• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Міжнародні бюджетні класифікації

Бюджетні класифікації

Бюджетна класифікація - це методологічний документ, який лежить в основі складання та виконання бюджетів.

Впорядкування Інформації про операції закладів державного управління, яке здійснюють за допомогою класифікацій, дозволяє проаналізувати, яким чином потреби державного управління у видатках та кредитах можуть бути задоволені за рахунок наявних фінансових ресурсів, без залучення позикових засобів або коштів нагромаджених в попередні періоди. Цей принцип покладений в основу класифікацій державного бюджету [4, 12].

В результаті класифікації встановлюється подібність між операціями державного управління та групуються сотні та тисячі окремих операцій та програм у відносно однорідні категорії, які допомагають виявити характер, структуру та економічний вплив таких показників як доходи, отримані офіційні трансфери, видатки, кредитування мінус погашення, фінансування і борг.

Операції, які входять до складу основних компонентів, класифікуються у відповідності до виду діяльності або сегменту ринку, на який вони впливають. Механізм впливу полягає у зміні співвідношення попиту і пропозиції через зміну рівня податків (субсидій), зміну обсягів фінансових вимог (зобов'язань) на фінансових ринках, ринкової конкуренції на товари (послуги) [4,13].

Запропонована Міжнародним валютним фондом система класифікацій включає наступні розділи:

А. Класифікація доходів і отриманих офіційних трансферів Б. Класифікація кредитування за вирахуванням погашення В. Класифікація операцій фінансування бюджетного дефіциту

Г. Класифікація державного боргу. Розглянемо більш детально ці класифікації.

Класифікація доходів і отриманих офіційних трансферів включає наступні статті:

1. Загальні доходи і отримані офіційні трансфери (п.2+ п.7)

2. Загальні доходи (п.3+ п.6)

3. Поточні доходи (п.4+ п.5)

4. Податкові надходження:

4.1. Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості

4.2. Відрахування на соціальне страхування

4.3. Податки на фонд заробітної плати і робочу силу

4.4. Податки на власність

4.5. Внутрішні податки на товари та послуги

4.6. Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції

4.7. Інші податки

5. Неподаткові надходження:

6. Доходи від операцій з капіталом:

7. Отримані офіційні трансфери.

Слід відзначити, що у міжнародних стандартах зі статистики та обліку застосовуються дві класифікації податкових платежів: класифікація статистики державних фінансів (СДФ) і класифікація системи національних рахунків (СНР).

СДФ розроблена Міжнародним валютним фондом і використо­вується для задоволення потреб державних фінансів, аналізу та розробки державної фінансової політики. У СДФ податки групуються за однією ознакою - "тип податку". Ця ознака визначається видом діяльності або податковою базою, для якої використовують суму доходу, суму виторгу, вартість майна, суму виплаченої заробітної плати, величину імпорту. В результаті утворюються наступні групи податків:

- прибуткові податки;

- внески до фонду соціального забезпечення;

- податки на заробітну плату і робочу силу;

- періодичні податки на вартість;

- податки на товари і послуги;

- податки на операції в міжнародній торгівлі;

- інші податки.

Класифікація податків у СНР виходить з потреб економіки в цілому. В основу класифікації покладені наступні ознаки:

- тип податку, як він визначений в СДФ;

- тип інституційної одиниці, що сплачує податок (домашнє господарство, державне підприємство, комерційна організація);

- обставини, за яких сплачується податок (продукція вироблена, імпортована, підготовлена на експорт).

Згідно сукупності ознак утворюються групи податків:

- виробничі податки (обов'язкові платежі, якими обкладаються товари і послуги у зв 'язку з виробництвом);

- прибуткові податки (податки за володіння фактором вироб­ництва — робочою силою, власністю, землею);

- податки на капітал, (нерегулярні збори з вартості майна, активів).

Класифікація видатків і кредитування за вирахуванням погашення проводиться за двома основними ознаками:

призначення або функція, з виконанням якої пов'язані видат­ки (функціональна класифікація);

економічна характеристика операцій, що обумовлюють ці видатки (економічна класифікація).

Функціональна класифікація видатків та кредитування за вирахуванням погашення має наступний вигляд:

1. Державні послуги загального характеру.

2. Оборона.

3. Громадський порядок та безпека.

4. Освіта.

5. Охорона здоров'я.

6. Соціальне страхування та соціальне забезпечення.

7. Житлово-комунальне господарство.

8. Організація відпочинку і діяльність в сферах культури та релігії.

9. Паливно-енергетичний комплекс.

10. Сільське господарство, лісове господарство, рибальство та полювання.

11. Добувна промисловість та корисні копалини (за виключен­ням палива); обробна промисловість; будівництво.

12. Транспорт і зв'язок.

13. Інші послуги, пов'язані з економічною діяльністю.

14. Видатки не віднесені до основних груп.

У функціональній класифікації видатків бюджету можна виділити чотири категорії:

- Державні послуги загального призначення;

- Суспільні та соціальні послуги;

- Державні послуги, пов 'язані з економічною діяльністю;

- Інші функції.

Класифікація видатків та кредитування за вирахуванням погашення у відповідності з економічними характеристиками цих двох категорій (економічна класифікація) визначає ті види операцій, які використо­вуються закладами державного управління для виконання ними своїх функцій, а такожвплив цих операцій на ринок товарів і послуг, фінансовий ринок, на розподіл доходів в інших секторах економіки [4,14].

Принципова схема класифікації:

1. Сукупні видатки і кредитування за вирахуванням погашення (п.2 + п.5);

2. Сукупні видатки (п.З + п.4);

3. Поточні видатки:

3.1. Видатки на товари і послуги,

3.2. Виплати відсотків,

3.3. Субсидії та інші трансферні платежі; . 4. Капітальні видатки:

4.1. Придбання основного капіталу,

4.2. Придбання товарів для створення запасів,

4.3. Придбання землі і нематеріальних активів,

4.4. Капітальні трансфери;

5. Кредитування мінус погашення:

5.1. Внутрішнє кредитування,

5.2. Зовнішнє кредитування.

Міжнародним валютним фондом рекомендуються дві класи­фікації операцій фінансування бюджетного дефіциту: за типом кредитора та за типом боргового зобов'язання.

Кредитори або власники боргових зобов'язань класифікуються за однорідністю економічної поведінки, що дозволяє отримувати інформацію про імовірний вплив на економіку. Схема класифікації операцій фінансування бюджетного дефіциту за типом кредитора має наступний вигляд:

1. Загальне фінансування (п.2+ п.З).

2. Внутрішнє фінансування:

2.1. Від інших частин сектору державного управління. 2.2. Від органів грошово-кредитного регулювання.

2.3. Від депозитних банків.

2.4. Інше внутрішнє фінансування.

2.5. Коригування.

3. Зовнішнє фінансування:

3.1. Від міжнародних організацій економічного розвитку.

3.2. Від закордонних закладів управління.

3.3. Інше зовнішнє запозичення.

3.4. Зміни в обсягах готівкових грошових засобів, депозитів та цінних паперів, призначених для управління ліквідністю.

Класифікація операцій фінансування побудована таким чином, щоб показати джерела надходжень фінансових засобів, необхідних для покриття дефіциту сектору державного управління, а також використання коштів, утворених в результаті перевищення доходів над видатками.

Класифікація операцій фінансування бюджетного дефіциту за типом боргового зобов'язаннядозволяє отримувати інформацію про способи фінансування дефіциту або розподілу фінансових ресурсів, що утворюються в результаті перевищення доходів над видатками.

Загальна схема такої класифікації має наступні статті:

1. Загальне фінансування (п. 2 + п. 3). 2. Внутрішнє фінансування:

2.1. Довгострокові облігації.

2.2. Короткострокові облігації та векселі.

2.3. Довгострокові позики, не віднесеш до інших категорій. 2.4. Короткострокові позики і аванси, не віднесені до інших категорій.

2.5. Інші зобов'язання.

2.6. Зміни в обсягах готівкових грошових коштів, депозитів та цінних паперів, призначених для управління ліквідністю.

3. Зовнішнє фінансування:

3.1. Довгострокові облігації.

3.2. Короткострокові облігації та векселі.

3.3. Довгострокові позики, не віднесеш до інших категорій.

3.4. Короткострокові позики і аванси, не віднесені до інших категорій.

3.5. Інші зобов'язання.

3.6. Зміни в обсягах готівкових грошових коштів, депозитів та цінних паперів, призначених для управління ліквідністю.

Дані про надходження від розміщення кожного типу боргового зобов'язання відображають фактично отримані засоби, тобто ціну емісії. Наприклад, надходження від продажу векселів повинні дорівнювати номінальній вартості за вирахуванням скидки. Тоді погашення боргових зобов'язань повинно відображати фактичні платежі в рахунок погашення заборгованості. В даному випадку при погашенні векселів слід скидку показувати як відсоток, що платиться при погашенні, тобто як статтю видатків, а не фінансування. При цьому, залишкова частина суми відображається як погашення боргу [4, 19].

В розглянутій класифікації розрізняють запозичення у формі позик, що не призначені для обігу, і запозичення у формі цінних паперів. Проводиться розмежування між короткостроковим запозиченням і довгостроковим запозиченням (до року і більше року), передбачена окрема категорія для інших зобов'язань.

Статистика державного боргу повинна охоплювати сектор державного управління в цілому, а також центральний уряд, територіальні органи управління, місцеві органи влади. Дані про борг показують загальну суму зобов'язань сектору державного управління не зменшену на величину їх вимог до інших секторів економіки. Державний борг статистично визначається сумарними визнаними прямими зобов'язаннями закладів управління перед іншими секторами економіки або рештою країн світу. Зобов'язання обслуговуються через виплату відсотків, і можуть зменшуватись, коли відбувається погашення основної суми боргу. Статистика також показує:

безстрокові зобов 'язання, з яких виплачуються тільки відсотки, але не платежі в рахунок погашення основної суми боргу;

безстрокові зобов'язання, якщо тільки залишається в силі ви­мога про виплату основної суми боргу.

Найбільш важливою класифікацією державного боргу є класифікація за типом держателів боргових зобов 'язань, та за типом кредитора:

1. Загальна сума боргу (п. 2+ п. 3).

2. Внутрішній борг:

2.1. Іншим частинам сектору державного управління.

2.2. Органам грошово-кредитного регулювання.

2.3. Депозитним банкам.

2.4. Інша внутрішня заборгованість.

2.5. Коригування, пов'язане з різницями у вартісних оцінках.

3. Зовнішній борг:

3.1. Міжнародним організаціям економічного розвитку.

3.2. Закордонним закладам управління.

3.3. Інша зовнішня заборгованість.

3.4. Коригування, пов'язане з різницями у вартісних оцінках.

Щоби запобігти повторному рахунку, до внутрішнього боргу (або до його окремих позицій) не включають вже розміщені в таблиці боргові зобов'язання іншим частинам сектору державного управління (окремим його рівням або сектору в цілому). Реко­мендується утворювати ряд довідкових статей, наприклад: внутрішній борг, що погашається в іноземній валюті; внутрішній борг, що погашається в національній валюті та ін. Додатковими класифікаціями державного боргу можуть бути класифікації непогашеного боргу за секторами і підсекторами економіки, за типом боргового зобов'язання [4, 30]. Схема класифікації державного боргу за типом боргового зобов'язання має наступний вигляд:

1. Загальна сума боргу (п.2 + п.З);

2. Внутрішній борг:

2.1. заборгованість за довгостроковими облігаціями,

2.2. заборгованість за середньостроковими облігаціями,

2.3. заборгованість за короткостроковими облігаціями та векселями,

2.4. Заборгованість за кредитами, одержаними на фінансування дефіциту бюджету,

2.5. Заборгованість за відсотками, нарахованими по кредитах, одержаних на фінансування дефіциту бюджету,

2.6. Заборгованість за іншими зобов'язаннями;

3. Зовнішній борг:

3.1. Заборгованість за довгостроковими облігаціями,

3.2. Заборгованість за середньостроковими облігаціями,

3.3. Заборгованість за короткостроковими облігаціями та векселями,

3.4. Заборгованість за позиками, не віднесеними до інших категорій,

3.5. Заборгованість за іншими зобов'язаннями.

Доходи бюджету в більшості країн світу класифікуються за джерелами і за видами надходження. Доходи від державних підприємств та майна, як правило, відображаються у різних кошторисах.

Існують також інші види класифікацій доходів, наприклад, юридична та фінансова. Юридична класифікація поділяє доходи за способом їх отримання:

- з примусу держави - податки, збори;

- без використання сили держави- плата запослуги, доброчинні внески.

Фінансова класифікація виходить з поділу доходів на без­поворотні, або постійні (наприклад, податки) та тимчасові (наприклад, позики).

Читайте також:

1. Антагоністичні - критеріальні класифікації надто спрощені, тому дослідники
2. Базові та прикладні класифікації
3. Бюджетні запити: їх суть, необхідність складання та аналіз
4. Бюджетні кредити, надані за рахунок загального фонду державного бюджету
5. Бюджетні множини й лінії бюджетного обмеження
6. Бюджетні обмеження
7. Бюджетні обмеження
8. Бюджетні обмеження.
9. Бюджетні повноваження ДКСУ
10. Бюджетні права в Україні, їхня характеристика
11. Бюджетні права органів державної влади і управління
12. Бюджетні права та бюджетна ініціатива.

Переглядів: 654