• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Організація фітоценозів

Фітоценоз характеризується такими показниками:

• флористичним складом і флористичною ємністю;

• складом життєвих форм (екобіоморф);

• структурою;

• типом біологічного колообігу речовини та енергії;

• впливом фітоценозу на середовище.

Флористичний склад – це сукупність видів, що ростуть в даному фітоценозі. Це дуже важлива ознака фітоценозів. Як правило, до уваги беруться судинні рослини, мохи і лишайники. Але необхідно брати до уваги також водорості, гриби, бактерії, актиноміцети, які в сукупності можуть становити до 80 % видів.

Зустрічаються флористично багаті і флористично бідні фітоценози.

Визначається флористичний склад, з одного боку можливостями екотопу, а з іншого боку – заносом діаспор рослин структур, якими вони можуть відновлюватися.

Флористична ємність – це сукупність видів, які могли б зростати у даному екотопі.

Флористична ємність екотопів завжди вища від реального флористичного складу фітоценозу. Причина цього - ценобіологічний відбір видів.

Флористичний склад може бути монодомінантним і полідомінантним.

Полідомінантні фітоценози формуються там, де ні один вид не може стати абсолютно пануючим (домінувати), де умови зростання багаті і сприятливі для зростання багатьох видів, де фітоценотичний відбір виражений слабо. Наприклад, тропічні ліси є полідомінантними фітоценозами. Чисті соснові бори та бучини є монодомінантними. В першому випадку на бідних піщаних грунтах більшість видів взагалі не можуть зростати (це приклад добору екотопічного). А в бучинах бук є абсолютним домінантом, який витісняє інші види. Це приклад добору фітоценотичного.

Склад життєвих форм (екобіоморфний склад). Дуже рідко формуються монодомінантні фітоценози однієї життєвої форми. Прикладом таких угруповань можуть бути ліси, позбавлені нижчих рослинних ярусів, збудовані виключно з одного виду, що формує деревостан. До таких лісів належать, перш за все, молоді деревостани монокультур у стадії жердняку. Монодомінантні фітоценози однієї життєвої форми формуються і в крайніх умовах зростання, де через екотопічний відбір може зростати популяція одного чи декількох видів (на солончаках один чи кілька видів галофітів; бідновидові ценози на бідних сухих пісках і т.д.). Ці монодомінантні фітоценози можуть бути недовговічними і являти собою перехідну стадію розвитку угруповання, наприклад буковий жердняк. До мертвопокривних лісів відносять і ліси, які скоріше, варто би було назвати сезонно-мертвопокривними (наприклад, бучинник). Крім цього, до складу фітоценозу входить багато видів водоростей, грибів, бактерій.

Фітоценозів монодомінантних є значно менше, ніж полідомінантних, утворених багатьма видами судинних рослин. І належать ці види до різних життєвих форм (типів біоморф), що становить одну з найважливіших рис організації фітоценозу.

Більше всього це виражено в лісах, у котрих різноманітність життєвих форм є найбільшою. До складу лісових фітоценозів, крім дерев, входять кущі, кущики, трав’янисті рослини, мохи наземні й епіфітні, лишайники і водорості. Склад біоморф у фітоценозі є результатом довготривалого добору видів, здатних до співжиття в умовах гетерогенного і динамічного середовища та займати різні екологічні ніші.

Про минуле фітоценозів багато свідчить, наприклад, наявність ценотичних реліктів, тобто рослин, які збереглися в складі даного фітоценозу як свідки минулого, свідки попередніх (на цьому місці) угруповань.

Важливим є також і кількісні співвідношення видів у фітоценозі. Оцінити участь виду в угрупованні можна за його масою або за характером впливу особин даного виду на фактори середовища.

Пануючі види в складі цілого фітоценозу, або в складі ярусу називаються домінантами, співпануючі – кодомінантами (співдомінантами).

Види, які можуть протягом тривалого часу домінувати і проявляти сильний вплив на формування фітосередовища, називаються едифікаторами, або детермінантами.

Під терміном просторова структура фітоценозу необхідно розуміти загальні риси розташування органів рослин у просторі і в часі. Структура характеризує об'єм середовища, котрий використовується фітоценозом, а також допомагає зрозуміти форми контакту рослин з середовищем, їх зміни з віком.

Структура фітоценозу залежить від його флористичного складу, а також кількісних співвідношень між компонентами, від особливостей впливу на рослини інших складових біогеоценозу, та антропогенного фактора.

Структура відображає загальне пристосування компонентів рослинного угруповання до конкретних умов існування і водночас характеризує їх вплив на середовище.

Структура угруповання – це ознака динамічна, вона зазнає змін протягом сезону, року чи кількох років підряд. Зі структурою пов'язана й інша важлива ознака рослинного угруповання – продуктивність.

Важливу роль у формуванні структури відіграє біоморфний склад компонентів фітоценозу, кількість і життєвий стан особин судинних рослин, віднесених до основних життєвих форм (дерев, кущів, кущиків, напівкущів, трав’янистих рослин), а також наявність і кількісний склад мохів і лишайників, видимих неозброєним оком великих водоростей, шапинкових грибів (макроміцетів), а в багатьох випадках таких спеціалізованих біоморф, як ліани, епіфіти, сукуленти, рослини-подушки тощо. Крім того, структура залежить від висоти і товщини пагонів конкретних рослин, розмірів їх листків.

Велике значення має також тривалість життя, форма і анатомічна будова листків. За цим показником рослини поділяються на листопадні, вічнозелені, з частково опадаючими листками, з листками сукулентними, голчастими тощо.

Для прикладу наведемо розміщення маси і поверхні надземної частини рослин у 100-річному деревостані вологої бучини (М. Голубець та ін., 1983):

Розподіл фітомаси по біогеогоризонтах у вологій бучині наведено в табл. 1 (М. Голубець та ін.)

Читайте також:

1. II. Організація і проведення спортивних походів
2. II. Організація перевезень
3. II. Організація перевезень
4. А. Організація Острозького колегіуму – Академії
5. Адміністративно-територіальна організація
6. Бюджетний устрій в зарубіжних країнах. Організація бюджетного процесу
7. Вентиляція. Види вентиляції. Організація повітрообміну в приміщеннях, повітряний баланс, кратність повітрообміну
8. Взаємодія органів публічної влади з трудовими колективами, підприємствами, установами, організаціями
9. Вибір оптимального розкладу (режиму) роботи в наукових організаціях.
10. Види податкових перевірок. Організація і здійснення перевірок.
11. Вимоги до захисту інформації та організація технічного захисту інформації
12. Відносини України з міжнародними економічними організаціями

Переглядів: 1236