Метод експерименту

На думку, А. Д. Виноградової, О. М. Липецької, Ю. Т. Матасова [154,30] та інших, втручання з боку експериментатора може носити характер перепитування, повторення завдання (це допомагає дитині уточнити власні думки), схвалення (добре, молодець, далі), питань ("Чому ти так зробив?") або критичних заперечень, підказки, поради виконувати тим чи іншим способом, демонстрації, прохання працювати самостійно. Експериментатору не слід бути багатослівним і надмірно активним, його втручання в ході експерименту повинне бути стриманим і обережним.

При організації психологічних експериментів з дітьми, що мають порушення слуху, варто враховувати кілька важливих моментів. Необхідно забезпечити адекватне розуміння інструкції, тому що дитина може не зрозуміти або з зрозуміти неправильно пред'явлену їй словесну інструкцію. Щоб цього не було, при поясненні інструкції можна використати жестову мову. Для пояснення інструкції можна використовувати наочність, звертаючи особливу увагу на те, щоб в них не містилося підказки. Т. В. Розанова радить при проведенні експерименту із глухими дітьми використати попереднє завдання - відносно більше легке, але по суті таке ж, як основне. Тільки після того, як дитина правильно виконає попереднє завдання, можна приступати до основного. Велика увага треба приділяти підбору порівнюваних груп випробуваних. Необхідно брати до уваги умови виховання й навчання дитини (чи була вона у спеціальному дитячому садку, за якою програмою вчилася), час і ступінь порушення слуху, причини втрати слуху, дані про залишковий слух, рівень розвитку словесної мови, види мови, якими вона володіє (словесна, усна, письмова, дактильна); успішність, тип родини (мається на увазі наявність або відсутність порушень слуху в батьків). При порівнянні особливостей психічного розвитку глухих і дітей без таких вад, групи підбираються за принципом вікової відповідності, тобто випробуваними повинні бути глухі й діти, що чують, одного віку, що дозволяє зіставити дані про стан їхнього психічного розвитку [19,12].

При організації психологічних експериментів з дітьми, що мають порушення опорно-рухового апарату, як вважає І. І.Мамайчук [124,120-121], пропоновані дитині завдання повинні бути не тільки адекватні її хронологічному віку, але й рівню її сенсорного, моторного й інтелектуального розвитку. В процесі психологічного обстеження особливу увагу варто звернути на рухові можливості дитини із ДЦП. Врахування фізичних можливостей людини з ДЦП є дуже важливим при психологічному обстеженні. Наприклад, при виразності мимовільних зайвих рухів - гіперкінезів, перед початком обстеження рекомендується провести спеціальні вправи, що сприяють зменшенню гіперкінезів. Пристосування для фіксації пози особливо важливі при обстеженні дитини з гіперкінезами (застосовуються спеціальні пояси, манжети, марлеві кільця, шоломи й таке інше).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Катамнестичний метод	\|	Метод тестування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.