• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Технічна документація

Державними стандартами визначений порядок розробки й постановки на виробництво РЕА:

- технічна пропозиція;

- ескізний проект (ЕП);

- технічний проект;

- технологічна підготовка виробництва.

Основою для розробки РЕА є технічне завдання (ТЗ). У ТЗ викладаються призначення й область застосування розроблювальної РЕА, технічні, конструктивні, експлуатаційні й економічні вимоги до РЕА, умови по її зберіганню й транспортуванню, вимоги по надійності, правила проведення випробувань і приймання зразків у виробництві.

Стадії розробки ТЗ, технічних пропозицій і ЕП включаються, як правило, у НДР, а стадії розробки технічного проекту й технологічної підготовки виробництва - в ДКР.

На стадії технічної пропозиції проводиться аналіз існуючих технічних рішень, патентні дослідження, пророблення можливих варіантів створення РЕА, вибір оптимального рішення, макетування окремих вузлів РЕА, формулювання вимог для наступних етапів розробки.

На стадії ескізного проектування здійснюють конструкторське й технологічне пророблення обраного варіанта реалізації; виготовляється діючий зразок або серія; проводяться їхні випробування в обсязі, достатньому для підтвердження заданих у ТЗ технічних й експлуатаційних параметрів; проводиться розробка в повному обсязі необхідної конструкторської документації; проробляються основні питання технології виготовлення, налагодження й випробування елементів, вузлів, пристроїв і РЕА в цілому.

На стадії технічного проекту приймаються остаточні рішення про конструктивне оформлення РЕА й складових її вузлів, розробляється повний комплект конструкторської й технологічної документації, виготовляється дослідна серія, проводяться випробування на відповідність заданим у ТЗ технічним й експлуатаційним вимогам. Результати технічного проектування є основою для розробки повного комплекту робочої конструкторської документації.

Надалі здійснюється технологічна підготовка виробництва, випуск дослідної серії й організація серійного (масового) випуску РЕА.

З розвитком мережі INTERNET широкі можливості для творців РЕА відкриває CALS-технологія (Computer-Aided of Logistics Support) - стратегія промисловості, спрямована на ефективне створення, обмін, керування й використання баз даних, що підтримують життєвий цикл створюваного виробу.

На всіх етапах життєвого циклу РЕА супроводжує технічна документація. Склад цієї документації і її зміст регламентуються діючими стандартами. На даний момент діє велика кількість стандартів, які згруповані в наступні комплекси:

- єдина система конструкторської документації (ЄСКД);

- єдина система технологічної документації (ЄСТД);

- єдина система програмної документації (ЄСПД);

- єдина система технологічної підготовки виробництва (ЕСТПП).

Основне завдання стандартизації - забезпечити єдину нормативно-технічну, інформаційну, методичну й організаційну основу проектування, виробництва й експлуатації виробів. При цьому забезпечується використання єдиної технічної мови й термінології, обмін документацією між підприємствами без її переоформлення, удосконалювання організації проектних робіт, можливість автоматизації розробки технічної документації з уніфікацією машинно-орієнтованих форм документів, удосконалювання способів обліку, зберігання й зміни документації й ін.

ЄСКД.Державні стандарти, що входять в ЄСКД, встановлюють взаємозалежні єдині правила розробки й оформлення конструкторської документації на вироби, які розробляються й випускають підприємствами всіх галузей промисловості.

Конструкторські документи (КД)— графічні й текстові документи, які визначають склад і будову виробу й необхідні дані для його виготовлення, контролю, експлуатації, ремонту, утилізації.

До графічних конструкторських документів відносяться:

- креслення деталі – зображення деталі й інших даних, необхідні для її виготовлення;

- складальне креслення – зображення складальних одиниць й інших деталей, необхідних для зборки й контролю;

- електромонтажне креслення – дані для електричного монтажу;

- схема – складові частини виробу у вигляді умовних зображень або позначень і зв'язку між ними.

У загальному обсязі КД істотне місце займає схемна документація. Схеми застосовують при вивченні принципу дії механізму, приладу, апарата при їхньому виготовленні, налагодженні й ремонті, для розуміння зв'язку між складовими частинами виробу без уточнення особливостей їхньої конструкції. Схеми є вихідним базисом для наступного конструювання окремих частин і всього виробу в цілому.

При проектуванні РЕА використаються наступні види схем:

- структурні схеми - визначають основний склад РЕА і її функціональні частини, їхнє призначення й взаємозв'язки. Їх розробляють на початкових стадіях проектування РЕА, та використають для розробки схем інших типів;

- функціональні схеми - пояснюють процеси, що відбуваються в окремих функціональних частинах і вузлах РЕА. Вони є основою для розробки принципових схем і застосовуються при налагодженні, ремонті й експлуатації РЕА;

- принципові схеми - визначають повний склад елементів і зв'язків між ними й дають повну інформацію про принцип роботи окремих вузлів і пристроїв РЕА. Ці схеми є основою для розробки повного комплекту конструкторської документації на РЕА;

- схеми з'єднань - показують з'єднання складових частин РЕА й визначають проведення, жгутів, кабелів й інших сполучних виробів, а також місця їхнього приєднання.

До текстових конструкторських документів відносяться:

- специфікація — визначає склад складальної одиниці;

- відомість куплених виробів – перелік покупних виробів, які використовуються в розроблювальному виробі;

- пояснювальна записка – опис пристрою, принципу його роботи, обґрунтування розробки;

- технічні умови – вимоги до виробу, його виготовлення, контролю якості, прийманню;

- експлуатаційні документи – документи для використання при експлуатації, обслуговуванні й ремонті в процесі експлуатації;

- інструкція – вказівки й правила, які використовуються при виготовленні виробу (зборці, регулюванню, контролі і т.д.);

- патентний формуляр – документ, що містить результати патентного пошуку, здійсненого при розробці виробу. У ньому втримується оцінка патентоспроможності, патентна чистота й технічний рівень розробленого виробу, матеріалу, процесу, методу.

ЄСТД.Державні стандарти, що входять в ЄСТД, встановлюють взаємозалежні єдині правила й положення розробки й оформлення технологічної документації, яка розробляється й використовується на промислових підприємствах.

Технологічні документи (ТД)– текстові й графічні документи, окремо або в сукупності визначальний порядок виготовлення виробу, проведення технологічних процесів і містять необхідні дані для контролю якості й приймання виробів.

Основні технологічні документи містять інформацію про:

- комплектуючі складові частини виробу й застосовуваних матеріалів;

- дії, які виконуються виконавцями при проведенні технологічних процесів й операцій;

- засоби технологічного оснащення виробництва;

- налагодження засобів технологічного оснащення;

- розрахунок трудозатрат, матеріалів і засобів технологічного оснащення;

- технологічний маршрут виготовлення;

- вимоги до робочих місць, екології навколишньої середовища.

Основні технологічні документи, як правило, використовуються на робочих місцях. Допоміжні технологічні документи розробляють із метою покращення й оптимізації організації робіт з технологічної підготовки виробництва. Похідні технологічні документи застосовують для вирішення завдань, пов'язаних з нормуванням трудозатрат, видачею й здачею матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів.

Основні види технологічних документіві їхнє призначення:

- маршрутна карта – опис ТП виготовлення виробу по всіх операціях у технологічній послідовності із вказівкою даних про устаткування, оснащення, матеріальних і трудових нормативах;

- операційна карта – опис окремої технологічної операції з вказівкою переходів, даних про технологічне устаткування, оснащення, інструменти й режимах обробки;

- технологічна інструкція – опис прийомів роботи, правил експлуатації (налагодження й настроювання) засобів технологічного оснащення, готуванню розчинів, електролітів, сумішей й ін;

- відомість технологічних маршрутів – зведена інформація з технологічного маршруту виготовлення виробу і його складових частин;

- відомість матеріалів – дані про норми витрат матеріалів на виріб;

- комплектувальна карта – дані про деталі, складальні одиниці й матеріали, що входять у комплект виробу;

- відомість технологічних документів - повний склад технологічних документів, які застосовуються при виготовленні виробу;

- відомість оснащення - повний склад технологічного оснащення, яке застосовуються при виготовленні (ремонті) виробу;

- відомість устаткування – повний склад устаткування, яке застосовується при виготовленні (ремонті) виробу;

- технологічний паспорт – комплекс процедур по виконанню технологічних операцій виконавцями, технологічному контролю, контролю представниками замовника або держриймання;

- журнал контролю технологічного процесу – призначений для контролю параметрів технологічних режимів, застосовуваних при виконанні операцій на відповідному устаткуванні, і ін.

Маршрутная карта (МК)є одним з найважливіших технологічних документів комплекту. Форми й правила оформлення МК встановлюються стандартами (ГОСТ 3.1118-82). У МК вказується адресна інформація (номер ділянки, робочого місця, операції), найменування операції, перелік документів, застосовуваних при виконанні операції, технологічне устаткування, інструменти й пристосування, застосовувані матеріали й норми їхніх витрат, норми витрат робочого часу на виконання операції, вимоги по якості результату операції. При складанні МК операції необхідно іменувати коротко та однозначно, наприклад: «Установка мікросхем на друковану плату», «Пайка безкорпусних резисторів на друковані плати», «Контроль якості нанесення паяльної пасти». Переходи необхідно формулювати дієсловами в наказовому способі, наприклад: «Вийняти деталь з тари», «Закріпити роз’єм на платі відповідно до креслення», «Перевірити зовнішнім оглядом правильність установки елементів на платі відповідно до креслення», тобто спочатку звертається увага виконавця на головну дію, а потім на предмети, за допомогою яких досягається мета.

-Технологічність конструкції вузлів;

Розроблювальна РЕА повинна відповідати технічним, конструктивно-технологічним, експлуатаційним та економічним вимогам. Ці вимоги ставляться до редіокомпонентів, друкованих плат, інших конструктивних елементів апаратури, методів зборки вузлів і модулів. До конструктивно-технологічних вимог ставляться: забезпечення функціонально-вузлового принципу побудови конструкції РЕА, технологічність, мінімальна номенклатура комплектуючих виробів, ремонтопридатність, захист від несанкціонованого доступу, зручний доступ до вузлів і елементів, забезпечення безпечної роботи оператора.

Поняття технологічності тісно пов'язане з поняттям економічності конструкції РЕА. Найбільш технологічні конструкції є, як правило, і найбільш економічними в умовах виробництва. Технологічність конструкції РЕА в істотній степені визначається раціональним вибором її структури, що повинна розроблятися з врахуванням автономного, роздільного виготовлення й налагодження її основних елементів, вузлів, блоків. Конструкція РЕА є тим технологічнішою, чим менше регулювальних операцій доводиться виконувати після її остаточної зборки. У цьому плані ідеальна технологічність у РЕА, яка після збирання з окремих вузлів виконує задані функції відразу ж після включення електроживлення.

У технологічній конструкції повинні максимально використатися уніфіковані, нормалізовані й стандартні деталі й матеріали. Необхідність розробки нових матеріалів з покращеними властивостями або новими технологічними процесами повинна бути технічно й економічно обґрунтована. У технологічній конструкції повинні максимально використають взаємозамінність, регульованість, контролепридатність, інструментальна доступність вузлів і елементів.

Вимоги по надійності включають конкретні кількісні характеристики: імовірність безвідмовної роботи за певний відрізок часу, час напрацювання на відмову, середній час відновлення працездатності і т.д.

До економічних вимог відносять мінімально можливі витрати часу, праці й матеріальних засобів на розробку, виготовлення й експлуатацію РЕА; мінімальну вартість РЕА після освоєння її у виробництві; мінімальні витрати на експлуатацію, обслуговування й планові ремонти.

Використання модульного принципу конструювання на основі конструктивної й функціональної взаємозамінності складових частин конструкції – модулів дозволяє знизити витрати на розробку, виготовлення й освоєння виробництва РЕА, забезпечити сумісність і наступність апаратурних рішень при одночасному поліпшенні якості, збільшенні надійності й терміну служби.

Модульний принцип конструювання передбачає розукрупнення (розчленовування) електронної схеми РЕА на функціонально й конструктивно закінчені частини, які виконують певні функції й з’єднані комутуючими елементами з іншими модулями виробу. Конструкція сучасної РЕА представляє собою ієрархію модулів, кожен щабель якої називається рівнем модульності. При виборі числа рівнів модульності проводиться типізація модулів, тобто скорочення їхньої номенклатури, з метою виконання широкого набору функцій у виробах певного функціонального призначення. Функціональне різноманіття виробів досягається використанням різного числа рівнів модульності з можливістю конструктивного оформлення найвищого, а отже і най складнішого модуля у вигляді закінченого виробу.

Виділяють чотири основних рівні модульності.

Модулем нульового рівня є електронний компонент. Наприклад радіоелементи та інтегральні мікросхеми.

Модуль першого рівня являє є друкована плата з установленими на ній модулями нульового рівня та електричними роз’ємами, за допомогою яких модуль підключається до інших модулів. Модуль першого рівня називається складальним вузлом, у який входять оригінальні деталі – друкована плата і покупні вироби (модулі нульового рівня). Складальні вузли на основі друкованих плат є базою найширшого спектру виробів, які відносяться до РЕА.

Модуль другого рівня – блок, основним конструктивним елементом якого є панель із відповідними з'єднувачами модулів першого рівня. Міжблочна комутація виконується провідниками та з'єднувачами.

Модуль третього рівня – стійка, в якій встановлюються блоки.

Модульний принцип конструювання передбачає також кілька рівнів комутації. При розробці нескладних апаратур вищі рівні модульності відсутні. Повна модульність використається тільки в складній апаратурі. Прискорення розробки й виробництва апаратури, збільшення її серійності, зниження вартості можна досягти уніфікацією, нормалізацією й стандартизацією основних параметрів і типорозмірів модулів.

Конструкція системи повинна представляти багаторівневе сімейство модулів з оптимальним складом набору, що забезпечує функціональну повноту при побудові апаратури певного призначення. Модулі системи повинні бути сумісні між собою по конструктивних, електричних і експлуатаційних параметрах.

Базовим називається принцип конструювання, при якому певні конструктивні рішення реалізуються на базі стандартних конструкцій модулів або конструкційних систем модулів (базових конструкцій), дозволених до застосування в апаратурі певного класу, призначення й об'єктів установки.

При розробці базових конструкцій повинні враховуватися особливості сучасних і майбутніх розробок. При цьому певні конструктивні рішення узагальнюються, а основні властивості і параметри закладаються в конструкції, які стандартизуються й рекомендуються для широкого застосування.

Базові конструкції не повинні бути повністю конструктивно завершеними, необхідно передбачати можливість їхньої зміни (непринципового характеру) для створення модифікацій апаратурних рішень. Ієрархічна побудова базових конструкцій із гнучкою структурою й числом рівнів не більше чотирьох є цілком достатнім для розробки РЕА будь-якої складності.

При стандартизації параметри конструкцій поєднуються в параметричні ряди, що характеризуються сукупністю числових значень на основі прийнятих градацій і діапазонів. Якщо як параметри ряду використають геометричні розміри конструкції, то говорять не про параметричний, а про розмірні ряди. Обидва види рядів одержали широке поширення.

Технологічність – це сукупність властивостей конструкції, які проявляються в оптимальних витратах праці, засобів, матеріалів і часу при виготовленні, експлуатації й ремонті виробу. Основні показники технологічності поділяються на конструкторські й технологічні. Розрізняють технологічність усього виробу, технологічність конструкції окремих деталей і складальних одиниць, а також технологічність конструкції в процесі виготовлення.

До якісних характеристик технологічності конструкції відносять взаємозамінність, регульованість параметрів, контролепридатність й інструментальна доступність конструкції.

До кількісних показників технологічності відносяться:

- коефіцієнт уніфікації (конструкторський показник)

,

де Еу й Ду - число уніфікованих складальних одиниць і деталей відповідно; Е и Д – загальне число складальних одиниць і деталей у виробі;

- коефіцієнт застосовності типових ТП (технологічний показник)

,

де ТТП - трудомісткість типових технологічних операцій при виготовленні виробу, ТВ – загальна трудомісткість виготовлення виробу;

- коефіцієнт автоматизації й механізації (технологічний показник)

де Тм. а - трудомісткість операцій, виконуваних на автоматичному або автоматизованому встаткуванні.

Технологічність конструкції виробу прямо пов'язана з економічними показниками технологічного процесу виготовлення виробу, і кількісні оцінки технологічності конструкції використаються при порівнянні різних варіантів розробки ТП виготовлення виробу для оптимізації ТП.

- Вплив умов експлуатації на конструкцію;

Конструктивні характеристики нового виробу, у тому числі й комплектуючі деталі, залежать від умов експлуатації апаратури. Інтенсивність впливу кліматичних, механічних і радіаційних факторів визначають ступінь захисту РЕА, що впливає на її масогабаритні, економічні показники та показники надійності.

Захист від пилу і агресивних середовищ забезпечується, як правило, вибором відповідних конструкційних матеріалів, а також різним ступенем герметизації внутрішнього об'єму або його окремих частин (перш за все електричних контактів). Ступінь захисту РЕА характеризується двома цифрами, що означають поєднання класів і підкласів конструкцій РЕА. Перша цифра означає підклас по ступеню захисту від пилу і від зіткнення з частинами що знаходяться під напругою, а друга – ступінь захисту від дії вологи. Для позначення ступеня захисту перед двома цифрами ставляться букви IP (Ingress Protection – захист від проникнення). Значення ступенів захисту від попадання пилу і води приведені в таблиці:

По областях застосування РЕА можна розділити на три великі групи: стаціонарну, портативну та транспортована.

Стаціонарна РЕА – це апаратури, експлуатована в приміщеннях і на відкритому повітрі (РЕА 1-й 2-й груп). Умови експлуатації й транспортування такої апаратури характеризуються досить широким діапазоном робочих (-50÷+50 °С) і граничних (-50÷+65 °С) температур, вологістю до 90÷98 %, вібрацією до 120 Гц, прискоренням 4…6 g, наявністю багаторазових (до 5 g) і одиночних (до 75 g) ударів, впливом дощу до 3 мм/хв і соляний туман з дисперсністю крапель до 10 мкм і змістом води до 3 г/м3.

Транспортована РЕА – це апаратура, установлювана експлуатована на сухопутному, водному, повітряному транспорті й космічних апаратах (РЕА 3-, 4- 5- і 8-й груп). Специфіка роботи цього виду апаратурb визначає підвищений вплив механічних факторів. Кожен вид транспорту має власні вібраційні характеристики. Для попередження ушкодження така РЕА та її складові чистини повинні мати, власні частоти коливань поза діапазоном частот вібрації того транспортного засобу, на якому машина експлуатується або перевозиться.

На РЕА установлену на автомобільному транспорті, можуть впливати вібрація частотою до 200 Гц й удари, викликані нерівною дорогою. При русі залізничного транспорту можливі раптові поштовхи та удари із прискоренням до 40 g. Биття коліс об стики рейок викликають вібрацію із частотою до 400 Гц при прискоренні до 2 g.

Особливо жорстким впливам піддається конструкція РЕА, експлуатована на гусеничному транспорті (танках, транспортерах, самохідній артилерії, тракторах). Тут внаслідок «стукоту» гусениць частота вібрацій може доходити до 7000 Гц із амплітудою ±0,025 мм. Удари, викликані нерівною дорогою, віддачею снаряду при пострілі, влученням снаряда в корпус, можуть бути великої сили й супроводжуватися вібрацією. Крім того, постійний вплив акустичного шуму з рівнем до 150 дб.

Бортова РЕА, яка встановлюється на літаках, вертольотах і ракетах різного класу, керованих снарядах, штучних супутниках Землі і космічних апаратах. На літаках РЕА перебуває, як правило, у фюзеляжі. При цьому на неї впливають вібраційні навантаження частотою до 500 Гц із амплітудою до 10 мм й акустичний шум, рівень якого досягає 150 дб при частоті 50…10000 Гц.

Бортова РЕА, яка встановлюється ракетах різних класів, перебуває в найбільш несприятливих умовах з погляду впливу вібрацій, ударів і прискорень. Вібрації ракет у польоті носять дуже складний характер, обумовлений спільним впливом працюючого ракетного двигуна й аеродинамічних ефектів. Характер вібрацій звичайно хаотичний, і тому охоплює широкий діапазон частот. Частота вібрацій становить 2500 Гц при прискореннях до 20 g. Характер таких вібрацій синусоїдальний. У момент запуску ракети й при її польоті на бортові апаратури впливає акустичний шум, рівень якого досягає 150 дб.

Портативна РЕА (6-я й 7-я групи) включає мікрокалькулятори, переносні ЕОМ, спеціалізовані обчислювачі, що використовуються геологами, топографами, будівельниками, солдатами і офіцерами армії й ін. Сюди ж можна віднести переносну радіоприймальну й радіопередавальну апаратуру, медичну техніку й т.д. Її характеризують невеликі габарити, мала потужність споживання, висока надійність і порівняно невелика вартість.

Читайте також:

1. Документація в рекламній та видавничої діяльності
2. Документація видавничої діяльності .
3. Документація господарсько-фінансової діяльності як основа бухгалтерської інформації
4. ДОКУМЕНТАЦІЯ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПСИХОЛОГА
5. Документація пов’язана з переливанням гемотрансфузійних рідин.
6. Документація судово-медичної експертизи
7. Документація судово-медичної експертизи.
8. Документація та її значення
9. Документація, документообіг та облік прибуткових касових операцій
10. Документація.
11. ДОКУМЕНТАЦІЯ. ЗВІТИ У СФЕРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ. Структура і правила оформлення
12. Друга науково-технічна революція

Переглядів: 2503