Реалізація дидактичних принципів ФВ в роботі з дорослими

Принципи фізичного виховання - коротко висловлені науково-методичні положення, що відображають закономірності побудови занять фізичними вправами.

Закономірності - явища, що спостерігаються в природі і суспільстві. Вони не залежать від волі людини, їх можна досліджувати, встановлювати, але не можливо змінити. Ними можна керуватися при управлінні окремими процесами, рішенні конкретних задач.

5.1. Свідомості.Реалізація принципу пов'язана з:

-розумінням особами мети і задач фізичного виховання.

-вмінням оцінювати свої успіхи і аналізувати дії, причини помилок тощо.

-осмисленим відношенням до матеріалу занять.

Самоконтроль - важливий показник принципу свідомості. Встановлено, що аналіз вправ, які виконуються, пришвидшує процес навчання, відсутність контролю з боку особи, що займається - уповільнює. Так, В.І. Аснін показав, що вироблення навичок при знанні особами програми навчання відбувається швидше. В.І. Гончаров сверджує, якщо особа отримує вказівки про помилки, які допускаються нею, запам'ятовування відбувається краще. В роботі А.Н.Соколова доведено, що усвідомлення рухів в одних випадках пришвидшує вироблення навички, в інших - гальмує, все залежить від того, на що звертала увагу особа, яка виконує вправу. Якщо - на зовнішні ознаки руху (силу, амплітуду, темп, спрямування), тоді формування навички пришвидшувалося. Якщо робилася спроба усвідомити внутрішню структуру руху, скоординувати в єдину рухову дію скорочення окремих м'язових груп, то це уповільнювало вироблення навички. При необхідності зруйнувати стару навичку потрібно було добитися усвідомлення особою внутрішньої структури руху.

А.А. Аскназій довела, що педагог повинен спонукати осіб, що займаються, аналізувати власні рухи з перших кроків формування навички. Тоді усвідомлення структури рухової дії не спричинятиме руйнування автоматизму руху. Якщо вимагати від особи аналізувати рух після того, як навичка вже сформована, то відображення в свідомості особи буде слабким і навичка деавтоматизується.

Свідомий підхід до процесу фізичного виховання необхідний також і при розвитку фізичних якостей. Робота з максимальним навантаженням викликає неприємні відчуття, пов'язані з втомою. При усвідомленні особою поставленої задачі можна добитися більшої самовіддачі.

Свідомий характер тренувань знайшов яскраве втілення в концепції А.Ц.Пуні про тренуючий вплив уяви рухів. Фізіологічний механізм цього явища пов'язаний з ідеомоторними актами. М'язи напружуються у відповідності до програми дій, яка уявно відтворюється людиною. Пуні А.Ц. показав, що тренування шляхом візуалізації дає значний ефект для розвитку точності, бистрості, темпу рухів, сили кисті. Ітельсон Л.Б. встановив оптимальне співвідношення спроб, що слід виконувати уявно і реально (25 - 75%).

5.2. Активності.Активність витікає не стільки з розуміння небхідності виконання навантажень, скільки від потреби особи в руховій активності і прагнення нею вдосконалення. Для реалізації принципу активності педагог повинен сприяти самостійності, ініціативності, творчості осіб, які займаються.

Знання користі фізичних вправ не завжди переходить в постійну особисту фізичну активність, спрямовану на практичне використання цінностей фізичного виховання. Педагог покликаний виробити в осіб не зовнішнє і візуальне, а внутрішнє активне відношення до особистої фізичної культури. Воно базується на глибокому розумінні особи користі фізичного виховання для себе особисто і суспільства.

Активність поділяється на суспільну, пізнавальну і рухову. Рухова активність, в значній мірі, обумовлюється типологічними особливостями нервової системи. Фетіскін Н.П. довів, що в осіб з переважаючим збудженням по "внутрішньому" балансу, добова рухова активність значно більша, ніж у врівноважених осіб і, особливо, в осіб з переважанням гальмування за цим типом балансу. Сидоров Е.А. показав, що високоактивні особи вирізняються переважаючим збудженням по "внутрішньому" балансу і більшою силою нервової системи. Низькоактивні - переважанням гальмування по "внутрішньому" балансу і слабкою нервовою системою. Очевидно, що для осіб з переважаючим збудженням потрібно більше часу для задоволення потреби в більшому обсязі рухової активності, щоб отримати насолоду. Особи з сильною нервовою системою більш терпеливі і можуть виконувати більшу кількість повторень.

Велике значення для активності має задоволення. Воно може розглядатися в кількох аспектах (умови занять, взаємини, особисті досягнення). Задоволення, як правило, підвищує активність осіб, незадоволення - понижує. В дітей оцінка задоволення генералізована. Ніж більш зріла особа, тим більш диференційованою стає її оцінка задоволення. (Л.В. Ліхачов).

Вищою формою активності на заняттях є перехід до творчості.

З кожним віковим етапом самоосвіта і самовиховання повинні займати все більше місце. В студентському віці рекомендовано ширше застосовувати проблемні способи навчання.

5.3. Науковості.Методика фізичного виховання в нормі базується на вірогідних наукових даних і в цьому відношенні повинна бути раціональною.

5.4. Доступності. (Стимулюючої складності за Гаверловичом Ю.К.).Давно доведено, щоматеріал, який пропонується для засвоєння повинен бути не стільки і не скільки доступний, скільки оптимально доступним. Вправа повинна бути достатньо легкою, щоб гарантувати вільну. розкуту роботу над нею, але, одночасно і достатньо складною, щоб кинути виклик здатностям людини, яка її виконує, стимулюючи тим самим певну мобілізацію інтелектуальних, фізичних можливостей.

Встановити міру доступності у фізичному вихованні дозволяє застосування контролю. Якщо посильна міра навантаження перевищується, виникає загроза здоров'ю особи. Тобто замість оздоровчого впливу отримуємо негативний вплив. Тому дотримання принципу доступності забезпечує принцип оздоровчої спрямованості.

Реалізація принципу досягається при дотриманні таких вимог:

Послідовності: від відомого до невідомого, від засвоєного до незасвоєного

Поступовості: від простого до складного, від легкого до важкого

Застосування підготовчих і підвідних вправ полегшує процес навчання.

5.5. Полісенсорності(змістовної і перцептивної наочності- за Гаверловичом Ю.К.). Фахівці наголошують не стільки на застосуванні зримого образу дії, але і усього концептуального образу, який влючає в себе і змістовну, і, особливо, сенсомоторну інформацію про рух, яку "збирають"усі чотири органи чуттів.

Зі степеню оволодіння рухом змінюється значення різних форм наочності. На початковому етапі найважливішу роль відіграють зорові сприйняття. В подальшому різко зростає роль рухового аналізатора. З розширенням досвіду осіб зростає роль слова, як чинника опосередкованої наочності у фізичному вихованні. Ніж багатший досвід, тим більше можливостей для створення потрібних рухових уяв за допомогою слова.

5.6. Послідовності.Зупинка прогресу фізичного стану може виникати не тільки від принципово невірного вибору засобів і методів фізичного виховання, але і через їх одноманітність. Коли педагогом продовжують використовуватися раніше ефективні методи і прийоми тренування, які тепер втратили свою силу. Відомо, що біологічні передумови для використання різних засобів фізичного виховання (в онтогенезі людини) складаються не одночасно. Раніше дозрівають функції, що визначають координацію і бистрість рухів. Потім досягають максимуму силові якості, і ще пізніше проявляється можливість граничних проявів витривалості. У відповідності до цього на різних етапах фізичного виховання проводяться вправи, що вимагають переважно координації і бистрості, потім підвищується вміст силових вправ, потім - вправ, що висувають особливо високі вимоги до витривалості. Мова йде про послідовну акцентованість різних сторін фізичного виховання стосовно закономірностей фізичного розвитку. Логічним у цьому відношенні є перехід від занять загальною фізичною підготовкою до спеціалізованих. Спочатку засвоюється те, що складає елементарну основу можливих видів діяльності і слугує передумовою подальшого вдосконалення. На цій основі будується спеціалізація в професійній (та і спортивній) діяльності.

5.7. Міцності (і пластиності- за Гаверловичом Ю.К.). Надмірна ступінь автоматизації елементів навички призводить до того, що навичка важко піддається корекції, розвитку. Тому добиваючись достатньої міцності рухової навички, потрібно зберегти необхідну пластичність. Постійне вдосконалення виробничого процесу, необхідність, в зв'язку з цим, регулярного оволодіння новими рухами вимагає формування в дорослих осіб, зайнятих на виробництві, пластичності навичок.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Принцип зв'язку з трудовою і оборонною діяльністю.	\|	Принцип адекватності.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.