Завдання системного аналізу

Системний аналіз - це методологія дослідження системи з метою визначення найбільш ефективних методів управління ними.

При цьому під системою слід розуміти сукупність взаємопов'язаних елементів і процесів, що змінюються у часі.

Термін "системний аналіз" вперше з'явився в роботах корпорації RAND при вирішенні задач зовнішнього управління в 1948 р., а у вітчизняній літературі широке розповсюдження отримав значно пізніше.

Системний аналіз дає підстави для поєднання знань та досвіду спеціалістів різних областей при знаходженні рішень, перешкоди яких не можуть бути вирішені на основі суджень будь-якого окремого експерта.

Системний аналіз є наслідком дії принципів системного підходу до управління. Кожен об'єкт, яким управляють, розглядається як система, тобто як комплекс взаємопов'язаних елементів, які знаходяться в певному русі. В свою чергу, кожна така система є підсистемою будь-якої іншої, більш великої системи. Кожна управлінська проблема за такого підходу розглядається системно, тобто з врахуванням багатьох аспектів управління, а також з врахуванням зв'язків з іншими взаємопов'язаними проблемами.

Об'єкт, яким управляють, слід розглядати як систему в тому випадку, якщо він характеризується наявністю загальної мети його функціонування та пов'язаний з навколишнім середовищем, має в розпорядженні певні ресурси та показники їх обмеженості, а також якщо всі компоненти об'єкта взаємопов' язані.

Системний аналіз не ототожнюється із прийняттям рішень, основний наголос в ньому ставиться на вивченні складних об'єктів, в результаті чого досягається вибір різних варіантів можливих вирішень за допомогою системного аналізу.

Основним завданням системного аналізує підвищення ефективності виробництва, впровадження в практичну діяльність управлінських рішень, що ґрунтуються на наступних підходах:

- розгляд всіх процесів і явищ у виробничій діяльності як взаємозв'язаних та взаємообумовлених, які утворюють в сукупності єдину систему, в якій зміна одного елемента впливає на всі інші;

- виявлення характеру таких взаємозв'язків в середині підприємства, які можуть бути або енергетичними, коли рух одного елемента викликає рух іншого в тому ж напрямку, наприклад заходи, які направлені на підвищення продуктивності праці, одночасно викликає підвищення фондовіддачі, або альтернативними, коли заходи з підвищення якості продукції можуть викликати незначне збільшення собівартості;

- виділення емерджентних властивостей системи, тобто таких властивостей які не властиві кожному окремому елементу, а породжені виключно їх взаємодією;

- встановлення ієрархічної взаємодії систем: взаємозв'язки господарської діяльності підприємства із розвитком галузі та економіки держави в цілому, а в середині підприємства - взаємозв'язки і взаємодії його структурних підрозділів;

- чітке формулювання цілей, які ставляться в процесі управління, цільової функції підприємства, як системи, та визначення критеріїв ефективності як ступеня реалізації цієї функції.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Виникнення і розвиток системних досліджень	\|	Система та її складові

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.023 сек.