Соціально-економічний стан країн, що розвиваються

Країни, що розвиваються, – це близько 140 країн, що займають майже 70% території Землі, їх населення становить понад 80% усього населення земної кулі. ВВП (за паритетом купівельної спроможності) сягає близько 28% світового. До країн, що розвиваються, відносять держави, які часом значно відрізняються одна від одної, проте мають спільні риси:

1) залежне становище в системі світового господарства;

2) багатоукладний характер економіки;

3) в цілому (за винятком деяких країн) усе ще низький рівень розвитку продуктивних сил, відсталість промисловості, сільського господарства, виробничої та соціальної інфраструктури.

Виділяють три підгрупи країн, що розвиваються: найрозвинутіші країни, середньо розвинуті та найменш розвинуті.

Найбільш динамічні з них це, насамперед, нові індустріальні країни (НІК) Південно-Східної Азії та Латинської Америки (Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Сінгапур, Аргентина, Бразилія, Мексика, Малайзія, Таїланд, Індія, Чилі, Кіпр, Туніс, Туреччина, Індонезія, Філліпіни), а також деякі країни Перської затоки – Катар,Кувейт, ОАЕ

Для НІК характерна експортна орієнтація виробництва, поступовий перехід до розвитку капіталомістких і наукових галузей, активне використання прямих зарубіжних інвестицій і зростаюча участь у вивезенні капіталу.

Країни-члени ОПЕК контролюють близько двох третин світових запасів нафти, собівартість розробки яких низька. Поряд з нафтовою промисловістю в останні роки більш швидкими темпами розвивається гірничовидобувна промисловість, чорна і кольорова металургія, металообробка, а також сфера послуг. Велику роль відіграють доходи від інвестицій за кодон.

Китай – друга економіка світу (з урахуванням паритету купівельної спроможності 14% світового валового продукту). З кінця 1970-х має одні з найвищих у світи темпи економічного зростання, значною мірою завдяки іноземним інвестиціям. Є світовим лідером у виробництві вугілля, сталі, цементу, зерна, м’яса, бавовни, знаходиться на передових світових позиціях із виробництва електроенергії.

Багатьом країнам Латинської Америки притаманна «латиноамериканська модель» розвитку (значна зовнішня заборгованість, вузькість внутрішнього ринку, сировинна орієнтація на міжнародних ринках).

До групи найбідніших країн відносять 48, з яких 32 розташовані у тропічній Африці, 10 – в Азії. Поряд із доброю забезпеченістю природними ресурсами, їм притаманні неринкові методи господарювання, архаїчні техніка та технології, деградація природного середовища.

Вони вкрай потребують інвестицій, проте не мають внутрішніх резервів накопичення і не привабливі для іноземних інвесторів через нестабільність та неринковість.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розвитку та її критерії. Розвинені країни	\|	Поняття і теорії зовнішньої торгівлі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.