Раціонально-дедуктивна модель

На противагу першій, існує раціонально-дедуктивна модель прийняття рішень. Фактично, це "раціональна" чи "синоптична" модель. Назва цієї моделі обумовлена двома причинами. Найперше, це найвідоміша модель, за якою приймаються рішення (хоча й не найточніша). По-друге, вона виражає зміст наступної дискретно-інкрементальної моделі.

Синоптична модель спонукає керівника до виконання наступного алгоритму:

1. Визначити проблему.

2. Прояснити проблему та намітити пріоритетні цілі.

3. Розробити систему альтернативних рішень.

4. Дати оцінку кожній з альтернатив(використовуючи відповідні аналітичні методики).

5. Порівняти прибутки, очікувані із кожних можливих рішень, та поставлені цілі.

6. Обрати те з рішень, яке найповніше відповідає поставленим цілям.

Хоч і опосередковано, однак дана модель передбачає, що керівник

матиме здатність передбачити наслідки прийнятих рішень. У цьому полягає головна відмінність між цією та наступною моделями.

Дискретно-інкрементальна модель

Ця схема прийняття рішень була запропонована ще одним американським вченим, спеціалістом з політичної теорії Чарльзом Ліндбломом. Він прийшов до висновку, що більшість рішень приймаються невеликими частками в ході розгортання проблеми, та кожне з них мало пов'язане з попереднім.

До певної міри, дискретно-інкрементальна модель - це коли кажуть "ми перейдемо цей міст лише тоді, коли до нього дістанемося". Можна рекомендувати цю методику найперше людям практичним. Бо ж навіщо витрачати стільки часу та енергії, проробляючи рішення, які невідомо, чи доведеться приймати?

Цей підхід повністю протилежний до попередньої раціонально-дедуктивної моделі, яка передбачає повне окреслення та розуміння проблеми, а також збір відповідної інформації для розробки різноманітних варіантів та їх раціональної оцінки перед вибором найбільш вдалої програми дій.

Ліндблом переконаний, що дискретний інкременталізм - це набагато чутливіший спосіб прийняття рішень. Трапляється так через те, що людська здатність опрацьовувати інформацію має свої межі, та навіть якби знати наперед, які саме дані стануть потрібними, повної поінформованості однаково досягти не вдається.

Зрештою, Ліндблом просто усвідомлював, що має справу з живими людьми. Він добре розумів, що краще оперувати тим, що є насправді, а не вигадувати світ досконалого знання.

Щойно розглянута схема прийняття рішень має ще одну перевагу.

Відкрито вказуючи на те, що кожне наступне рішення не залежить від попереднього, вона звільняє управлінців від тягара попередніх помилок.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Модель сміттєвого контейнера	\|	Науковий менеджмент тейлоризм

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.