Цілі та стратегія управління процесом фізичного виховання дорослих

Процес фізичного виховання дорослих спрямований на формування різноманітних рухових дій, фізичних якостей і адаптаційних можливостей організму людини, що реалізовується в життєдіяльності і робочих операціях. Стратегія – спосіб дії, лінія поведінки, при яких окремі комбінації і прийоми підпорядковані загальному раніше обміркованому плану.

Критерієм ефективності управління процесом фізичного виховання людини в онтогенезі є міра відповідності фізичного стану людини зовнішнім, средовищним і передусім соціальним вимогам. У той же час показником неефективності такого управління стане невідповідність стану фізичного потенціалу людини, внутрішніх можливостей її організму рівню вимог середовища. Перевищення цих можливостей так само небажане, а часто навіть недопустиме, як і їх недовикористання.

Фізична активність людини повинна розглядатися як головна сфера формування фізичної культури особистості. Основи культури взагалі і фізичної культури зокрема закладаються в ранньому дитинстві, інтенсивно розширяються і поглиблюються в дитячі і юнацькі роки, оформлюються в культурні навички закріплюються в молодому віці. У системі виховання фізкультурних цінностей необхідно передбачити і здійснити формування мотивів, а потім – інтересу, звички і потреби до систематичної фізичної активності.

Стратегія управління багаторічною фізичною підготовкою.

Зміст фізичної активності, форми і засоби тренування, об'єм і інтенсивність фізичних навантажень визначаються віком людини. Дані наукових досліджень кажуть про те, що фізичний потенціал людини найбільш інтенсивно розвивається в перші два десятиріччя життя. У цей час відбувається накопичення ніби запасу фізичних кондицій людини, який він потім витрачає до глибокої старості. Ця головна закономірність вікової еволюції фізичного потенціалу людини зумовлює дві важливих вимоги до організації її рухової діяльності в різні вікові періоди:

1. У перші два десятиріччя треба нагромадити можливо більший фізичний потенціал, досягнути високий рівень розвитку швидкості, сили, витривалості, гнучкості, спритності.

2. У подальші роки життя потрібно підтримувати режим помірної рухової активності, не допускаючи зниження рівня фізичного потенціалу.

У перші роки життя дитини (до 5-6 років) характер фізичних навантажень повинен бути вельми різноманітний, їх об'єм досить великий, а інтенсивність невисока. Стратегія фізичного виховання малюка повинна полягати в тому, щоб навчити його можливо більшому числу різноманітних рухів, що не вимагають значних і тривалих фізичних напружень, і створити для нього умови і можливості вільно практикуватися в цих рухах, коли він цього побажає. У віці 7-9 років стратегічна задача фізичної підготовки дитини - накопичення координаційного досвіду. Цей період найбільш сприятливий для оволодіння основами управління рухами, закладення підмурівка спритності. Віковий інтервал від 10 до 12 років більш усього сприятливий для розвитку швидкості рухів. Підліткам 13-14 років більше уваги потрібно приділити вправам швидкісно-силового характеру, а з 15 років можна приступити до активного тренування, направленого на розвиток витривалості і силову підготовку. При правильній організації фізичного тренування в дитячі, підліткові роки і в ранньому юнацтві вік 17-19 років виявляється сприятливим для об’єднання всіх досягнень в розвитку фізичного потенціалу, накопичених в попередні роки, в довершених, добре координованих рухах. Для юних спортсменів це відробляння нюансу спортивної техніки, досягнення високої ефективності рухів. Для юнаків і дівчат, що займаються спортом для здоров’я, – це оволодіння основами техніки різних видів спорту, різноманітних спортивних вправ.

З середини або кінця третього десятиріччя життя доцільно здійснювати різноманітну за змістом фізичну активність з інтенсивністю, що поступово знижується і відносно стабільним об’ємом. Іншими словами, час, що відводиться на заняття фізичними вправами, не повинен істотно змінюватися протягом всього життя дорослої людини, а напруженість фізичного тренування повинна поступово знижуватися.

Різноманітність фізичної активності може бути забезпечена сезонними змінами її змісту. Все залежить від смаків, інтересів і реальних можливостей, але головне правило – різноманітність характеру і видів фізичного навантаження – повинно дотримуватися неухильно.

Загальна спрямованість зміни характеру навантажень у зв’язку з віком – поступове зниження об'єму занять ігровими видами спорту і єдиноборствами (боротьба, бокс) через зростаючі небезпеки травматизму; збільшення часу, що відводиться для індивідуальних занять; поступове зниження частки вправ спочатку швидкісної, а пізніше і силової спрямованості; підвищення частки вправ на витривалість.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Психофізіологічна характеристика дорослих	\|	Професійно-прикладний напрям.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.