Типи дренажів та дренажних систем.

Азбестоцементні труби використовують для прокладання напірних і безнапірних трубопроводів. Порівняно з іншими трубами, вони більш крихкі, тому під час навантаження , розвантажування, транспортування, укладання та монтажу треба бути обережним.

Особливості укладання різних трубопроводів

Спосіб прокладання того чи іншого трубопроводу багато в чому залежить від матеріалу труб, від їхньої маси, розмірів і способів з’єднання між собою.

Послідовність технологічних операцій при укладанні чавунних трубопроводів:

1. Перевірка якості труб. Трубу оглядають и простукують молотком, щоб виявити можливі дефекти у вигляді тріщин, раковин і наростів. Одночасно очищують від бруду.

2. Опускання труб у траншею. Прокладання завжди здійснюється від найнижчої частини догори, проти ухилу. Труби вкладаються так, щоб рідина рухалася в напрямку від розтруба до гладкого кінця.

Укладка кожної наступної труби в траншею здійснюється за допомогою закладання її гладкого кінця в розтруб уже вкладеної труби.

Легкі труби (діаметром до 200 мм) опускають в траншею вручну, а понад 200 мм – монтажними кранами.

3. Центрування в заданому напрямку. Центрування здійснюється таким чином, щоб ширина розтрубної щілини між зовнішньою поверхнею гладкого кінця і внутрішньою поверхнею розтруба укладеної труби була однаковою по всій довжині кола. Рівномірність кільцевого зазору досягається тимчасовим закріпленням кінця труби за допомогою клинів, які закладаються в кільцевий зазор на відстані 30 – 40см один від одного по довжині кола.

4. Закріплення труби на місці. Труби малого діаметра закріплюють підбиванням піску в пазухи на висоту не менше 0,5 діаметра труби. Труби великого діаметра, що вкладаються на бетонну підвалину, закріплюють улаштуванням стільця.

5. Обробка розтрубних стиків. Обробку розтрубної щілини роблять пеньковим смоляним або бітумним прядивом з наступним обладнанням замка з азбестоцементної суміші. Замість пенькового прядива можуть застосовувати гумові манжети, а замість азбестоцементної суміші – цементно-піщаний розчин, а у виняткових випадках – свинець. Останнім часом стали широко використовуватися мастики – герметики.

Послідовність операцій:

1. Перевірка якості труб.

2. Опускання труб у траншею.

3. Центрування.

4. Закріплення труби на місці.

5. Обладнання стикових з’єднань.

Між собою труби з’єднують: циліндричними азбестоцементними муфтами (якщо безнапірний трубопровід); азбестоцементними муфтами з гумовими кільцями і фланцевими муфтами (якщо напірний трубопровід).

Вінілпластові труби можна легко пиляти, різати, свердлити, гнути.

Технологія від попередніх відрізняється обладнанням стикових з’єднань і ручною укладкою. Роблять нероз’ємні з’єднання (розтрубні, муфтові та зварні) і роз’ємні (різьбові, фланцеві та з накидною гайкою). Вінілпластові труби випускають з гладкими кінцями, тому розтруби роблять або в майстернях, або безпосередньо на будівельному майданчику. Нероз’ємні з’єднання роблять на полівінілхлорідному клею або з ущільненням пеньковим прядивом, гумовими кільцями. Можливе з’єднання зварюванням.

Технологія укладання поліетиленових трубопроводів схожа на технологію укладання вінілпластових. Відміна полягає у використанні нероз’ємних з’єднань – тільки зварних. За допомогою оплавлення поверхонь досягається щільний і міцний контакт муфти з трубами.

Технологія укладання керамічних трубопроводів подібна до чавунних. Відміна полягає в тому, що монтаж трубопроводу може здійснюватися не тільки окремими трубами, але й ланками в дві, три, п’ять і більше труб (загальна довжина ланки не повинна перевищувати 8 метрів). Ланки опускають в траншею за допомогою траверс, що забезпечує цілісність стиків. Стикові з’єднання ущільнюють прядивом з бітумом з наступним обладнанням замка з цементного розчину, азбестоцементної суміші, асфальтової або іншої мастики.

Бетонні та залізобетонні труби застосовують для напірних і безнапірних трубопроводів. Технологія укладки схожа на укладку чавунних трубопроводів. Стикові з’єднання роблять: розтрубними з гумовими кільцями, муфтовими – для напірних трубопроводів, а для безнапірних можливе застосування і фальцевих з’єднань.

Сталеві труби піддаються корозії, тому їхнє застосування для водопроводу і каналізації обмежується. Труби, що вкладаються в ґрунт повинні мати ізоляцію, яку роблять утворюючи різні антикорозійні покриття. Вкладатися можуть секції з двох і більше труб, а також суцільні нитки. З’єднуються між собою зварюванням, а в місцях установки засувок – на фланцях. Перед випробуванням трубопроводу засипають пазухи з ущільненням ґрунту.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Спорудження тунелів щитовим проходженням	\|	Технологія і організація їх влаштування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.