• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ДОКУМЕНТАЦІЯ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПСИХОЛОГА

Діагностична діяльність працівників психологічної служби.

Відповідно до нормативних документів при проведення психодіагностики працівники психологічної служби мають інформувати батьків про мету, зміст, форми цієї роботи та отримувати їхній дозвіл. Дитина після досягнення 12 років має право відмовитись від психологічних обстежень, навіть якщо є згода батьків.

Результати діагностики заносяться до індивідуальної картки супроводу учня. Для учня, його батьків, класного керівника, педагогів та адміністрації закладу працівник психологічної служби розробляє рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу, вибору виховних впливів, засобів контролю, організації дозвілля дитини тощо.

Відповідно до Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності, Положення про експертизу психологічного і соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних закладах Міністерства освіти і науки України, для реалізації діагностичної роботи працівники психологічної служби мають використовувати ті діагностичні методики та корекційно-розвивальні програми, які пройшли експертизу в ЦППСР КОІПОПК. Без експертизи можна використовувати у роботі методики, що були надруковані у виданнях Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи, ЦППСР КОІПОПК. Подавати методики на розгляд експертної комісії потрібно за такою формою:

Якщо до затвердження подається авторська тренінгова програма, вона має містити такі розділи: пояснювальна записка (обґрунтовується актуальність обраної теми, мета і завдання програми, цільова група, форми, методи, очікувані результати програми, методи оцінювання ефективності та досягнення очікуваних результатів), навчально-тематичний план занять із вказуванням кількості годин на кожне заняття; описом занять із визначенням мети; список використаної літератури.

З метою відстеження якості й ефективності профілактичної роботи в навчальних закладах рекомендуємо проведення моніторингу стану профілактичної та правовиховної роботи. Моніторинг передбачає опитування учнів 7-11 класів, їхніх батьків, педагогічних працівників закладів освіти області з проблеми жорстокого поводження з дітьми в сім’ї та школі, проявів насильства в учнівському середовищі, виявлення фактів жорстокого ставлення учнів один до одного.

Корекційно-розвивальна робота.

Відповідно до Положення про психологічну службу системи освіти України корекційно-розвивальна робота є одним із основних видів діяльності практичного психолога і полягає в здійсненні психолого-медико-педагогічних за­хо­дів з метою усунення відхилень у психофізичному, індивідуальному розвитку й поведінці учнів, схильності до залежностей та правопорушень, подолання різних форм девіа­нтної поведінки, психологічного розвитку особис­то­сті, формування соціально-корисної життєвої перс пек­тиви.

Під час планування корекційно-розвивальної роботи працівники психологічної служби мають враховувати нормативи часу на основні види діяльності (наказу МОН України від 28.12.2006 № 864 "Про планування діяльності працівників психологічної служби" та листа МОНУ від 05.03.2008 № 1/9-128). Так, на індивідуальну корекційно-розвивальну роботу практичного психолога відводиться 30 годин на одного учня (дитину), а на групову – 40 годин на один клас (групу). Для індивідуальної профілактичної та розвивальної роботи соціального педагога відводиться 12 годин на одного учня (дитину), а для групової – 18 годин на один клас (групу).

Основні етапи корекційно-розвивальної роботи:

1. Встановлення психологічного діагнозу. У діагнозі (на основі психологічної діагностики) фіксуються показники психічного розвитку, їх відповідність нормам, формулюється гіпотеза щодо причин відхилень. Після цього практичний психолог визначає мету, завдання, тактику проведення корекційної роботи.

2. Розроблення програми та змісту корекційних занять, вибір форми корекційної роботи (індивідуальна, групова), методик і технік роботи, планування форм участі батьків у корекційній програмі. Особливостями програми корекції є наявність психологічної та педагогічної час­тини. Психолог розробляє і реалізує психологічну частину. Педагогічну частину практичний психолог може розробляти як самостійно, так і разом з батьками, соціальним педагогом, педагогічними праців­ни­ками (залежно від того, хто буде працювати з дитиною). Педаго­гічна частина виконується під постійним контролем психолога.

3. Реалізація корекційної програми. Проведення занять із дітьми відповідно до програми. Контроль за динамікою корекційної роботи. Надання батькам, педагогам зворотного зв’язку про зміни, які відбуваються у дитини.

4. Оцінка ефективності корекції. Оцінка результативності корек­ційної програми з огляду досягнення запланованої мети. Розроблення рекомендацій щодо виховання й навчання дітей.

Програма корекційно-розвивальної роботи містить три основні блоки: теоретичне обґрунтування (висвітлені основні підходи до проблеми, обґрунтований вибір форми проведення заняття (індивідуальне, групове, консультативно-корекційне заняття), тривалість і режим занять, підбір, комплектація та наповнюваність групи очікувані результати); опис занять (мета, хід заняття, рефлексія заняття); список використаної літератури.

Одним із важливих напрямів діяльності працівників психологічної служби є здійснення супроводу, надання допомоги дітям, які потрапили в складні життєві обставини, учням із девіантною поведінкою. Психолого-педагогічний супровід девіанта є комплексним процесом, у якому беруть участь не лише працівники психологічної служби, а й адміністрація, педагогічні працівники і батьки учня.

Психологічна допомога особистості з девіантною поведінкою передбачає, насамперед, її психологічну діагностику, що має на меті встановити рівень та форму девіантної поведінки і чинники, що зумовили появу девіацій. Для визначення особливостей девіантної пове­­дінки учнів використовуються різні методи, серед яких слід відзначити, насамперед, спостереження. Н. Максимова про­­понує під час спостереження фіксувати такі особливості поведінки і зовнішнього вигляду дослід­жу­ваного з девіантною поведінкою:

- зовнішній вигляд (загальний соматотип, фізичні особливості, наявність фізичних недоліків або диспро­порцій, постава, міміка і жестикуляція, тримається скуто чи вільно, адекватно чи ні, охайність в одязі, зачісці, чис­тота тіла, рівень загальної рухливості тощо);

- особливості мовлення (інтенсивність і тембр голосу, темп мовлення, чіткість вимови, словниковий запас, наявність жаргону, брутальних виразів, уміння вис­ловлювати думку, послідовність, логічність, чіткість, швидкість мовлення);

- соціальна поведінка (особливості встановлення контактів, рівень невимушеності при цьому, товариськість, наявність соціальних навичок, вихованість, специфіка по­ве­дін­ки за рівнем домінування, агресивності, підлеглості та довірливості тощо);

- настрій (ейфорія, безтурботність, врівноваженість, серйоз­ність, відсутність гумору, поганий настрій, тривога тощо);

- ставлення до діяльності (рівень зацікавленості: від акти­в­­ного небажання або недовіри, байдужості до над­мір­ної зацікавленості);

- особливості проявів пізнавальної та емоційно-вольо­вої сфер (рівень уважності, швидкість вирішення постав­лених завдань; особливості дій: намагання знайти зага­льний спосіб вирішення завдання або дії методом спроб і помилок; темп роботи: рівномірність, швидкість; сумлін­ність і охайність при виконанні завдань; реакція на невдачі: агресивна, звинувачення себе, відмова від діяль­ності, байдужість та ін.).

За результатами діагностики практичний психолог розробляє корекційно-розвивальну програму. Психологічна ко­рек­­ція девіантної поведінки передбачає психологічне втру­чання в особистісний простір для стимулювання позитивних змін, послаблення або усунення тих форм поведінки, що перешкоджають соціальній адаптації дитини.

Читайте також:

1. I. Введення в розробку програмного забезпечення
2. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
3. II.1 Програмне забезпечення
4. III. Етапи розробки програмного забезпечення
5. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
6. V. Питання туристично-спортивної діяльності
7. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
8. Автоматизація банківської діяльності в Україні
9. Автоматизація метрологічної діяльності
10. АДАПТАЦІЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН ДО М'ЯЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
11. Адвокатура — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.
12. Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля

Переглядів: 4017