Джерела відомостей про шлюби і шлюбний стан та їх статистичне вивчення.

Література

Контрольні питання

Лекція №20 статистичне вивчення шлюбності та розлучЕності.

Поправка на міграцію.

Оскільки побічний метод побудови таблиць дожиття ґрунтується на даних перепису, що здійснюється в період найменшої рухливості населення (а перепис припадає на середину періоду і як кожна середня, всмоктує в себе всі відхилення і зміни населення за роки, що межують з роками перепису, в тому числі викликані міграцією (якщо не було екстраординарних зрушень міграції - евакуації через аварії, землетруси тощо), то він не потребує поправки на міграцію.

При розрахунку таблиць дожиття числа тих, що доживають

х +1 ще півроку, але він уже "переніс" свою імовірність померти на іншу територію. Отже, число випадків смертності емігрантів на території вибуття зменшується на половину. Ці міркування справедливі і для іммігрантів. У середньому на території прибуття вони "переносять" половину своїх ймовірностей померти. Для того, щоб не спотворити рівень смертності, з чисел віднімають половину сальдо міграції як вибулих з спостереження. Сальдо може бути від'ємним і додатним. Формула розрахунку при прямому методі (з поправкою на міграцію) має вигляд:

План

20.1. Джерела статистичної інформації про шлюби і шлюбний стан та їх статистичне вивчення.

20.2. Типи шлюбності.

20.3. Екстенсивний та інтенсивний аналіз шлюбності та розлученості.

1. Чим відрізняються поняття шлюбного стану і шлюбного процесу?

2. Який спосіб статистичного спостереження дає можливість зареєструвати кількість консесуальних шлюбів?

3. Чи зіставні в часі між собою складові коефіцієнти несталості шлюбів?

4. Які коефіцієнти шлюбності і розлюченості не зазнають впливу вікової структури населення, зокрема частки дітей?

5. Що є метою аналізу шлюбного стану.

6. Який вік є умовною межею початку шлюбоздатного віку.

7. За допомогою яки засобів державна статистична служба вивчає шлюбний стан населення, процеси шлюбності та припинення шлюбу.

1. Стеценко С.Г., Швець В.Г. Статистика населення: Підручник. – К.: Вища шк.., 1993, с. 260-306.

2. Демографічні дослідження. – К.: НАН Ін-т економіки, 2000.- Вип..22.

3. Демографічна статистика: Навч.-метод. посібник для самост.вивч. дисц. - К.:КНЕУ, 2003,с. 61-68.

4. Статистика: Підручник / С.С. Герасименко, А.В. Головач, А.М. Єріна та ін. – 2-ге вид., перероб. І доп. – К.: КНЕУ, 2000, с.229-231.

5. В. М. Медков Демография/ Ученик – М. ИНФРА-М, 2004, с.98-133.

Статистичне спостереження і аналіз його матеріалів з питань шлюбного стану і процесів шлюбності та розлучуваності здійснюють шляхом суцільного обстеження, його здійснює державна статистична служба шляхом спеціально організованих вибіркових обстежень, соціологічних, здебільшого анкетних обстежень, які проводять науково-дослідні і а громадські організації.

Загальнодержавні спостереження, в свою чергу, поділяють, па спостереження процесів шлюбності, припинення шлюбу і спостережений результаті» цих процесів — шлюбного стану населення.

Процес як безперервний потік подій описують в ході поточного спостереження, а стан — за переписами населений та вибірковими обстеженнями.

Поточне спостереження в розвинутих країнах здійснюють методом громадської реєстрації шлюбів і розлучень спеціальними державними установами або муніципальними органами. В нашій країні ці функції виконують ЗАГСи і сільські чи селищні Ради народних депутатів.

Статистична інформація про процеси шлюбності та розлученості не досить повно і адекватно відображає реальний процес виникнення і розпаду сімей. Основні недоліки зумовлюються притаманними цим процесам особливостями: 1) неповнота; 2) незбігання часу реєстрації з виникненням або розірванням шлюбу. Для сучасного типу шлюбу характерна і така особливість, як настання фактичних шлюбних відносин до офіційної реєстрації. Іноді реєстрація не відбувається зовсім протягом всього часу існування шлюбу. Є обставини, що змушують людей реєструвати фіктивні шлюби.

Реєстрація розлучень, як правило, відбувається або з розривом у часі відносно моменту розірвання шлюбу, або зовсім не здійснюється. Крім того, не всяка реєстрація розлучення відповідає дійсному факту, тобто можлива реєстрація фіктивних розлучень.

Неточність абсолютних чисел зареєстрованих шлюбів і розлучень породжує, в свою чергу, погрішності різних аналітичних показників, розрахованих за ними.

Джерелом статистичної інформації про шлюбний стан населення є перепис населення.

Одним з найважливіших принципів перепису населення є принцип запису відповідей респондентів на основі самовизначення, без пред'явлення документів і вказівок про те, що відповіді повинні збігатися з записами в документах. Це стосується всіх питань перепису, в тому числі питань про шлюбний стан. При проведенні перепису статистичні органи прагнуть отримати відомості про фактичний стан респондентів, який може відрізнятися віл записів у документах.

Отже, перепис дає змогу записати всіх, хто в шлюбі — юридично оформленому чи фактичному, і всіх, хто не в шлюбі, в тому числі, хто розлучився, незалежно від того, оформлене розлучення юридично чи ні.

Ця обставина при всіх позитивних моментах зумовлює дві поки що невирішені сучасною статистикою суперечності. Перша з них полягає н чому, що є різний підхід до понять «шлюб» і «розлучення» у поточній звітності та в перепису населення. У поточній звітності ніяк не можна відобразити фактичні шлюби і розлучення через природу речей. При зіставленні цих джерел погрішності неминучі.

Наприклад, при обчисленні спеціального чистого коефіцієнта шлюбності число зареєстрованих протягом певного часу ЗАГСами шлюбів зіставляють з числом чоловіків і жінок, що не в шлюбі фактично і юридично.

Друга суперечність породжена відсутністю чітких соціальних критеріїв фактичного шлюбу і розлучення, що утруднює самовизначення і дає підставу чоловікам і жінкам по-різному тлумачити відповідь на питання про шлюбний стан через різну психологію. Це призводить до появи систематичної помилки перепису — перевищення числа заміжніх над числом жонатих.

Важливе джерело інформації про шлюбність і розлучуваність вибіркові та соціологічні обстеження. Вони дають можливість враховувати ситуації, що передували утворенню шлюбу, його розірванню, вивчити умови життя сімей, особливо молодих, тобто торкнутися питань, важливих для розуміння процесів, що вивчаються. Державній статистиці розглядати ці питання не під силу.

Одним з об'єктів статистики при дослідженні шлюбності є вивчення шлюбного стану населення, яке спостерігається на критичний момент. Шлюбний стан населення змінюється безперервно, щодня в результаті дії процесів одруження, розірвання шлюбу, припинення його через овдовіння тощо. Фіксувати шлюбний стан у поточній звітності немає можливості. Це робиться лише під час переписів населення або вибіркових обстежень.

Шлюбний стан має кілька позицій. Перша — дошлюбний стан — у програмах перепису в можливих варіантах шлюбного стану раніше формулювався російською мовою холост, девица; українською — холостий (парубок), дівчина. Тепер це звучить більш офіційно — ніколи не був (не була) у шлюбі.

Друга позиція власне шлюбний стан. Підказ до питання формулюється як «перебуває у шлюбі».

Третя позиція - післяшлюбний стан. Його різновиди: а) стан розлучуваності; б) стан удівства. Про розлучення підказ до питання ставиться у варіантах-розлучений (на), розійшовся (лася). «Розлучений» стосується тих, хто юридично оформив розлучення, «розійшовся» — фіксує фактичний стан людини і свідчить, що шлюб розпався, не Існує. Така постановка питання сприяє зменшенню систематичної помилки переваги заміжніх жінок над жонатими чоловіками.

Щодо удівства підказ до питання — удівець (удова).

Мета аналізу шлюбного стану — вияснити також шлюбну ситуацію, тобто можливості утворення нових сімей, а, отже, і перспективи народжуваності, як у тих шлюбах, що існують, так і в очікуваних, потенціальних, проблеми самітності незалежно від віку тощо.

Питання про шлюбний стан стосується не всього населення, а лише того що перебуває в шлюбоздатному віці. Оскільки юридична межа цього віку (мається на увазі початок шлюбоздатного віку) в різних країнах різна, а в деяких зовсім не встановлюється, статистика використовує умовну межу-—15 років. Аналіз шлюбного стану здійснюють для чоловіків і жінок окремо, причому особливу увагу приділяють різниці їх шлюбного стану.

Групування шлюбоздатного населення за статтю і видами шлюбного стану є лише початком аналізу. Кожна група в свою чергу диференціюється, насамперед, за віком, а далі — за різними соціально-економічними ознаками— типом поселення (місто, село), соціальним станом, освітою, національністю, професійними групами тощо. Зауважимо, що в програмах переписів населення, як тих, що проводились у нас, так і зарубіжних, немає питань про те, у шлюбі якої черговості перебуває респондент - першому, другому і т. д. Таке питання зачіпає надто інтимну сторону життя людини і навряд чи реально отримати відповіді на нього в ході суцільного спостереження. У вибірковому обстеженні чи анкетному соціологічному дослідженні він був би доречний. У несуцільних обстеженнях було б доречним також ввести ще й такий підказ до питання про шлюбний стан: для тих, хто в шлюбі, може бути стан «у тривалій розлуці» — у випадках перебування в армії, у місцях позбавлення волі, відрядженнях, на лікуванні тощо.

Дані про шлюбний стан аналізують за рядами розподілу. Структурний аналіз здійснюють у двох аспектах: а) за 100 % приймають кожну вікову групу окремо; б) за 100 % приймають кожний вид шлюбного етапу.

За віковими рядами розподілу визначають середні — модальний вік перебування (і неперебування) у шлюбі, середній вік, медіанний, а також показники варіації.

За результатами аналізу шлюбного стану чоловіків і жінок визначають показники шлюбної ситуації. Мета цих розрахунків — виявити потенційні можливості появи нових шлюбів зіставленням чисельності чоловіків і жінок, що не були в шлюбі. Цей показник надто загальний і його доповнюють показниками шлюбної ситуації за віковими групами і що дуже важливо — за регіонами. Саме така диференціація показників дає змогу відобразити дійсний стан.

Зауважимо, що традиційно вік чоловіка здебільшого дещо перевищує вік дружини. Звідси об'єктивно виникає можливість несприятливої шлюбної ситуації для жінок, бо статево-вікова піраміда із збільшенням віку звужується, осіб старшого віку в населенні, що розвивалося нормально, менше, ніж молодшого. Тому число можливих шлюбних партнерів для незаміжніх жінок звичайно менше їх числа. До цього призводить і надсмертність чоловіків, особливо велика у молодих вікових групах.

Поширення сучасного типу шлюбу супроводжується підвищенням рівня самітності. Цьому почасти сприяє більш високий вік одруження. Частіша молодих людей довше, ніж раніше, не одружується. Різко збільшилося число розведених чоловіків серед осіб шлюбоздатного віку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методи побудови демографічної сітки.	\|	Типи шлюбності.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.