Фінансовий контроль

У країнах з ринковою економікою сфера державного фінансового контролю забезпечує реалізацію фінансової політики держави.

Фактично фінансовий контроль є завершальною стадією управлінського процесу, що складається із трьох взаємопов'язаних елементів: прогнозування, або планування, регулювання та контролю. Оскільки фінансовий контроль — це складова фінансових відносин, він відіграє специфічну роль індикатора розподільчих відносин, дія якого втілюється у контрольній функції фінансів.

Формально об'єктом фінансового контролю є фінансові показники діяльності усіх суб'єктів економічних відносин: дохід, прибуток, собівартість, витрати обігу, рентабельність, податкові платежі. Водночас фактичним об'єктом фінансового контролю є сукупний процес виробничо-господарської діяльності. Суб'єктами фінансового контролю є, з одного боку, як державні, так і недержавні контролюючі структури, а з іншого — підприємства всіх форм власності та фізичні особи.

Призначення фінансового контролю полягає, по-перше, у необхідності мобілізації фінансових ресурсів усіх сфер фінансової системи і, по-друге, у дотриманні порядку ведення обліку та звітності.

Фінансовий контроль — це специфічний вид діяльності, який здійснюється всіма ланками влади, а також недержавними структурами щодо забезпечення на базі законності відповідного рівня фінансової дисципліни, ефективного руху централізованих і децентралізованих фондів, а також пошуку шляхів удосконалення процесів розподілу та перерозподілу грошових коштів у країні.

Зміст фінансового контролю відображається у таких положеннях:

— перевірка виконання фінансових обов'язків усіма суб'єктами економічних відносин перед відповідними ланками влади згідно з економічним законодавством;

— перевірка використання бюджетних коштів державними та муніципальними підприємствами;

— перевірка надходжень податків і зборів у всі ланки бюджетної системи.

— перевірка спектра фінансових операцій підприємств;

— виявлення та усунення наслідків фінансових порушень та зловживань;

— застосування форм відповідальності за порушення норм фінансового законодавства.

Правовою базою фінансового контролю є чинне законодавство, нормативні акти у сфері фінансів. Це насамперед Конституція України, закони України "Про державну податкову службу в Україні", "Про аудиторську діяльність", "Про контрольно-ревізійну службу в Україні", "Про Рахункову палату" та інші нормативні документи.

Фінансовий контроль як економічну категорію можна поділити на види за певними критеріями (рис. 2.4).

Залежно від суб'єктів, що здійснюють фінансовий контроль, його поділяють:

— на державний;

— внутрішньогосподарський;

— аудиторський (незалежний);

— громадський.

Функції державного фінансового контролю розподіляються між вищими органами влади разом з функціями управління фінансовою системою. Державний контроль включає загальнодержавний та відомчий контроль. На вищому рівні загальнодержавний фінансовий контроль здійснює Верховна Рада України. До її функцій входять розгляд та затвердження державного бюджету, контроль за його виконанням, обговорення та прийняття законодавчих актів у сфері фінансів. У складі Верховної Ради України створено комітети, які здійснюють парламентський контроль за використанням фінансових ресурсів держави.

Особливе місце у системі органів державного фінансового контролю посідає Рахункова палата Верховної Ради України. До її повноважень належать:

— контроль за виконанням державного бюджету та позабюджетних фондів;

— контроль органів місцевого самоврядування, підприємств, банків, організацій щодо використання ними бюджетних коштів;

— проведення комплексних ревізій та тематичних перевірок;

— внесення пропозицій щодо удосконалення бюджетного законодавства.

Важливим органом державного фінансового контролю з боку виконавчої влади є Контрольно-ревізійне управління Міністерства фінансів України (КРУ), яке керує діяльністю контрольно-ревізійних управлінь (відділів) на місцях.

Функції Державної контрольно-ревізійної служби (КРУ):

— перевірка виконання закону про бюджетні права як державними, так і місцевими органами влади й управління;

— контроль за додержанням фінансової дисципліни підприємствами, установами, організаціями та контроль за ефективним використанням ними бюджетних і власних коштів;

— контроль за виконанням державного бюджету органами управління всіх рівнів, бюджетними установами, підприємствами й організаціями, що виконують зобов'язання перед бюджетом;

— перевірка роботи фінансових органів у виконанні бюджетів;

— перевірка роботи системи банків у взаємовідносинах з бюджетом.

Внутрішньогосподарський фінансовий контроль на підприємствах здійснюється бухгалтеріями та фінансовими відділами. Значення обліку на підприємстві дуже велике, адже без точного та всебічного обліку не можна прийняти правильне управлінське рішення. Добре поставлений бухгалтерський облік дає змогу виробити ефективне рішення, контролювати його виконання.

Аудит — це нова форма фінансового контролю. Надання самостійності підприємствам та організаціям, приватизація їх, створення на їх основі акціонерних товариств, приватних підприємств зумовили необхідність створення органу, до обов'язків якого входило б проведення перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств усіх форм власності, забезпечення консультацій з фінансових питань. Таким органом контролю стала Палата аудиторів. Аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, повноти і відповідності чинному законодавству.

Аудиторська діяльність включає організаційне та методичне забезпечення аудиту, виконання аудиторських перевірок, надання послуг через експертизи, консультації з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності. Аудиторську діяльність можуть виконувати як громадяни України, так і аудиторські фірми, об'єднання, які мають кваліфікаційний сертифікат і одержали ліцензію.

Палата аудиторів не тільки атестує аудиторів і видає кваліфікаційні сертифікати та ліцензії, а й розробляє стандарти і методичні рекомендації, веде облік аудиторів, їхніх фірм.

Вся діяльність аудиторів базується на комерційній основі.

Аудиторський висновок — це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора чи аудиторської фірми, який складається за наслідками проведеного аудиту і містить висновок щодо достовірності звітності, повноти і відповідності її чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Громадський фінансовий контроль здійснюється представниками громадських організацій на засадах добровільності та безоплатності.

Важливим критерієм класифікації фінансового контролю є час проведення. На цій підставі виділяють такі види фінансового контролю: попередній, поточний, наступний (рис. 2.4).

Особливістю попереднього фінансового контролю є те, що він здійснюється на етапі розробки та прийняття управлінського рішення з фінансових питань. Він пов'язаний із процесами визначення оптимального обсягу централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів у плановому періоді, а також з їх ефективним розподілом та використанням. Вихідною інформаційною базою для цього контролю є фактичні дані виконання планових завдань минулих періодів. На рівні держави попередній фінансовий контроль проводиться на стадії розробки та прийняття законодавчих і нормативних актів у сфері фінансів.

Поточний фінансовий контроль становить оперативний контроль за реалізацією фінансової діяльності, дотриманням планових показників, виконанням вимог фінансової дисципліни тощо. Він здійснюється через аналіз, перевірки, обстеження діяльності суб'єктів господарювання, його завдання — вчасно реагувати на зміни умов фінансової діяльності

Наступний фінансовий контроль здійснюється на завершальній стадії виконання планового завдання. Його мета — контроль за фінансовими результатами, порівняння фактичних і планових показників фінансової діяльності, оцінка ефективності проведеної роботи. Цей вид контролю є базою для попереднього контролю майбутнього періоду. Таким чином, спостерігається тісний взаємозв'язок між попереднім, поточним та наступним фінансовим контролем.

Залежно від обов'язковості проведення розрізняють обов'язковий та ініціативний фінансовий контроль.

Обов'язковий фінансовий контроль здійснюється згідно з вимогами нормативних актів і рішень відповідних органів державного контролю.

Ініціативний фінансовий контроль проводиться за власним бажанням суб'єктів господарювання.

Основними методами фінансового контролю є перевірка, обстеження, аналіз, ревізія.

Ревізія становить найбільш глибоке та всебічне обстеження діяльності господарського суб'єкта для оцінки рівня його фінансової дисципліни. Ревізія є найпоширенішим методом фінансового контролю і здійснюється переважно всіма контролюючими органами. Залежно від об'єкта ревізії поділяють на повні, часткові, тематичні, комплексні. Залежно від обсягу даних ревізії поділяють на суцільні та вибіркові.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Організаційна структура фінансової системи	\|	Фінанси підприємств як основа фінансової системи. Сутність та функції фінансів підприємств

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.