Структура інформаційних систем

Для розв’язання за допомогою обчислювальної техніки будь-якої економічної задачі необхідно створити певні умови. Це забезпечується шляхом розробки і впровадження різних видів забезпечення визначених державним стандартом з упровадження інформаційних технологій. За час виникнення і розвитку інформаційних систем в економіці мали різну структуру цих компонентів, яка значною мірою залежала від техніко-експлуатаційних характеристик обчислювальної техніки, що в той чи інший період використовувалася для автоматизації економічних задач.

Комп’ютерні інформаційні системи належать до класу складних систем, які містять у собі багато різноманітних елементів, що взаємодіють. Тому при створенні комп’ютерних інформаційних систем потрібно визначати їх структуру.

Загалом під структурою комп’ютерної інформаційної системи розуміють характеристику внутрішнього стану системи, опис постійних зв’язків між її елементами.

При описуванні інформаційних систем використовують кілька видів структур, які відрізняються один від одного типами елементів та зв’язків між ними, зокрема функціональні, технічні, організаційні, документальні, алгоритмічні програмні та інформаційні структури.

Функціональна структура – це структура, елементами якої підсистеми (компоненти), функції ІС або її частини, а зв’язки між елементами – це потоки інформації, що циркулює між ними під час функціонування інформаційних систем.

Технічна структура – це структура, елементами якої є обладнання комплексу технічних засобів ІС, а зв’язки між елементами відображають інформаційний обмін.

Під організаційною розуміють структуру, елементами якої є колективи людей і окремі виконавці.

Документальна структура – це структура, елементами якої є неподільні складові і документи інформаційних систем.

Елементами алгоритмічної структури є алгоритми, а зв’язки між алгоритмами реалізуються за допомогою інформаційних масивів.

У програмній структурі зв’язки між елементами також реалізуються у вигляді інформаційних масивів, а елементами структури є програмні модулі.

Інформаційна структура – це структура, елементами якої є форми існування і подання інформації у системі, а зв’язки між ними – операції перетворення інформації в системі. Елементами інформаційної структури можуть бути також інформаційні масиви, а зв’язками – операції роботи з масивами: введення, коригування, перегляд, знищення тощо.

Глибина розподілу інформаційної системи, тобто склад і зміст її елементів можуть суттєво різнитися залежно від мети, поставленої перед конкретною інформаційною системою. Крім того, склад елементів за інших однакових умов залежить від сфери дії інформаційних систем. Повної і загальноприйнятої класифікації елементів інформаційних систем досі не існує. Однак практика їх функціонування показує, що у всіх інформаційних системах вирізняють такі елементи, як “функція” і “компонент (підсистема)”.

Функція інформаційних систем – це сукупність дій інформаційної системи, яка спрямована на досягнення зазначеної мети. Перелік функцій конкретної системи залежить від сфери її діяльності, об’єкта управління, призначення її та ін. Наприклад, в інформаційній системі управління фінансами країни виокремлюють дві основні функції: планування бюджету і виконання бюджету.

Компонент (підсистема) інформаційних систем – це її частина, що виділена за зазначеною ознакою або сукупністю ознак і розглядається як єдине ціле. Компоненти комп’ютерної системи за своїм призначенням поділяються на забезпечуючі і функціональні. Забезпечуючі містять у собі організаційне, методичне, технічне, математичне, програмне, інформаційне, лінгвістичне, правове та ергономічне забезпечення.

До організаційного забезпечення належить сукупність документів, що описують технологію функціонування інформаційних систем, методи вибору і застосування користувачами технологічних прийомів для одержання конкретних результатів під час функціонування інформаційних систем.

Для забезпечення функціонування інформаційних систем необхідно мати ряд ресурсів і обов’язково предмети праці, засоби праці і працю (труд). Роль перших належить інформації (інформаційне забезпечення), яка відіграє також роль продукту праці. Засобами праці є різні технічні засоби інформаційних систем, які виконують функції технічного забезпечення. Така ж функція покладена певною мірою й на засоби математичного та програмного забезпечення.

Інформаційне забезпечення містить у собі не лише інформаційні ресурси як предмет праці та інформацію як продукт праці, а й засоби і методи ведення усієї інформаційної бази – об’єкта управління. До інформаційного забезпечення належать методи класифікації і кодування інформації, способи організації нормативно-довідкової інформації, побудови банків даних, зокрема побудови та ведення інформаційної бази і т. ін.

Технічне забезпечення об’єднує сукупність усіх технічних засобів, що використовуються під час функціонування системи.

До математичного забезпечення віднесено сукупність математичних методів, моделей і алгоритмів розв’язування задач, які застосовуються в інформаційних системах; моделі та алгоритми, що входять до цього і забезпечення як інструмент подальшої розробки програмних засобів. Моделі системи управління та об’єкта автоматизації належать до організаційного забезпечення.

Програмне забезпечення – це сукупність програм на носіях даних і програмних документів, призначених для відлагодження, функціонування і перевірки роботоздатності інформаційних систем.

Лінгвістичне забезпечення містить сукупність засобів і правил для формалізації природної мови, які використовуються для спілкування користувачів та експлуатаційного персоналу інформаційних систем із комплексом засобів автоматизації під час функціонування інформаційних систем.

До правового забезпечення належить сукупність правових норм, які регламентують правові відносини під час функціонування інформаційних систем та юридичний статус результатів такого функціонування.

Методичне забезпечення містить у собі сукупність документів, які описують технологію функціонування інформаційних систем, методи вибору і застосування користувачами технологічних прийомів для одержання конкретних результатів під час функціонування інформаційних систем.

Ергономічне забезпечення інформаційних систем – це сукупність засобів і методів, які створюють найсприятливіші умови праці людини в інформаційних системах, умови для взаємодії людини та ЕОМ.

Функціональний підхід до структури інформаційних систем дає змогу відокремити підсистеми (компоненти) при різному визначенні поняття “функція управління”. Найбільшого поширення набуло створення функціональних підсистем за ознакою управління об’єктами (елементами) виробничого процесу і за ознакою стадій управління.

Так, у першому випадку формуються функціональні підсистеми, наприклад управління технічною підготовкою виробництва, основним виробництвом, допоміжним виробництвом, матеріальними та трудовими ресурсами і т. ін.

В інформаційних системах органів загальнодержавного управління і невиробничої сфери така структура пов’язана з функціями, які виконуються установами. Наприклад, в автоматизованій системі державної статистики (АСДС) передбачені функціональні підсистеми статистики промисловості, сільського господарства, капітального будівництва і т. ін. У функціональній структурі АСДС неначе повторюється склад функціональних підрозділів Держкомітету статистики України.

У другому випадку з позицій стадій управління виділяються функціональні підсистеми прогнозування, перспективного планування, оперативного управління, бухгалтерського обліку тощо.

Перелік таких функціональних підсистем у різних ІС неоднаковий. Певною мірою це пояснюється відсутністю єдиного погляду на склад функцій управління в економіці.

Задача в комп’ютерній інформаційній системі або обробки даних визначається як функція чи її частина, що являє собою формалізовану сукупність автоматичних дій, виконання яких призводить до результатів заданого виду. Наприклад, задачею в АСУП може бути нарахування відрядної заробітної плати бригаді, облік розрахунків з постачальниками сировини, облік валютних операцій і т. ін.

Задачі, що розв’язуються в комп’ютерних інформаційних системах, мають ряд характерних особливостей, які впливають на технологію автоматизованої обробки даних.

1. Інформаційний взаємозв’язок, який виявляється в тому, що результати розв’язування одних задач є вхідними даними для розв’язування інших. Ця особливість впливає на склад та зміст інформаційної бази комп’ютерної системи, потребуючи також вибору способів і методів нагромадження та зберігання інформації в системі.

2. Масовість та груповий характер вирішення. Як правило, економічні розрахунки виконуються через певний термін, причому визначається не один, а група взаємозв’язаних економічних показників. Ця особливість впливає на структуру алгоритмів розв’язування задач, а також на склад та зміст програмного забезпечення систем.

3. Потреба багатоваріантного розв’язування. Це стосується задач прогнозування, планування та прийняття рішень. Саме тому в комп’ютерній системі мають бути передбачені відповідні спеціальні інструментальні та апаратні засоби, наприклад база моделей для задоволення згаданої потреби.

4. Чітко регламентовані терміни подання вхідних даних і результатів розв’язування задач, а також вимоги до точності вхідних даних і результатів розв’язування задач. Тому при створенні комп’ютерної ІС необхідно вирішувати питання контролю інформації на всіх етапах її переробки (перетворення).

5. Постійні зміни складу економічних показників та методик їх розрахунку. Ця особливість впливає на склад та зміст програмного забезпечення, особливо на прикладну його частину.

3а функціями управління розрізняють планові, облікові, контрольні задачі, задачі нормування показників, складання звітності і т. ін.

За характером перетворення інформації задачі в ІС поділяються на обчислювальні, імітаційні, підтримки прийняття рішень.

За роллю у процесі управління розрізняють інженерно-технічні, економічні та інформаційно-довідкові задачі.

За математичною суттю задачі комп’ютерної ІС поділяються на оптимізаційні, прямого розрахунку та інформаційно-пошукові.

Оптимізаційні задачі розв’язуються пошуком одного рішення серед багатьох можливих варіантів. Вони характеризуються складною методикою розрахунків (що зумовлює необхідність використання різноманітних моделей), а також відносно невеликими обсягами вхідних даних.

В основній своїй масі задачі сучасної комп’ютерної ІС належать до задач прямого розрахунку. Для них характерні великі розміри та складність вхідних даних, проста методика розрахунку й одноваріантність розв’язування.

Інформаційно-пошукові задачі, тобто задачі типу “запитання – відповідь” характеризуються складною методикою розрахунку та значними обсягами вхідної інформації.

За можливістю формалізованого опису задачі ІС поділяються на формалізовані та неформалізовані. Розв’язування перших можна описати у вигляді математичних формул та залежностей, а щодо других цього зробити не можна.

За регулярністю розв’язування задачі ІС поділяються на систематичні, епізодичні та випадкові.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Гідравлічний мотор	\|	Перспективні засоби і напрямки розвитку інформаційних систем

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.049 сек.