• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Оборотні активи

В вітчизняній економічній літературі існують різні підходи до розгляду питань щодо проблематики фінансування потреби підприємства в оборотних активах. Традиційний підхід, який склався ще за часів Радянського Союзу, будується навколо категорії «оборотні кошти», визначаючи їх як - грошові ресурси, що вкладені у виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безупинного виробництва і реалізації продукції. Такій підхід, з нашої точки зору, ототожнює дві самостійні проблеми:

- скільки підприємству потрібно ресурсів для фінансування операційного циклу;

- яким чином фінансувати вказану потребу.

Традиційний підхід не дозволяє розділити ці питання.

Отже ми розділяємо категорії «оборотні активи» та «оборотні кошти».

Оборотні активи – це активи, які за звичайних умов діяльності використовуються підприємством на протязі одного операційного циклу, або 12 місяців.

Оборотні кошти – це джерела фінансування потреби в оборотних активах, ресурси які знаходяться на різних стадіях операційного циклу. Детально ці питання розглянуто в розділі «Фінансовий аналіз» та курсі «Фінансовий менеджмент».

Найбільш суттєвими видами оборотних активів на підприємствах є:

- запаси

- дебіторська заборгованість

- поточні фінансові інвестиції;

- грошові кошти.

Запаси – це активи, що:

- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

- знаходяться в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

- утримуються для використання під час виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, а також управління підприємством.

Головними видами запасів є:

- виробничі запаси;

- незавершене виробництво;

- готова продукція;

- товари.

Виробничі запаси – це активи, які призначені для здійснення виробництва – сировина, матеріали, томливо, МШП та інші.

МШП (малоцінні та швидкозношувані предмети) по економічному призначенню є засобами праці і повинні числитися в складі основних фондів, тому що багаторазово беруть участь в процесі виробництва, але виходячи з їх вартості, економічно не доцільно розподіляти їх вартість у часі: МШП на підприємстві обчислюються сотнями найменувань та здебільшого мають незначну вартість. Це можуть бути інструменти, інвентар, запасні частини для поточного ремонту, спеціальне устаткування і оснастка, спецодяг і спецвзуття, тимчасові споруди. Але в тих випадках, коли такі засоби служать більше року і мають досить значну цінність, їх відносять до малоцінних необоротних активів і нараховують амортизацію.

Незавершене виробництво - це предмети праці, які вступили у виробничий процес, але не пройшли усіх стадій обробки. Вони представлені незавершеним виробництвом і напівфабрикатами власного виготовлення.

Готова продукція – це вироби, обробку яких закінчено і вони придатні для передачі споживачеві.

Товари – це матеріальні та нематеріальні цінності, придбані з ціллю наступного продажу.

Для фінансів підприємства важливе значення мають використовувані підприємством методи списання вартості запасів – FIFO,LIFO, ідентифікованої та середньозваженої вартості. Використання цих методів впливає на вартість самих запасів та розмір витрат поточного періоду, отже фінансовий стан підприємства. Більш детально ці питання вивчаються у курсі «бухгалтерський облік».

Дебіторська заборгованість включає заборгованість перед підприємством покупців, співробітників та інших осіб. Вона розділяється на дві великі групи:

1) Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги. Виникнення цієї заборгованості пов’язано з політикою підприємства щодо здійснення продажу. Її рівень пов'язаний з прийнятою на підприємстві системою розрахунків, видом продукції і ступенем насиченості ринку. Цією заборгованістю можна і треба керувати.

2) Інша заборгованість - підзвітних осіб, податкових органів при переплаті податків і інших обов'язкових платежів, аванси постачальникам, а також дебіторів по претензіях і спірних боргах – носить випадковий характер і дуже важко піддається контролю.

Грошові кошти підприємства можуть використовуватись в готівковій та безготівковій формах.

Касовими операціями називаються операції, зміст яких зв'язаний з одержанням у касу і видачею з неї готівки . Порядок ведення касових операцій регламентується відповідною постановою НБУ.

Підприємства усіх форм власності зобов'язані зберігати свої кошти на рахунках у банках. Наявні кошти з банку в касу підприємства одержують по грошовому чеку, оформленому на уповноважену особу. Готівка може бути отримана з банків підприємствами на визначені цілі.

Підприємства можуть мати у своїй касі кошти готівкою в межах ліміту залишку у касі і використовувати їх з виручки в межах норм, погоджених з банком. Ліміти залишку готівки у касі встановлюються щорічно обслуговуючим банком і в разі потреби переглядаються. Усю готівку понад установлені ліміти підприємства зобов'язані здавати в банк у погоджені з ним терміни.

Безготівкові грошові кошти утримаються на банківських рахунках і використовуються шляхом безготівкових розрахунків.

На підприємствах розмір оборотних активів залежить від галузевих особливостей і характеру діяльності, складності і тривалості виробничого циклу, умов постачання, порядку розрахунків і розрахунково-платіжної дисципліни.

Завищення розміру оборотних активів веде до зайвого відволікання грошових коштів, до заморожування ресурсів, оскільки виникають додаткові витрати на збереження і складування запасів та інкасацію дебіторської заборгованості. Заниження ж приводить до перебоїв у виробництві і реалізації, до невиконання підприємством своїх зобов'язань. У будь-якому випадку неоптимальна величина цих засобів означає нераціональне використання фінансових ресурсів.

Інструментом фінансового управління оборотними активами є нормування.

Нормування - встановлення оптимальної величини оборотних активів, необхідних для здійснення господарської діяльності підприємства. На базі виробничого плану розробляється кошторис витрат на виробництво, в якому визначається можлива собівартість продукції, кіль кість та вартість необхідних ресурсів.

Існують кілька методів розрахунку нормативів оборотних коштів:

Метод прямого розрахунку, є найбільш точним, обґрунтованим, але трудомістким, тому що заснований на визначенні науково обґрунтованих норм по окремих елементах оборотних активів і нормативу оборотних коштів тобто вартісного вираження запасу, що розраховується по кожному їх елементу (частковий норматив) і в цілому по нормованих активах (сукупний норматив).

Аналітичний метод (дослідно-статистичний) припускає укрупнений розрахунок оборотних коштів у розмірі їх середньофактичних залишків. Він припускає облік різних факторів, що впливають на організацію і формування оборотних активів і використовується у випадках коли не передбачаються істотні зміни в умовах роботи і кошти, вкладені в матеріальні запаси мають велику питому вагу.

Коефіцієнтний метод - заснований на визначенні нового нормативу на базі наявного з урахуванням виправлень на зміну обсягу продукції. При цьому всі запаси і витрати підрозділяються на:

- залежні від обсягу виробництва (сировина, матеріали, витрати на незавершене виробництво і готову продукцію на складі);

- не залежні від обсягу виробництва (запасні частини, МБП, витрати майбутніх періодів).

По залежним від обсягу виробництва елементам потреба планується виходячи з їхніх розмірів у базисному році, темпів зростання виробництва і можливого прискорення оборотності. По інших елементах запасів і витрат планова потреба визначається на рівні їх середньофактичних залишків.

Основним методом є метод прямого розрахунку, при ньому процес нормування включає кілька етапів:

1 етап - розробка норм запасу по окремих видах товарно-матеріальних цінностей всіх елементів нормованих коштів.

Норми оборотних коштів - це обсяг запасу по найважливіших товарно-матеріальних цінностях, необхідних підприємству для забезпечення нормальної роботи. Норми - це відносні величини, що встановлюються в днях запасу чи у відсотках до визначеної бази (товарної продукції, обсягу основних фондів) і показують тривалість періоду забезпечення даним видом запасів матеріальних ресурсів. Норми переглядаються при кардинальних змінах номенклатури виробів, умов виробництва й ін.

Норми встановлюються по наступних елементах:

- виробничим запасам;

- незавершеному виробництву і напівфабрикатам власного виготовлення;

- витратам майбутніх періодів;

- запасам готової продукції на складі.

2 етап. Визначення окремих нормативів по кожному елементу оборотних активів. Норматив оборотних коштів показує мінімально необхідну суму коштів, вкладених у відповідний актив, що забезпечує господарську потребу підприємства, тобто це грошове вираження планованого запасу. В основному норматив по окремому елементу розраховується як:

(4.13)

(4.14)

де Н – норматив

Нз - норма запасу в днях;

ОдВ – одноденна витрата ресурсу;

Вп – заплановані витрати періоду;

Кдп – кількість днів в періоді.

Аналогічно розраховуються нормативи по інших елементах оборотних коштів

3 етап. Завершується процес нормування встановленням сукупного нормативу оборотних коштів (Ніс)

(4.15)

де Нвз- норматив виробничих запасів;

Ннв - норматив незавершеного виробництва;

Нвмп - норматив витрат майбутніх періодів;

Нгп - норматив на готову продукцію.

Поліпшення використання коштів, вкладених у оборотні активи підприємства і підвищення ефективності виробництва може бути досягнуте шляхом раціональної організації виробництва та збуту за рахунок скорочення виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей; прискорення оборотності оборотних активів за рахунок ліквідації наднормативних запасів, реалізації зайвих і непотрібних товарно-матеріальних цінностей; удосконалювання організації нормування оборотних коштів шляхом встановлення економічно обґрунтованих оптимальних і конкретних норм і нормативів.

Через поліпшення використання оборотних коштів, досягається їхнє вивільнення, що може бути абсолютним і відносної.

Абсолютне вивільнення оборотних коштів - це пряме скорочення потреби в оборотних коштах проти попереднього періоду при одночасному збільшенні обсягу виробництва і реалізації продукції.

Відносне вивільнення оборотних коштів виникає тоді, коли, унаслідок поліпшення їхнього використання, підприємство, при незмінній сумі оборотних коштів чи їх незначному збільшенні в плановому році, збільшує обсяг виробництва.

Читайте також:

1. Активи підприємства, їх кругооборот і оборот
2. Активи як об’єкт фінансового менеджменту
3. Активи, що реалізуються повільно (А3) – це статті 2-го розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи (рядки 100 до 140 включно, а також рядок 250).
4. Важкооборотні функції
5. Виробничі засоби: основні та оборотні, їх характеристика і відмінні ознаки.
6. ДЖЕРЕЛА ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ТА АКТИВИ ФІНАНСОВИХ ІНСТИТУТІВ
7. Довгострокові активи – це такі активи, які
8. Змінні витрати підприємства та його оборотні фонди.
9. І розділ Активу Балансу “Необоротні активи”.
10. Інші оборотні активи.
11. К о.б – необхідний розмір ккредитів, які залучаються в оборотні кошти.
12. Нематеріальні активи

Переглядів: 3250