Еволюція покритонасінних

У розвитку покритонасінних проявляються всі характерні риси еволюції як процесу розповсюдження одинично виникаючих змін (мутацій) на всю множину організмів. Еволюція покритонасінних йде як шляхом пристосованості до конкретних відносно постійних умов середовища, так і шляхом пристосування до більш широкого і мінливого середовища. Багато груп організмів вимерли через свою слабку еволюційну пластичність, хоча їх пристосованість до конкретних відносно постійних умов існування була дуже велика.

Ступінь еволюційної пластичності, як і ступінь екологічної пристосованості, залежить від стратегії адаптивної еволюції.

Основними стратегіями еволюції є:

• прогресивна еволюція;

• спеціалізація без зміни рівня організації;

• регресивна еволюція.

Прогресивна еволюція (синоніми - ароморфоз, арогенез, анагенез) характеризується підвищенням загального рівня організації і життєдіяльності, "удосконаленням" організму. Прикладами такого прогресу є перетворення трахеїд в судини, перетворення примітивних судин з драбинчастою перфорацією в судини з простою перфорацією. У процесі ароморфозу посилюється структурна неоднорідність організмів; удосконалюються і стають економнішими конструкції рослин; організаціями звільняються від надто тісних обмежень в їх зв'язках з середовищем, що дає можливість видам захоплювати нові місця в природі, нові ніші і широко розселятися.

Прогресивні пристосування мають найбільш загальний, універсальний характер. Квітка зі схованими у зав'язі насінними зачатками, подвійне запліднення сприяли тому, що квіткові рослини все більше захоплювали середовище, ставали менш залежними від конкретних умов. Прогресивні зміни підвищують рівень організації всієї рослини і створюють нові, більш високо розвинуті класи і відділи рослин.

Спеціалізація без зміни рівня організації або телогенез - це вироблення вузьких пристосувань, пов'язаних з конкретними умовами існування. Еволюція за цим типом проходить на відносно постійному рівні організації і життєдіяльності. При спеціалізації адаптивні зміни мають вузький характер і стосуються лише окремих частин організму. Організм не ускладнюється і не спрощується. Як, приклад, можуть бути спеціальні пристосування, які підвищують стійкість рослин до несприятливих факторів (низьких температур, засолення грунту, надлишок вологи тощо). Сюди ж відносяться численні пристосування до запилення, розповсюдження плодів і насіння, вегетативного розмноження тощо.

Періоди спеціалізації завжди наступають після періодів загального прогресу. Після виникнення квіткових рослин (загальний прогрес великого масштабу) стали утворюватися численні життєві форми (телогенез), пристосовані до найрізноманітніших умов існування. Магноліофіти завоювали всю сушу.

Кожна з виникаючих шляхом адаптивної радіації дочірніх груп може в свою чергу стати центром нової радіації.

Шляхи і напрямки адаптивної еволюції в різних групах покритонасінних дуже подібні, бо вони визначаються домінуючим фактором середовища.

Регресивна еволюція, або загальна регенерація (катагенез). У тих випадках, коли спрощення умов середовища досягає крайніх меж, організм піддається загальному регресові, загальний регенерації. Дуже спрощене середовище для підводних квіткових рослин і паразитів з числа призвело до спрощення їх організації і фізіології. У водних рослин редукована провідна система. Паразити втратили корінь і фотосинтезуючий листок. Ціною регресивної еволюції оплачено біологічне процвітання виду.

Всі ці три напрямки еволюції тісно зв'язані між собою. Серед квіткових є всі життєві форми. Але первинним типом квіткових були деревні рослини, а трависті рослини вторинним типом, вони появилися лише в третинному періоді. У травистих рослин пройшло скорочення життєвого циклу і зв'язана з цим втрата вторинного росту, тобто активного камбію. Деревні форми переважають в лісах і чагарникових угрупованнях.

Але спостерігається і зворотний процес - здерев'яніння пагона і виникнення вторинного деревного (точніше деревовидного) типу з травистого (для прикладу деревовидні форми серед жовтецевих, лободових або деревовидних однодольних в т.ч. агави, драцени, пальми і бамбуки).

Проте, існує закон незворотності в еволюції. При вторинному виникненні деревного стебла його потовщення і здерев'яніння проходять інакше, атипічно, шляхом послідовного відновлення кілець приросту. Шари камбію послідовно утворюються в перициклі або в корі і замінюються. Концентрично змінюються шари ксилеми і флоеми. Це називається полікамбіальний способом вторинного росту.

Виникає вторинна тканина, де послідовно чергуються концентричні шари ксилеми і флоеми. Зовсім інакше виникають вторинні деревовидні форми серед однодольних. У них вторинний ріст зовсім відсутній, камбій був втрачений ще далекими предками однодольних. Ріст стебла йде тільки за рахунок первинного росту, що відбувається безпосередньо під апікальною меристемою. У деяких однодольних з числа пальм, алое, агав, драцен та ін. спостерігається досить своєрідний вторинний ріст, що досягається шляхом закладання особливого типу камбію в паренхімі зовні від всієї системи провідних пучків.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Клас Pinopsida хвойні або пінопсіди.	\|	VI. Насінини і плоди

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.