваються. Деякий час після розпаду СРСР та соціалістичного блоку держави, що входили до їх складу, називали країнами з перехідною економікою, проте зараз вони позбулися особливого статусу і ввійшли, за рідким виключенням, до числа країн, що розвиваються. Основним критерієм поділу є рівень ВНД (або ВВП) на душу населення, проте до уваги беруться і такі фактори, як галузева структура економіки, ступінь розвитку ринкових відносин, рівень прав та свобод в суспільному, економічному та політичному житті. Розвинені країни – економічно і технологічно розвинені країни з високим рівнем матеріального і нематеріального добробуту громадян, яким притаманні високий ступінь соціальної захищеності населення, широкі громадянські права і свободи, великі можливості для реалізації здібностей особистості. ООН відносить до числа розвинених 44 країни та території. Провідну роль в групі розвинених країн виконують держави так званої «великої сімки» – США, Канада, ФРН, Франція, Італія, Великобританія та Японія. Валовий національний дохід на душу населення (за паритетом купівельної спроможності) в розвинених країнах біля 40000 доларів США (середньосвітовий показник учетверо менший). При населенні, що становить близько 1/6 світового, розвинені країни виробляють 82 % світового ВВП (з урахуванням паритету купівельної спроможності валют – 58%). Основні технологічні, економічні і гуманітарні досягнення людства концентруються в розвинених країнах. Головну роль відіграє сфера послуг, в тому числі науково-технічних, в якій концентрується біля ¾ зайнятих і виробляється приблизно ¾ ВВП. В промисловості продовжують розвиватися перш за все високотехнологічні наукомісткі галузі. Матеріалоємні й трудомісткі виробництва переміщаються в країни, що розвиваються, з дешевими ресурсами. За межі розвинених країн виносяться й екологічно шкідливі, «брудні» виробництва (металургійні, нафтопереробні, нафтохімічні, целюлозно-паперові тощо). В середовищі розвинених країн сформувалися три основні економічні центри: ЄС, США та Японія. З урахуванням паритету купівельної спроможності на долю ЄС та США припадає по 20% світового валового продукту, Японії – 6%.
Читайте також:
|
||||||||
|