Еквіпотенціальні поверхні. Зв’язок напруженості поля та потенціалу.
Еквіпотенціальними називають поверхні у електростатичному полі, усі точки якого мають однакове значення потенціалу. Форму поверхні знайти легко, якщо відома потенціальна функція : досить прирівняти її до const. Наприклад з формули (1)
випливає, що для точкового заряду q еквіпотенціальні поверхні – концентричні сфери. Для потенціалу jі радіус цієї сфери
.
Оскільки силові лінії – прямі, то вони перетинаються з еквіпотенціальними поверхнями, як радіус із колом.
Треба мати на увазі такі властивості:
а) потенціальні поверхні нееквідистантні;
б) потенціальні поверхні завжди
перпендикулярні до ліній напруженості;
в) чим менша відстань по нормалі між двома
еквіпотенціальними поверхнями, тим вища напруженість поля у цій ділянці.
Остання властивість свідчить про наявність взаємозв’язку між двома характеристиками електростатичного поля – вектором його напруженості Е(r) і потенціальною функцією j(r). Щоб переконатись у цьому, обчислимо роботу по переміщенню заряду q уздовж осі х на малу відстань двома способами.
1) Через зміну потенціалу : .
2) З іншого боку за допомогою напруженості .
Порівнюючи ці вирази, одержимо важливе співвідношення
,
. (3)
Вектор може бути записаний
. (4)
Таким чином, якщо десь має місце зміна потенціалу, то там завжди має місце електростатичне поле.
Знак “–“ показує, що збільшується туди, куди j зменшується.
Якщо відома потенціальна функція , то у кожній точці вектор можна обчислити за формулою (4). Знайдемо вираз для зворотної операції – знаходження різниці потенціалів за відомим просторовим розподілом вектора напруженості. Згадаємо
. (А)
З іншого боку
, звідки для точок 1 і 2
(В).
Отже, порівнюючи (4) та (В) маємо, що якщо відома функція , то різницю потенціалів між довільними точками поля можна обчислити за формулою
.
За двох рівноцінних характеристик електростатичного поля векторної і скалярної функцій практично зручніша друга, завдяки тому, що:
1. Потенціали мають властивість адитивного складання.