Сутність кредитоспроможності підприємства, мета і завдання її аналізу

Методика аналізу кредитоспроможності підприємства

Сутність кредитоспроможності підприємства, мета і завдання її аналізу

План

РОЗДІЛ 6. АНАЛІЗ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Всі суб’єкти господарювання функціонують в умовах обмежених ресурсів. Така обмеженість характерна для більшості видів ресурсів, в тому числі і для фінансових. Наслідком існування обмеженості фінансових ресурсів є виникнення у суб’єктів господарювання дефіциту грошових коштів. Навіть ті підприємства, які генерують позитивні чисті грошові потоки, можуть відчувати нестачу грошових коштів. Це може відбуватися при низькому рівні синхронності грошових потоків, виникненні так званих касових розривів тощо. Крім того, позитивні грошові потоки від операційної діяльності не завжди можуть забезпечити розширення діяльності підприємства, його інтенсивний розвиток, які супроводжуються значними відтоками коштів на здійснення інвестицій. Інші ж підприємства проблему дефіциту фінансових ресурсів відчувають ще гостріше.

Проблему дефіциту грошових коштів вирішують через пошук шляхів їхнього додаткового залучення. В загальному вигляді можна виділити два шляхи залучення коштів – у власників і акціонерів підприємства через збільшення власного капіталу, або позичати кошти в сторонніх осіб.

Перший шлях залучення фінансових ресурсів є досить тривалим, оскільки потребує перереєстрації статутних документів, а у випадку акціонерних товариств вимагає проведення додаткової емісії акцій, яка супроводжується значними бюрократичними процедурами. Крім того, такий шлях не завжди є прийнятним, адже обмеженість фінансових ресурсів власників підприємства стосується також, вони також можуть відчувати дефіцит грошових коштів. А якщо нестача грошових коштів в підприємства має тимчасовий характер, то збільшувати статутний капітал взагалі недоцільно. В таких випадках необхідно обирати другий шлях – позичати гроші.

Залучати грошові кошти у сторонніх осіб можна за допомогою багатьох механізмів: емісії облігацій, виписування векселів, отримання кредитів тощо. Найбільшого поширенні в ринковій економіці набув механізм кредитування.

Основними суб’єктами процесу кредитування є позикодавець і позичальник (кредитор). Додатково до цього процесу можуть бути залучені поручитель, заставодавець, нотаріус, особа, яка здійснює вартісну оцінку об’єкта застави тощо.

Кредитування здійснюється відповідно до таких принципів:

- строковості – передбачає встановлення строків користування коштами та їх повернення;

- платності – зумовлює здійснення оплати за тимчасове користування грошовими коштами в розмірі певного відсотка і реалізується через встановлення відсоткової ставки;

- цільового використання – передбачає спрямування отриманих кредитором коштів винятково на цілі, зазначені в кредитній угоді;

- забезпечення – спрямований на збереження кредитних коштів і реалізується через механізми гарантування, поруки, застави тощо.

Надання кредиту супроводжується певним ризиком його неповернення. Тому позикодавцям необхідно проводити оцінювання спроможності кредитора повернути кредит. Таке оцінювання здійснюється через аналіз кредитоспроможності позичальника.

Кредитоспроможність – це спроможність позичальника в повному обсязі та своєчасно у встановлені кредитною угодою строки розраховуватись за своїми кредитними зобов’язаннями.

Основною метою аналізу кредитоспроможності є оцінка фінансового стану підприємства на предмет можливості надання йому кредиту. Досягнення мети аналізу реалізується через виконання таких завдань:

- дослідження репутації позичальника, яка в першу чергу визначається його кредитною історією – своєчасністю розрахунків за раніше отримані кредити, якістю наданих звітів, а також характеризується відповідальністю і компетентністю керівництва;

- аналіз поточного фінансового стану та спроможності виготовляти конкурентоспроможну продукцію;

- визначення можливості в разі потреби мобілізувати грошові кошти;

- оцінка дохідності підприємства, що обумовлює можливість сплати відсотків за кредит;

- дослідження мети використання кредитних коштів;

- оцінювання суми кредиту, яке проводиться виходячи з аналізу фінансової стійкості та платоспроможності;

- оцінка забезпеченості кредиту.

Аналіз кредитоспроможності проводиться не лише при видачі кредиту, але й протягом всього терміну кредитної угоди для контролю за фінансовим станом позичальника та кредитним ризиком позикодавця. Крім того, рівень кредитоспроможності позичальника значною мірою впливає на основні умови кредитної угоди – суму позики, величину відсоткової ставки, строк повернення, співвідношення суми позики і вартості заставного майна тощо.

Методику аналізу кредитоспроможності використовують не лише банки й інші фінансово-кредитні установи, але й звичайні підприємства, які планують надавати своїм покупцям товарні кредити чи відстрочки платежів.

Основними джерелами інформації для аналізу кредитоспроможності підприємства є його фінансова звітність з розшифруваннями окремих статей, бізнес-плани, статутні документи, реєстри заставного майна тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методика визначення оптимального рівня залишку грошових коштів	\|	Поділ підприємств на класи відносно їхнього кредитного рейтингу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.056 сек.