• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ГІГІЄНА ГРУНТУ ТА ОЧИЩЕННЯ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ

Одним із важливих чинників зовнішнього середовища є грунт — пухкий поверхневий родючий шар земної кори. Це — складний комплекс мінеральних та органічних часток, що містить величезну кількість мікроорганізмів. Останні відіграють важливу роль у процесах утворення грунту та його самоочищення.

Склад грунту, його властивості та інтенсивність біохімічних процесів, що відбуваються у ньому, значною мірою визначають умови життя людини.

Від типу грунту та його хімічного складу залежить характер рослинності місцевості, хімічний склад харчових продуктів. Нес­тача або надлишок певних хімічних елементів у грунті призво­дить до нестатку, або надлишку їх у харчових продуктах. Так, нестача йоду у грунті деяких місцевостей спричиняє виникнен­ню у місцевих жителів ендемічної зобної хвороби, а при високо­му змісті фтору — ендемій флюорозу.

При високому рівні радіоактивності грунту, що має місце у 30-кілометровій зоні Чорнобиля, спостерігають значну кількість захворювань на лейкемію, ураження щитовидної залози тощо.

Негативно впливає на здоров'я населення забруднення грунту шкідливими викидами промислових підприємств або отрутохімікатами, що використовують у сільськогосподарському виробництві.

Грунт є також одним із кліматоутворюючих чинників. Заболоченість грунту та високе стояння ґрунтових вод може спричинити вологість у приміщеннях, а при наявності анофілогенних ділянок — сприяти розповсюдженню малярії. Все це враховують при забудові населених пунктів та прокладанні водопровідної та каналізаційної мереж.

Вивізна система очищення нечистот складається з трьох ла­нок: збирання та тимчасового зберігання; транспортування; знешкодження та утилізації.

У населених пунктах житлові, виробничі та громадські при­міщення забезпечуються убиральнями — промивними або люфтклозетами. Більш гігієнічними вважають промивні убиральні, що можуть бути обладнані лише при наявності водопроводу та каналізації. Якщо ж останні відсутні — обладнують люфтклозети, тобто убиральні з вигрібом що вентилюється. Ці вигріби мають бути водонепроникними, їх вичищають у разі заповнення.

У сільській місцевості та на садово-городніх ділянках при обладнанні надвірних туалетів з вигрібною ямою розміщувати їх треба не ближче ніж на 20 м від житлових будинків. Вигрібна яма повинна бути водонепроникною і мати витяжну трубу для газів. Будівля туалету повинна щільно закриватися, щоб не дати доступу мухам.

Нечистоти щоденно слід засипати сухим хлорним вапном (1—2 кг на 1 м² поверхні), а вміст вигрібної ями — систематич­но вивозити або вибирати і компостувати.

Іноді обладнують убиральні з засипанням. Під стульчаком встановлюють виносний металевий прийомник для нечистот. На його дно насипають дрібний торф або попіл. Для дезодорації та захисту від мух фекалії щоразу засипають цими ж матеріалами. Прийомник щоденно вичищають. При обладнанні помийниць їх також слід забезпечувати водонепроникними вигрібами.

Під час очищення вигребів та вивозу нечистот слід звести до мінімуму неприємні запахи та не допускати забруднення грунту на шляху їх перевезення. Для цього використовуються пневма­тичні автоцистерни.

Для знешкодження та утилізації нечистот використовують такі грунтові методи, як поля асенізації і поля розорювання. Ді­лянки під ці поля відводяться за межами населеного пункту з на­вітряного боку на відстані 1—2 км від житла та водойм. Тверді викиди можуть видалятися за допомогою сміттєпроводів, а та­кож планово-подвірного та планово-поквартирного вивезення.

Для знешкодження та утилізації твердих покидьків існує ба­гато способів: біотермічні методи, вдосконалені звалища, сміттєспалювання тощо.

Варіантами біотермічних методів є компостування та біотер­мічні камери. Для компосту готується майданчик необхідних розмірів з утрамбованої глини. На нього наносять шар компостуючого матеріалу (торф, земля, зрілий компост) завтовшки 10—15 см, потім такий самий шар покидьків з можливим до­даванням рідких нечистот. Покидьки, внесені у компостну купу, засипають 15-сантиметровим шаром компостуючого матеріалу. У такий спосіб компостну купу можна зробити заввишки 1,5 м. Для захисту від розмивання дощем її накривають підручними матеріалами. Періодично компост зволожують та засипають по­пелом, що прискорює мінералізацію. У кліматичних умовах Ук­раїни компост визріває протягом 4—7 місяців. У біотермічних камерах процес мінералізації закінчується протягом 20—60 днів. При дотриманні санітарних правил знешкоджувати тверді покидьки можна на спеціально обладнаних звалищах, де вони компостуються.

Читайте також:

1. IV. Агротехніка квітково-декоративних рослин відкритого грунту.
2. R – розрахунковий опір грунту основи, це такий тиск, при якому глибина зон пластичних деформацій (t) рівна 1/4b.
3. Антропічні аспекти. Забруднення та самоочищення геосистем
4. Біохімічна ОБГРУНТУВАННЯ МЕТОДИКИ занять фізичною культурою і спортом з особами різного віку та статі
5. Благоустрій та утримання території населених пунктів.
6. Вибір території, населених пунктів, підприємств торгівлі.
7. Види земель населених пунктів, їх межі. Встановлення та зміни меж населених пунктів.
8. Визначення найменшої польової вологоємності грунту
9. ВИЗНАЧЕННЯ НЕОБХІДНОГО СТУПЕНЯ ОЧИЩЕННЯ ПО БПКПОЛН.
10. ВИЗНАЧЕННЯ НЕОБХІДНОГО СТУПЕНЯ ОЧИЩЕННЯ ПО ЗВАЖЕНИХ РЕЧОВИНАХ.
11. ВИЗНАЧЕННЯ НЕОБХІДНОГО СТУПЕНЯ ОЧИЩЕННЯ.
12. Визначення потужності устаткування для очищення коренеплодів

Переглядів: 2694