Структура Я-концепції

Мотив – це психічне явище спонукання особистості до постановки мети й діяльності щодо її досягнення.

Мотивом може стати лише усвідомлена потреба і тільки в тому разі, якщо задоволення цієї конкретної потреби, багаторазово проходячи через етап мотивації, безпосередньо переходить у дію. Мотив може реалізуватися у низці психологічних змінних: інтересах, прагненнях, переконаннях та установках.

Інтерес – це емоційно забарвлена вибіркова спрямованість особистості, яка виражається переважно в її вибірковому ставленні до тих чи інших явищ, предметів чи відповідної діяльності. В інтересі поєднуються емоційне та раціональне.

Прагнення– це мотиви, в яких виявляються потреби особистості в умовах спеціально організованої її діяльності.

Переконання– це система мотивів особистості, що спонукає її діяти відповідно до своїх поглядів і принципів. Підґрунтя переконань становлять знання, які є для людини істинними, незаперечними, в яких вона абсолютно впевнена.

Усвідомлене ставлення людини до своїх потреб і здібностей, потягів і мотивів поведінки, переживань і думок називають самосвідомістю особистості. В основі самосвідомості лежить здатність відокремлювати себе від власної життєдіяльності, яка виникає в спілкуванні при формуванні свідомості, мислення, розуміння, ставлення до свого буття, вона опосередкована спільною діяльністю, що сприяє формуванню певного уявлення про себе, свою здатність до суспільно значущих дій та вчинків.

Результатом процесів самосвідомості є «Я-концепція» особистості – динамічна система уявлень людини про себе, яка включає усвідомлення своїх фізичних, інтелектуальних та інших особливостей; самооцінку та суб’єктивне сприймання зовнішніх факторів, які впливають на особистість.

1. Образ Я – уявлення індивіда про самого себе

(я – реальне, я – ідеальне, я – дзеркальне (соціальне));

2. Самооцінка – оцінка цього уявлення;

3. Поведінкова реакція – конкретні дії, які можуть бути викликані образом Я та самооцінкою.

Центральним компонентом «Я-концепції» є самооцінка– це та цінність, значущість якої надає собі індивід в цілому та окремим сторонам своєї особистості, діяльності, поведінки.

Позитивна Я-концепція

Негативна Я-концепція

– позитивне ставлення до себе	– негативне ставлення до себе
– самоповага
– відчуття власної цінності	– відчуття своєї неповноцінності
– сприйняття себе	– несприйняття себе

Функції Я-концепції:

а) слугує досягненню внутрішньої узгодженості особистості;

б) визначає інтеріоризацію досвіду;

в) є джерелом очікувань.

У ситуаціях можливого чи реального неуспіху в діяльності задля реалізації потреби бути повноцінною особистістю люди часто вдаються до психологічного захисту.

Психологічний захист – регулятивна система, яку особистість використовує для усунення психологічного дискомфорту, переживань, які загрожують Я-образу, і зберігає його на бажаному і можливому за певних обставин рівні. Захисні механізми вступають у дію, коли особистість за певних умов не може досягти поставленої мети. До цих механізмів належать заперечення, витіснення, проекція, раціоналізація, заміщення та ін.

Заперечення – намагання людини не сприймати повідомлення, яке її хвилює і може призвести до внутрішнього конфлікту.

Витіснення – спосіб уникнути внутрішнього конфлікту, вилучивши зі свідомості неприємну інформацію.

Людина швидко забуває про ті неподобства, які вчинила, та прикрощі, яких завдала іншим людям.

Проекція - неусвідомлене перенесення власних бажань і переживань, в яких людина не хоче зізнатися собі через їх соціальну неприйнятність, на інших людей.

Наприклад, образивши партнера по спілкуванню, індивід неусвідомлено намагається перекласти на нього за це вину, мотивуючи тим, що він її спровокував.

Раціоналізація – псевдорозумне пояснення людиною своїх бажань, вчинків, зумовлене причинами, визнання яких загрожувало б утратою самоповаги. Не до сягши бажаного, людина переконує себе в тому, що об’єкт бажань для неї не дуже важливий і що вона його не дуже й прагнула.

Заміщення – перенесення дії з недосяжного об’єкта на доступний. Воно знімає напруження і спричинює психологічну розрядку. Наприклад, роздратування, яке виникло під час невдалого випробування машини, конструктор часто переносить на підлеглих.

Дія захисних механізмів спрямована на збереження внутрішньої рівноваги шляхом витіснення зі свідомості всього того, що загрожує системі наявних цінностей.

Досвід – це знання та навички, які людина набуває в процесі соціалізації, Сюди також належать уміння, звички, цінності, соціальні установки тощо. Набувається досвід упродовж навчання і виховання. Провідним у надбанні досвіду є соціальний чинник. Разом із двома джерелами поведінки (спадково закріпленою програмою та власним досвідом індивіда) виникло третє джерело, що формує людську діяльність – передавання та опановування суспільного досвіду. Одним із вирішальних чинників задоволення цієї важливої соціальної потреби була мова, що стала формою існування свідомості.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Вікові новоутворення в розвитку особистості	\|	Мова — це система звукових сигналів, письмових знаків та символів, з допомогою яких людина отримує, переробляє, зберігає та передає інформацію.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.