Основні терміни та визначення в галузі охорони праці.

В ДСТУ 2293-93 «Охорона праці. Терміни та визначення» та інших стандартах даються визначення основних понять та термінів в галузі охорони праці.

Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров’я та працездатності людини в процесі праці.

Безпечні умови праці (безпека праці) – стан умов праці, при яких вплив на працівника небезпечних і шкідливих виробничих факторів не перевищує гранично допустимих значень.

Важкість праці – характеристика трудової діяльності людини, що визначає ступінь залучення до роботи м’язів і відбиває фізіологічні витрати працюючих внаслідок фізичного навантаження.

Виробниче приміщення – обмежений простір у будинках і спорудах, призначений для трудової діяльності людей.

Виробнича санітарія – система організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів і засобів, що запобігають впливу шкідливих виробничих факторів на працюючих.

Виробниче середовище – сукупність фізичних, хімічних, біологічних, соціальних та інших факторів, що діють на людину під час виконання нею трудових обов’язків.

Гігієна праці – область практичної й наукової діяльності, що вивчає стан здоров'я працюючих, обумовленого умовами праці, і на цій основі обґрунтовує заходи й засоби захисту, спрямовані на збереження та зміцнення здоров’я працюючих, профілактики несприятливого впливу умов праці.

Гігієнічна характеристика умов праці – визначення та оцінка стану умов праці (робочого місця, виробничого середовища, трудового процесу) щодо відповідності їх державним санітарним нормам, правилам, гігієнічним нормативам.

Горіння – хімічна реакція окислювання, що супроводжується виділенням великої кількості тепла й світінням (полум’ям).

Гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони – концентрації, що при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8 годин або при іншій тривалості, але не більше 40 год. на тиждень протягом усього робочого стажу не можуть викликати захворювань або відхилень у стані здоров’я, які можливо визначити сучасними методами досліджень у процесі праці або у віддалений термін життя сьогоднішніх і наступних поколінь.

Державні санітарні норми, правила, гігієнічні нормативи (санітарні норми) – обов’язкові для виконання нормативні документи, що визначають критерії безпеки і (або) нешкідливості для людини факторів навколишнього середовища й вимоги щодо забезпечення оптимальних або допустимих умов життєдіяльності людини.

Загоряння – виникнення горіння від джерела запалювання.

Запалення – загоряння, що супроводжується появою полум’я.

Зона дихання – простір у радіусі 50 см від обличчя працівника.

Категорія робіт – розмежування робіт за важкістю праці, напруженістю, ступенем професійної небезпеки.

Напруженість праці – характеристика трудового процесу, що відображає навантаження на центральну нервову систему людини, яке є переважним.

Пожежа – неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що наносить матеріальний збиток. Горіння, що не заподіяло матеріального збитку, називають загорянням.

Постійне робоче місце – робоче місце, на якому працівник знаходиться половину або більшу частину свого робочого часу (понад дві години безперервно).

Працівник – особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов’язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Роботодавець – власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, й фізична особа, що використовує найману працю.

Робоча зона – простір, у якому розташовані робочі місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працюючих.

Робоче місце – місце постійного або тимчасового перебування працівника під час виконання ним трудових обов’язків.

Самозаймання – горіння, що виникає при відсутності зовнішнього джерела запалювання.

Спалах – швидке згоряння пальної суміші без утворення підвищеного тиску газів.

Температура запалення – найменша температура пальної речовини, при якій воно виділяє пальні пари і гази з такою швидкістю, що при піднесенні джерела запалювання виникає стійке горіння.

Трудова діяльність – реалізація цільової функції, сформованої потребами суспільства, здійснювана у певній організаційно-правовій формі господарювання.

Тимчасове робоче місце – робоче місце, на якому працівник знаходиться менше половини або меншу частину (менше двох годин безупинно) тривалості щоденної праці.

Умови праці – сукупність факторів виробничого середовища й трудового процесу, що впливають на здоров’я і працездатність людини під час виконання нею трудових обов’язків.

Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих чинників.

Шкідливий виробничий фактор – виробничий фактор, вплив якого за певних умов може призвести до погіршення стану здоров’я, до професійного захворювання, зниження працездатності й негативного впливу на здоров'я нащадків.

Небезпечний виробничий фактор – виробничий фактор, вплив якого на працівника за певних умов приведе до травм, гострого отруєння або іншого раптового різкого погіршення здоров’я або до смерті.

Відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 небезпечні та шкідливі фактори за природою дії поділяються на такі групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.

До фізичних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать: рухомі машини та механізми; пересувні частини виробничого устаткування; підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони; підвищена чи понижена температура поверхонь устаткування, матеріалів чи повітря робочої зони; підвищений рівень шуму, вібрацій, інфразвукових коливань, ультразвуку, іонізуючих випромінювань, статичної електрики, електромагнітних випромінювань, ультрафіолетової чи інфрачервоної радіації; підвищені чи понижені барометричний тиск, вологість, іонізація та рухомість повітря; небезпечне значення напруги в електричному колі; підвищена напруженість електричного чи магнітного полів; відсутність чи нестача природного світла; недостатня освітленість робочої зони; підвищена яскравість світла; пряме та відбите випромінювання, що створює засліплюючу дію.

До хімічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать хімічні речовини, які за характером дії на організм людини поділяються на загальнотоксичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, такі, що впливають на репродуктивну функцію.

До біологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, мікроскопічні гриби та ін.) та продукти їх життєдіяльності, а також макроорганізми (рослини та тварини).

До психофізіологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать фізичні (статичні та динамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження органів чуття, монотонність праці, емоційні перевантаження).

Один і той же небезпечний і шкідливий виробничий фактор за природою своєї дії може належати одночасно до різних груп.

Дія окремих несприятливих факторів виробничого середовища може призвести до виробничої травми — порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок впливу виробничих факторів.

Виробничі травми класифікують:

— за видом травмуючого агента — механічні, термічні, хімічні, променеві, електричні, комбіновані та ін.;

— за виробничими матеріальними причинами (носіями) травми — рухомі частини обладнання, готова продукція, відходи виробництва;

— за локалізацією травм — травми очей, голови, рук, ніг, тулуба;

— за ступенем тяжкості пошкоджень — легкі, тяжкі, смертельні;

— за технологічними операціями — вантажно-розвантажувальні роботи, перевезення вантажів та ін.

Часто травма є наслідком нещасного випадку. Нещасний випадок на виробництві — раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, внаслідок яких заподіяна шкода здоров’ю або наступила смерть.

Наслідком дії несприятливих виробничих факторів може бути і професійне захворювання — патологічний стан людини, обумовлений роботою і пов’язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією шкідливих виробничих факторів.

Діагноз професійного захворювання ставиться у кожному випадку з урахуванням характеристики умов праці, тривалості роботи працюючого за даною професією, професійного «маршруту» робітника, даних попередніх періодичних медичних оглядів, результатів клініко-лабораторних та діагностичних досліджень. Цей діагноз встановлюється лише тоді, коли саме умови праці зумовили розвиток даного захворювання, тобто є його безумовною причиною.

Окрім професійних, на виробництві зараз відокремлюють групу, так званих, виробничо зумовлених захворювань — захворювань, перебіг яких ускладнюється умовами праці, а частота їх перевищує частоту подібних у працівників, які не зазнають впливу певних професійних шкідливих факторів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном.	\|	Криптографічні протоколи автентифікації

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.028 сек.