Учасники інвестиційної діяльності

Залежно від функцій, які виконує суб'єкт господарювання в інвестиційному процесі, він може бути інвестором, учасником, або тим і іншим одночасно.

Суб'єктом інвестиційної діяльності є держава через свої інституції; господарчі товариства (компанії) і корпорації; фінансово-кредитні установи; інші функціональні учасники.

Держава бере участь _в інвестиційному процесі як прямо через державний сектор економіки, так і побічно через свої інституції: органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, НБУ, Фонд держмайна,

Державний антимонопольний комітет; здійснює інвестування тих галузей і виробництв, продукція яких

має загальнонаціональний характер і які найближчим часом не підлягають приватизації, таких як оборонна галузь, окремі об'єкти загальнодержавної інфраструктури: магістралі, термінали тощо; може інвестувати кошти в розвиток виробництв, доцільність яких обґрунтовується необхідністю прискореного розвитку економіки. Таке інвестування може здійснюватися державою і на паритетних засадах з іншими інвесторами, включаючи іноземні. Організаційні форми такої діяльності можуть бути різноманітні: консорціуми, холдинги, корпоратизовані підприємства та акціонерні товариства тощо. На початку 1997 року держава володіла пакетами акцій на 5 тис. корпоратизованих підприємств.

Кредитно-інвестиційна політика здійснюється державою через Національний банк шляхом регулювання попиту і пропозиції на залучені грошові ресурси. НБУ залежно від стану економіки здійснює кредитну експансію чи кредитну рестрикцію. Експансія проводиться в період економічного спаду для стимулювання економічного розвитку, кредитна рестрикція з метою отримання інвестиційної активності. Подорожчання кредитних ресурсів примушує інвесторів до вкладання коштів в найбільш ефективні, прибуткові проекти.

Держава також: впливає на інвестиційний процес через такі свої інституції: Державний інноваційний фонд, Фонд сприяння зайнятості, Пенсійний фонд та ін.

Дійовим суб'єктом інвестиційного процесу в державі з ринковою економікою є фінансово-кредитна система.

До її складу входять такі елементи:

– Центральний банк і комерційні банки, в тому числі спеціалізовані (інвестиційні, інноваційні, біржові іпотечні, позичково-ощадні);

– Небанківська (парабанківська) система, до якої входять інвестиційні фонди і компанії, довірчі товариства, кредитні спілки, страхові компанії, пенсійні фонди, лізингові фірми тощо.

Банки в інвестиційному процесі поряд з традиційними функціями кредитно-разрахункового і касового обслуговування, депозитними операціями значно розширюють свою діяльність через запровадження операцій з цінними паперами, інвестиційного кредитування, проектного фінансування, довірчих операцій. За ринкових умов банківська діяльність часто поєднується з діяльністю страхових компаній. Банки можуть надавати послуги своїм клієнтам щодо страхування і перестрахування інвестицій. Значно розширюється зовнішньоекономічна діяльність банків, яві за ліцензією НБУ можуть здійснювати операції в іноземній валюті і обслуговувати таким чином міжнародну торгівлю і інвестиційну діяльність.

Останнім часом банки почали виконувати функції депозитаріїв та незалежних реєстраторів цінних паперів акціонерних товариств.

Страхові компанії відіграють значну роль в забезпечуючи підприємцям захист від інвестиційних ризиків. Страхові угоди необхідні для фінансового забезпечення інвестиційних проектів і залучення коштів для інвестування. Страхова компанія може здійснювати операції по страхуванню, перестрахуванню, а також сумісному страхуванню; може укладати угоди перестрахування з іншими компаніями, або спільно з ними угоду співстрахування з метою розподілення за інвестиційні ризики.

Кредитні спілки почали створюватися в Україні на

початку 1993 року. Функціонує кредитна спілка відповідно до статуту. Вона віддає позички своїм членам, в тому числі під заставу майна, за рахунок пайового фонду, створеного учасниками спілки, доручає своїм членам виконання зобов'язань спілки перед третіми особами, видає позички іншим кредитним спілкам та розподіляє серед своїх членів доходи за внесками. Спілки видають своїм членам позички підприємств невисокий процент, які використовуються ними на споживчі та інвестиційні цілі.

Лізингові компанії здійснюють довгострокову оренду обладнання. Лізингова компанія купує у виробника (власника) майно (обладнання, транспортні засоби, будівлі і споруди) (як правило з використанням кредиту банку) і надає його інвестору в довгострокову оренду також: на умовах кредиту. За умовами лізингової угоди орендатор може викупити це майно за залишковою вартістю.

В фінансово-кредитній системі можуть створюватись різноманітні угруповання - консорціуми і синдикати, як вітчизняні, так і міжнародні, з метою акумулювання великих капіталів і інвестування їх в крупні проекти.

Згідно з законодавством в Україні можуть формуватися наступні виробничо-господарські утворення:

– Акціонерне товариство - товариство, яке має статутний фонд, поділений на окрему кількість акцій, рівну номінальній вартості, і несе відповідальність за зобов'язанням тільки майном товариства. Акціонери несуть відповідальність за зобов'язаннями в межах акцій, що їм належать. Статутний фонд АТ повинен бути не меншим суми, еквівалентної 1250 мінімальних зарплат. Акціонере товариство може бути відкритим і закритим, яке може буте реорганізоване в відкрите шляхом реєстрації його акцій у встановленому порядку.

– Товариство з обмеженою відповідальністю товариство з статутним фондом сумою не менше 625 мінімальних зарплат, розділеним на частки, розмір яких визначається засновницькими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах своїх внесків.

– Товариство з додатковою відповідальністю має статутний фонд, поділений на частки, що належать учасникам, які відповідають за боргами товариства відповідно до своїх внесків у статутний фонд, а при нестачі цих сум - додатково майном, що належить їм в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до їх внесків. Граничний розмір відповідальності передбачається в засновницьких документах. В іншому його діяльність аналогічна товариству з обмеженою відповідальністю.

– Повне товариство - це товариство, де всі учасники займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном. Член повного товариства не може вступати в ніякі інші товариства, крім акціонерних, він відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли вони до чи після його вступу в товариство.

– Командитне товариство - включає поряд з одним або кількома членами, що несуть повну відповідальність, також: одного або декількох учасників (вкладників), відповідальність яких обмежується сумою внеску в майні товариства. Перші несуть відповідальність за боргами товариства і здійснюють управління справами командитного товариства. Сукупний розмір внесків других в майні товариства не повинен перевищувати 50 % і в разі ліквідації командитного товариства вкладниками їх внески повертаються в першу чергу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ринок	\|	СУТНІСТЬ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЯМИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.