Сутність і завдання моніторингу соціально-трудової сфери.

Завдання для самостійної роботи

Основні поняття

1. Державний прогноз соціального розвитку України

2. Експертні методи

3. Комбіновані методи

4. Метод Дельфі

5. Методи прогнозування

6. Методика дослідження соціально-трудової сфери

7. Моніторинг

8. Моніторинг соціально-трудової сфери

9. Соціологічні дослідження

10. Фактографічні методи

1. Розкрийте сутність питань, зазначених у анотації до лекції (усно).

2. Дайте визначення основним поняттям з тематики лекції (письмово).

Рекомендована основна література

№	Бібліографічний опис	Сторінки
1.	Гриньова, В.М. Економіка праці ти соціально–трудові відносини [Текст]: навч. посіб. / В.М. Гриньова, Г.Ю. Шульга. – К.: Знання, 2010. – 310 с. – (Вища освіта XXI століття). – ISBN 978–966–346–554–8.	100-126
2.	Грішнова, О. А. Економіка праці та соціально–трудові відносини [Текст] : підручник / О. А. Грішнова. – 3–тє вид., виправл. і доп. – К. : Знання : КОО, 2004. – 535 с. – ISBN 966–346–001–6.	292-315
3.	Іляш, О. І. Економіка праці ти соціально–трудові відносини [Текст]: навч. посіб. /О. І. Іляш, С. С. Гринкевнч. – К.: Знання, 2010. –476 с. + компакт–диск. – ISBN 978–066–346 808–2.	426-440
4.	Прасол, В.М. Економіка праці та соціально–трудові відносини [Текст]: навч. посіб. / В.М. Прасол. – Харків: ХНАМГ, 2007. – 264 с. – ISBN 966–695–088–Х.	212-222

Позитивні зміни в суспільстві можливі лише за спрямування державної соціально-економічної політики на формування відповідних передумов для підвищення якості життя усього населення за рахунок ефективного виробництва в усіх формах господарювання. А це вимагає знання реальної ситуації в країні, її регіонах та на підприємствах, вчасного виявлення та достовірної оцінки проблем, які виникають. Тільки володіння об’єктивною інформацією про наслідки соціально-економічного реформування дає змогу оцінювати його ефективність, розробляти заходи щодо його коригування для подальшого покращання ситуації. Для досягнення таких цілей необхідна система моніторингу.

Моніторинг використовується в різноманітних сферах діяльності та являє собою систему послідовного збору даних про явище, процес, що описується за допомогою певних ключових показників, з метою оперативної діагностики стану об’єкта, його дослідження та оцінки в динаміці [2].

Міжнародною організацією праці моніторинг визначається як постійний або періодичний перегляд виконання адміністрацією певної програми з метою оцінки поточних результатів, виявлення труднощів, негативних тенденцій та розробки рекомендацій для їх усунення.

Виділяють три основних принципи, на яких ґрунтується моніторинг [2]:

1) принцип тотожності – відповідність (тотожність) між системою моніторингу та об’єктом дослідження;

2) принцип єдності об’єкта спостереження – підпорядкування усіх окремих, часткових досліджень загальним соціально-економічним завданням;

3) принцип комплексності – спостереження за перетвореннями не окремих сторін (сфер, аспектів), а соціально-економічної системи в цілому.

Моніторинг соціально-трудової сфери – це комплексна державна система безперервного спостереження за фактичним станом справ у соціально-трудовій сфері. Моніторинг соціально-трудової сфери необхідно розглядати як один із найбільш важливих інструментів розробки обґрунтованої державної соціальної політики. Основні його завдання – це постійне спостереження за фактичним станом справ у сфері соціально-трудових відносин, систематичний аналіз процесів, які в ній проходять, попередження негативних тенденцій, які могли б призвести до соціальної напруги, а також короткостроковий прогноз можливих змін у цій сфері [2].

В.М. Гриньова визначає моніторинг соціально-трудових відносин як систему періодичного збору, узагальнення та аналізу соціальної інформації і подання визначених даних для прийняття стратегічних і тактичних рішень на державному, регіональному і місцевому рівнях [1]. О.І. Іляш дає наступне визначення: «Моніторинг соціально-трудової сфери – спеціально організована комплексна система вивчення процесів, що відбуваються у соціально-трудовій сфері, спостереження за ними, аналіз мікро-, мезо- та макроекономічних статистичних чинників, які характеризують ступінь задоволеності працею, її мотивацією, матеріальне становище працівників, перспективи розвитку трудової організації, особливості соціальної політики тощо [3].

Основні завдання моніторингу полягають у [3]:

– безупинному спостереженні за станом соціально-трудової сфери й отриманні оперативної інформації щодо неї;

– об’єднанні інформаційних потоків, сформованих різними органами виконавчої влади, які беруть участь у моніторингу;

– своєчасному виявленні змін, що відбуваються в трудовій сфері, й факторів, що їх спричинили;

– попередженні негативних тенденцій, що зумовлюють формування і розвиток вогнищ напруженості;

– здійсненні короткострокового прогнозування розвитку найважливіших процесів у трудовій сфері;

– оцінці ефективності й повноти реалізації законів та інших нормативно-правових актів з соціально-трудових питань.

Таким чином, моніторинг ґрунтується на вирішенні трьох основних груп завдань: методичних, наукових та інформаційних [2].

Методичні завдання моніторингу – це розробка наукових основ, структури і системи показників моніторингу, методів побудови вибірки та інструментарію, що дають змогу отримувати надійні результати дослідження.

Наукові завдання – відслідковування і аналіз конкретних зрушень в соціально-трудовій сфері суспільства (вивчення трудових відносин, рівня та якості життя населення, оцінок, установок і поведінки людей, змін у соціальній структурі суспільства, розробка прогнозів тощо).

Інформаційні завдання – забезпечення достовірною, науковою, об’єктивною інформацією, споживачами якої має стати найширше коло науковців і керівників усіх рівнів.

Концепція моніторингу соціально-трудової сфери включає визначення [2]:

- напрямів моніторингу;

- статистичних і соціологічних показників, які характеризують стан соціально-трудової сфери;

- принципів формування репрезентативної вибірки об’єктів дослідження;

- принципів побудови організаційно-технологічної схеми моніторингу соціально-трудової сфери;

- переліку організацій, міністерств та відомств, які повинні брати участь у здійсненні моніторингу соціально-трудової сфери.

Соціально-трудові процеси протікають в двох площинах: у сфері виробництва та в середовищі проживання людини. Відповідно об’єктом дослідження соціально-трудового моніторингу мають стати: підприємства й організації, де люди працюють; території, де люди проживають і розташовані підприємства; спільноти, в які люди об’єднуються. Всі параметри соціально-трудової сфери можливо всебічно оцінити тільки за комплексного підходу, коли за об’єкт дослідження беруться не тільки окремі людські спільноти, підприємства й організації, але і міста, райони, області, країна в цілому.

Отже, основними напрямами моніторингу соціально-трудової сфери є ключові проблеми, які є найактуальнішими на сучасному етапі. Серед них передусім слід виділити такі: соціально-демографічні та міграційні процеси; зайнятість, ринок праці, безробіття; соціально-трудові процеси на підприємствах; умови та охорона праці; доходи та рівень життя населення; соціально-психологічний клімат у трудових колективах; задоволеність соціально-трудовими відносинами. Ці основні напрямки визначаються соціальною політикою, яка проводиться на державному рівні (табл. 13.1).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій та/або пені.	\|	Методичне забезпечення дослідження та прогнозування стану соціально-трудової сфери.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.