Типові проектні процедури.

Створити проект об'єкта (виробу або процесу) означає вибрати структуру об'єкта, визначити значення всіх його параметрів і представити результати у встановленій формі. Результати (проектна документація) можуть бути виражені у вигляді креслень, схем, пояснювальних записок, програм для програмно-керованого технологічного устаткування і інших документів на паперових або електронних носіях інформації.

Розробка (або вибір) структури об'єкта є проектна процедура, яка називається структурним синтезом, а розрахунок (або вибір) значень параметрів елементів N— процедура параметричного синтезу.

Завдання структурного синтезу формулюється як завдання прийняття рішення (ЗПР). Її суть полягає у визначенні мети проектування, множини можливих рішень й обмежуючих умов.

Класифікацію ЗПР здійснюють по ряду ознак. По числу критеріїв розрізняють завдання одно- і багатокритеріальні. По ступені невизначеності розрізняють ЗПР детерміновані, ЗПР в умовах ризику - при наявності у формулюванні завдання випадкових параметрів, ЗПР в умовах невизначеності, тобто при неповноті або невірогідності вихідної інформації. Реальні завдання проектування, як правило, є багатокритеріальними. Одна з основних проблем постановки багатокритеріальних завдань - встановлення правил переваги варіантів.

Наявність випадкових факторів ускладнює рішення ЗПР. Основні підходи до рішення ЗПР в умовах ризику полягають або в рішенні “для найгіршого випадку”, або в обліку в цільовій функції математичного очікування й дисперсії вихідних параметрів. У першому випадку завдання вирішують як детерміновану при завищених вимогах до якості рішення, що є головним недоліком підходу. У другому випадку вірогідність результатів рішення набагато вище, але виникають труднощі з оцінкою цільової функції. Застосування методу Монте-Карло у випадку алгоритмічних моделей стає єдиною альтернативою й, отже, для рішення потрібні значні обчислювальні ресурси.

Конструювання, розробка технологічних процесів, оформлення проектної документації - окремі випадки структурного синтезу.

Завдання параметричного синтезу називають параметричною оптимізацією(або оптимізацією), якщо нею вирішують як завдання математичного програмування де F(X) — цільова функція; X— вектор керованих параметрів; — припустима область; і — функції-обмеження.

Приклад.Електронний підсилювач: керовані параметри X= (параметри резисторів, конденсаторів, транзисторів); вихідні параметри Y= ( fв й fн — граничні частоти смуги пропускання; K — коефіцієнт підсилення на середніх частотах; Rвх — вхідний опір). Як цільова функція F(X) можна вибрати параметр fв, а умови працездатності інших вихідних параметрів віднести до функцій-обмежень.

Наступна група проектних процедур — процедури аналізу. Ціль аналізу — одержання інформації про характер функціонування й значення вихідних параметрів Yпри заданих структурі об'єкта, відомостях про зовнішні параметри Qі параметрах елементів N. Якщо задані фіксовані значення параметрів Nй Q,то має місце процедура одноваріантного аналізу, що зводиться до рішення рівнянь математичної моделі, і обчисленню вектора вихідних параметрів Y.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікація моделей і параметрів, які використовуються при автоматизованому проектуванні	\|	САПР й їх місце серед автоматизованих систем.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.