• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Методика визначення оптимального рівня залишку грошових коштів

Для забезпечення нормального рівня ліквідності підприємству необхідно завжди мати певний обсяг вільних грошових коштів. Чим більше грошей підприємство утримує на своїх поточних рахунках в банку чи касі, тим вищий рівень його ліквідності, а отже й платоспроможності. Проте підтримка значних залишків грошових коштів призводить до втрачених можливостей їх вигідного розміщення в дохідні активи. Гроші самі по собі доходу підприємству не приносять, але якщо їх вкласти у цінні папери, засоби виробництва, строкові контракти тощо, то в майбутньому можна отримати додатковий прибуток.

Таким чином перед менеджерами підприємства постає питання пошуку оптимального рівня залишку грошових коштів, який би з одного боку забезпечував нормальний рівень ліквідності та платоспроможності підприємства, а з іншого – зводив до мінімуму втрачені можливості отримання додаткового доходу від розміщення тимчасово вільних коштів.

Для визначення оптимального рівня залишку грошових коштів найчастіше використовують дві моделі – модель Баумоля і модель Міллера-Ора.

Модель Баумоля ґрунтується на таких принципах:

- планова потреба в грошових коштах на відповідний період (П_ГК) є величиною визначеною, а грошові потоки за період є рівномірними;

- всі тимчасово вільні грошові кошти вкладаються у високоліквідні поточні фінансові інвестиції;

- операції, пов’язані з конвертацією високоліквідних активів в грошові кошти чи залученням позик, здійснюються негайно та у визначені моменти часу;

- витрати, пов’язані з конвертацією високоліквідних активів в грошові кошти чи залученням позик (В_к) , прямо пропорційні до величини залучених коштів;

- дохід від розміщення тимчасово вільного залишку грошових коштів у високоліквідні активи (Д) визначається у відсотках.

Оптимальний рівень залишку грошових коштів (ЗГК_опт) згідно моделі Баумоля розраховується за формулою (5.8):

. (5.8)

Окрім оптимального визначають ще й середній залишок грошових коштів (ЗГК_сер) (5.9):

. (5.9)

Проте модель Баумоля має певні недоліки, які випливають з вищезазначених принципів: планова потреба в грошових коштах не завжди є величиною однозначно визначеною, крім того грошові потоки будь-якого підприємства не є абсолютно рівномірними.

Враховувати стохастичність процесу надходження і виплат грошових коштів дає змогу модель Міллера-Ора. Вона ґрунтується на тому, що управління грошовими потоками передбачає не постійне утримування грошових коштів у певній визначеній сумі, а забезпечення їхнього залишку в межах певного "коридору" – між мінімально визначеним обсягом (ГК_тіп), який визначається експертним шляхом, і максимальним обсягом грошових коштів (ГК_тах). Якщо залишок грошових коштів перевищить максимально визначений рівень, то вільні грошові кошти вкладаються у високоліквідні активи (цінні папери тощо) в такій сумі, щоб залишок грошей зменшився до певного рівня – так званої точки повернення (Т_п). Якщо ж залишок коштів стане меншим від мінімально визначеного рівня, то здійснюють конвертацію високоліквідних активів, щоб залишок грошей досягнув тієї ж точки повернення.

Ширина коридору зміни залишку грошових коштів характеризується розмахом варіації щоденного надходження коштів (Р_в), і розраховується за формулою (5.10) [Білик, с. 261]:

, (5.10)

де s² – дисперсія зміни обсягів надходжень коштів на підприємство (за статистичними даними).

Максимальний рівень обсягу грошових коштів розраховується як сума мінімального рівня і розмаху варіації (5.11):

ГК_тах = ГК_тіп + Р_в. (5.11)

Точку повернення, як величину залишку грошових коштів, якої необхідно досягнути після виходу залишку за межі коридору [ГК_тіп; ГК_тах], розраховують так (5.12):

. (5.12)

Читайте також:

1. I визначення впливу окремих факторів
2. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
3. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
4. Internet. - це мережа з комутацією пакетів, і її можна порівняти з організацією роботи звичайної пошти.
5. Ocнoвнi визначення здоров'я
6. V Процес інтеріоризації забезпечують механізми ідентифікації, відчуження та порівняння.
7. V Розвиток кожного нижчого рівня не припиняється з розвитком вищого.
8. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
9. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
10. Абстрактна модель оптимального планування виробництва
11. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
12. Активний бюджетний дефіцитхарактеризу­ється спрямуванням коштів на інвестування еко­номіки, що сприяє зростанню ВВП.

Переглядів: 929