Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Загальна характеристика міжнародно-правових коштів забезпечення безпеки

Сучасне міжнародне право по своїй суті є правом світу. Тому навіть те встановлення міжнародного права, що, здавалося б, безпосереднього відношення до запобігання війни не мають, сприяють зміцненню міжнародної безпеки. Одним з важливих напрямків забезпечення міжнародної безпеки повинне стати строге дотримання всіма державами зобов'язань по міжнародному праву.

Поряд з цим можна виділити ті норми міжнародного права, що грають особливо важливу роль у створенні умов, що виключають виникнення війни. Концепція всеосяжної безпеки значно розширила уявлення про коло цих норм. Крім традиційних аспектів (військових і політичних), вона торкнулася і багато чого іншого (аж до гуманітарних і екологічних). Ядро сучасного права міжнародної безпеки складають насамперед такі основні принципи міжнародного права, як принцип незастосування сили, принцип роззброювання. Завдання полягає в тім, щоб зробити названі принципи більш діючим коштом забезпечення світу і запобігання війни, підвищити їхню ефективність. Ця мета може бути досягнута різними шляхами.

Перший шлях — підвищення самоконтролю і самодисципліни всіх держав, їхня відповідальність перед міжнародним співтовариством за строге дотримання зазначених принципів.

Другий шлях — закріплення зобов'язань, що випливають із принципів незастосування сили і мирного дозволу споровши у внутрішньодержавному законодавстві.

Третій шлях — розвиток і конкретизація принципів.

Четвертий, найважливіший, шлях — удосконалювання і підвищення ефективності міжнародних механізмів функціонування цих норм: механізмів міжнародного контролю і примуса.

Спеціальні принципи міжнародної безпеки носять нормативний характер. Серед них особливо варто виділити принцип рівної безпеки і принцип ненанесення збитку безпеки держав, а також принцип рівності й однакової безпеки.

Основними компонентами принципу рівної безпеки є: право кожної держави (без яких-небудь виключень) на безпеку; забезпечення безпеки для усіх рівною мірою; рівне врахування інтересів договірних сторін (без дискримінації) в області безпеки в будь-якому переговорному процесі; досягнення згоди на основі балансу інтересів.

Відповідно до принципу ненанесення збитку безпеки держав, не можна зміцнювати безпеку за рахунок безпеки інших; ніхто не може одержувати однобічних переваг у забезпеченні безпеки; неприпустиме нанесення збитку безпеки якій би то не було державі; варто відмовитися від будь-яких дій, що наносять такий збиток.

Зміст принципу рівності й однакової безпеки полягає в тому, що держави і військові угруповання, між якими існує стратегічна рівновага, зобов'язані не порушувати цієї рівноваги, прагнучи при цьому до можливо більш низького рівня озброєнь і збройних сил.

У період "холодної війни" про зразкову рівність військового потенціалу можна було з усією визначеністю говорить стосовно до відносин між СРСР і США, Організації Варшавського Договору і НАТО (така рівність була досягнута на рубежі 60 — 70-х років). Паритет у цей період був найважливішим елементом військового протистояння і вважався чи ледве не головним коштом забезпечення безпеки.

У постконфронтаціонний час положення, зв'язане з військовим паритетом, перетерплює зміни. По-перше, ліквідована Організація Варшавського Договору (1991 р.). По-друге, відбувся розпад Радянського Союзу як держави. Його ядерна зброя виявилася на території чотирьох, тепер незалежних, держав (Росії, України, Бєларусі і Казахстану), але, за узгодженням між ними, під єдиним командуванням.

Можна припустити, що надалі, у міру досягнення всіма державами рівнів озброєнь і збройних сил до меж розумної достатності для оборони, принцип рівності й однакової безпеки може придбати з погляду його застосування глобальний характер і буде означати обов'язок суверенних суб'єктів зберігати межі розумної достатності, однак на усе більш і більш низькому рівні військового потенціалу.

Міжнародне право вже розташовує і великим арсеналом конкретних коштів забезпечення міжнародної безпеки. До них відносяться: мирні кошти дозволу споровши, колективна безпека (загальна і регіональна); роззброювання; заходу для ослаблення міжнародної напруженості і припиненню гонки озброєнь, їх обмеженню; заходу для запобігання ядерної війни і раптового нападу; неприєднання і нейтралітет; заходу для припинення актів агресії, порушення мира і погрози світу (самооборона, дії міжнародних організацій); нейтралізація і демілітаризація окремих територій; ліквідація іноземних військових баз; створення зон миру в різних районах земної кулі; заходу для зміцнення довіри між державами.

Усі ці кошти є тією чи іншою мірою міжнародно-правовими, тому що вони повинні регламентуватися договорами і проводитися в життя на основі принципів і норм діючого міжнародного права при створенні в необхідних випадках додаткових міжнародно-правових норм.

У приведеному переліку міжнародно-правові кошти різні за своїм характером. Одне з них припускають міри винятково мирної властивості (мирні кошти дозволу споровши, договори про незастосування сили, роззброювання, заходи для запобігання ядерної війни, заходи для послаблення міжнародної напруженості та ін.), інші передбачають поряд з цим можливість правомірного застосування сили (наприклад, примусові заходи для постанови Ради Безпеки у випадку погрози миру, порушення миру й актів агресії; самооборона). І все-таки більшість з них є мірами мирної властивості.

Варто очікувати, що надалі існуючі міжнародно-правові засоби забезпечення світу будуть удосконалюватися для підвищення їхньої ефективності, а можливо, з'являться і нові.

Проведення великомасштабних мір для досягнення довіри і по здійсненню роззброювання, наприклад, зажадали глибокої переоцінки інституту міжнародного контролю. Він стає усе більш строгим по своїх вимогах і різноманітніше по формах. Стокгольмський Підсумковий документ від 19 вересня 1986 р., Договір по РСМД від 8 грудня 1987 р., Договір про СНВ від 31 липня 1991 р., Договір про звичайні збройні сили в Європі від 19 листопада 1990 р. висунули на перший план інспекцію на місцях.

У даній главі будуть розглянуті лише ті міжнародно-правові кошти забезпечення світу і запобігання війни, що не знайшли відображення в інших розділах підручника.

 


Читайте також:

  1. Cистеми безпеки торговельних підприємств
  2. I. Введення в розробку програмного забезпечення
  3. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
  4. II. Вимоги безпеки перед початком роботи
  5. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
  6. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
  7. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
  8. II.1 Програмне забезпечення
  9. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
  10. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
  11. III. Етапи розробки програмного забезпечення
  12. IV. Вимоги безпеки під час роботи на навчально-дослідній ділянці




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Усеосяжний підхід до міжнародної безпеки | Колективна безпека

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.