Сутність рефлексивного управління соціальними об’єктами.

ПР(Паблик рилейшнз) – технології в сучасному суспільстві. ПР(Паблик рилейшнз) –технології надбання демократичного суспільства.

Шляхи захисту від інформаційно-психологічного впливу.

Спрямованість комунікативної моделі „знизу доверху”.

Реалізація ПР – технологій в цілеспрямованих соціологічних опитуваннях, Різниця між соціологічним опитуванням і референдумом. Залежність результатів референдуму від цілей укладання питань, що виносяться.

Анекдоти. Основні цілі розповсюдження і створення анекдотів: створення відповідного іміджу лідеру, популяризація (розкрутка) лідерів.

„Мильні опери” та їх вплив на формування заданих ідеалів у свідомості мас. „Мильні опери” як засіб відволікання верств населення від першочергових, „болючих” проблем.

Реклама реалізує як модель пропаганди так і ПР.

Для розуміння глибинної сутності інформаційної боротьби необхідно зрозуміти механізми інформаційного впливу на поведінку індивіду (особистості), а також на прийняття рішень на будь-якому рівні суспільних і державних структур в будь-якій сфері їх діяльності. Введемо поняття механізму вербального інформаційного впливу, розуміючи при цьому, що в його основі лежать закономірності усвідомленого сприйняття інформації, саме її змісту. Цей механізм за своєю суттю є загальним і реалізує загальні закономірності інформаційних процесів в соціальному середовищі. Сутність механізму вербального інформаційного впливу полягає в наступному.

Основним фактором, що визначає орієнтири в поведінці людини, її відношення до поточної ситуації, мотиви прийняття того чи іншого рішення є її система цінностей і інтересів, які формуються протягом усього її життя, починаючи з дитинства. І тут основну роль відіграє те інформаційне середовище, в яке людина занурена. Під впливом змісту інформаційних потоків, які вона сприймає, акцентів на окремих його фрагментах, інших факторів у людини формується її образ мислення, її світогляд, система цінностей і інтересів, які з часом збагачуючись і розвиваючись в той чи інший бік, приймають участь під час аналізу поточної інформації уже у вигляді своєрідного морально-семантичного фільтру (далі - фільтру). Власне, від орієнтації і сталості фільтру суттєво залежать вчинки, поведінка людини в тій чи іншій ситуації. На змістовні і якісні характеристики фільтру впливають система освіти, релігійні та філософські течії, ідеологічна пропаганда, інші складові інформаційного середовища, без оволодіння якими неможлива свідома адекватна оцінка людиною явищ суспільно-політичного життя, усвідомлене формування своєї позиції, всебічно осмислений вибір шляху свого розвитку, духовного удосконалення тощо. І тут дуже важливими є якість і рівень інформування особистості, яке, в даному випадку, розуміється в широкому смислі і включає всі аспекти інформаційного забезпечення особистості, суспільства, країни.

Особливе місце в реалізації інформаційного впливу на соціальні об'єкти сьогодні посідає ЕОМ, яка є невід'ємною складовою соціотехнічних систем. Прикладами таких систем є інформаційні і комунікаційні системи і мережі, в тому числі Internet, автоматизовані системи управління різного призначення тощо. В соціотехнічних системах соціальна і технічна частини складають одне ціле при аналізі ситуацій і прийнятті рішень. Адже в ЕОМ здійснюються такі етапи інформаційних процесів, як прийом інформації від людини або технічних засобів, її обробка, зберігання, формування нової інформації і видача її людині або іншим технічним засобам. І в цьому плані програмно-математичне і інформаційне забезпечення ЕОМ можна розглядати двоїсто: як аналог (модель) морально-семантичного фільтру людини, якісність і розвиненість якого залежить від рівня моделювання складових фільтру людини - з одного боку, і як додаткову складову фільтру людини, яка приймає безпосередню участь при аналізі інформації і прийнятті рішень - з іншого боку. Звідси випливає, що, контролюючи зміст і обсяг інформаційних потоків, що циркулюють в комп'ютерних мережах, незалежно від того, складовими яких соціотехнічних систем вони є, можна досягати такого ж ефекту в нав'язуванні соціальним об'єктам "бажаних" рішень і поведінки, що і при безпосередньому впливові на них, а в ряді випадків комп'ютерні мережі виступають в ролі посилювачів цих впливів.

Розглянуті механізми лежать в основі інформаційного управління як окремою особистістю, так і їх колективами, в якості яких можуть бути суспільні групування, керівні структури, країни в цілому. Відмінною особливістю інформаційної боротьби, яка відрізняє її від інших видів боротьби (в тому числі і від збройної) є спрямованість її впливу саме на інформаційне уявлення про поточну ситуацію, явища чи події, яке з одного боку залежить від змісту складових морально-семантичного фільтру, а з іншого - від якісності інформування. Стосовно ЕОМ - аналогом інформаційного уявлення є інформаційне подання (інформаційна модель) поточної ситуації (події, явища), що в загальному випадку формується програмно-математичним забезпеченням за участю людини. В подальшому будемо вживати термін "інформаційне представлення", розуміючи під ним як інформаційне уявлення для соціальних об'єктів, так і інформаційне подання для ЕОМ. Інформаційне представлення і є основою для прийняття рішень соціо- і соціотехнічними об'єктами, тому саме воно є безпосереднім об'єктом впливу і захисту водночас при вирішенні завдань інформаційної боротьби.

Такий підхід дозволяє більш чітко сформулювати мету інформаційної боротьби і розробити показники ефективності її ведення:

- в плані формалізації модель має симетричний вигляд (відносно "лінії" протиборства "свої-чужі");

- в основу математичного апарату моделювання має бути покладений механізм ціле-покладання;

- достоїнством моделі інформаційної боротьби є те, що вона містить компоненти і зв'язки між ними, на які необхідно впливати при вирішенні завдань інформаційної боротьби.

Основний принцип рефлексивного управління - захоплення й утримання інформаційної переваги над протиборчою (конкуруючою) стороною. Для досягнення успіху в операції (бою) необхідно тримати під контролем весь процес боротьби, охоплюючи управлінням не тільки свої війська, але і якоюсь мірою противника. Те управління, що у першу чергу спрямовано на психіку командира протидійної сторони, який приймає рішення, і носить відбивний характер, називають рефлексивним. Основне його завдання - поставити противника у важкі умови продовження боротьби або примусити його до прийняття рішень, які об'єктивно ведуть до поразки.

Управління противником полягає в проведенні комплексу взаємозалежних за метою, місцем і часом заходів, спрямованих на те, щоб, з одного боку, змусити його відмовитися від початкового задуму (плану), прийняти явно невигідні рішення, а з іншого боку - парирувати аналогічні дії противника або використовувати їх на шкоду йому (контруправління).

Рефлексивне управління має характер невизначеності суб’єктивного походження: противник може розкрити ціль і задум проведеного заходу, прореагувати на нього, виходячи з власної оцінки обстановки і цінності результатів впливу, продемонструвавши при цьому перебільшену або, навпаки, зменшену його силу, проігнорувати вплив, спробувати використовувати його у своїх інтересах, провести відповідні кроки по контруправлінню. Звідси ясно, яке велике значення має в рефлексивному управлінні противником скресання задуму його дій.

Примусити противника до прийняття рішень, бажаних для "управляючої" сторони, можна шляхом "страханням збитком" (дійсним або мнимим) і "звабою вигодою" (дійсною або мнимою). У цьому відношенні дезінформація, маскування й омана самі по собі носять характер тільки окремих прийомів. "Примушення" тим ефективніше, чим воно більш комбіноване, тобто на основі всієї одержуваної інформації противник повинний зробити висновок про дійсність збитку або вигоди.

Дуже важливо зробити так, щоб у противника виник дефіцит часу для прийняття рішень і їх реалізації. Раптовість робить сильний психологічний вплив, вона не тільки впливає на вибраний алгоритм прийняття рішень, знижує ефективність системи управління, але і спонукає до передчасних, недостатньо підготовлених дій, вносить дисбаланс у плани противника.

У основі управління противником лежить "передача" йому інформації, яка стимулювала б прийняття ним рішень, об'єктивно вигідних (бажаних) "управляючій" стороні. При цьому можуть бути використані: силовий тиск; формування інформації про обстановку для прийняття рішення; формування інформації для продукування противником нової цілі дій, досягнення якої потребує додаткової підготовки, засобів і часу; передача інформації з метою впливу на відпрацьовані противником алгоритми вирішення завдань управління; вплив на момент прийняття ним рішення.

Прийомами силового тиску можуть бути: застосування переважаючих сил, демонстрація сили (силовий шантаж), "психічна атака", показ дійсного угруповання, об'єктів або озброєння, ультиматум, погроза застосування сили (санкцій), погроза ризиком (акцентування уваги на нерозумному поводженні, на делегуванні повноважень безвідповідальній особі), розвідка боєм, провокаційні маневри й випробування озброєння, недопущення противника у визначений район або його ізоляцію, переведення військ у більш високі ступені боєготовності, утворення військових союзів, офіційне оголошення війни, підтримка внутрішніх сил, що дестабілізують обстановку в тилу противника, обмежений удар для виведення з ладу частини його сил, звеличення перемог, підвищена жорсткість у діях, прояв милосердя до союзників противника, які припинили боротьбу, і ін.

До прийомів формування інформації про обстановку відносяться маскування об'єктів і угруповань (показ слабості в сильному місці), створення несправжніх об'єктів і угруповань (показ сили в слабкому місці), позиційна жертва (залишення однієї позиції для посилення оборони на інший, втягнення під підготовлений удар - "вогневий мішок"), показ одного об'єкта під видом іншого ("перевдягання", "перевтілення"), "дарунок данайців" (залишення на позиції небезпечних об'єктів), демонстрація неіснуючих відношень між об'єктами або утаєння істинних, зберігання в таємниці появи нової зброї або "блеф озброєння" (демонстрація макетів неіснуючої бойової техніки, повідомлення про неї в пресі), зміна режиму діяльності, навмисна утрата важливих документів або передача інформації відомим для противника кодом і т.і.

Змусити противника до формування нової цілі дій можна рядом заходів. Це ескалація або деескалація конфлікту (ступінчасте регулювання його напруженості); навмисний показ тієї або іншої цілі своїх дій, їхня раптовість; удар по базі противника, коли він знаходиться поза нею; проведення диверсій і провокацій; залишення шляху для виходу з оточення; проведення заходів, які змушують противника здійснювати відповідні дії, спряжені зі значною витратою сил, засобів і часу.

На алгоритм прийняття противником рішення можна вплинути, наприклад, систематичним проведенням навчань по стандартним у його сприйнятті планам, опублікуванням навмисно перекрученої доктрини, ударами по елементах системи управління, включаючи "полювання" за ключовими фігурами, передачею хибної передісторії, роботою в допоміжному режимі, діями по нейтралізації оперативного мислення противника (вироблення таких планів дій, мета і задум яких не можуть бути розкриті, принаймні до заключного етапу операції, створення обстановки, коли можна припускати в діях "управляючої" сторони велике число приблизно рівно-можливих варіантів, причому кожний із них дошкульний по очікуваному збитку і потребує певних зусиль для протидії).

Змусити противника змінити момент прийняття рішення можна в такий спосіб: зненацька почати бойові дії, передати йому інформацію про передісторію аналогічного конфлікту з тим, щоб він, сформував правдоподібний із його точки зору прогноз розвитку обстановки, прийняв поспішне рішення, різко змінив прогноз і характер своєї діяльності.

Дії по управлінню противником спрямовані на конкретну особистість або групу осіб із визначеною психологією, образом мислення, фаховою підготовкою. При цьому можуть бути застосовані два підходи: універсальний і рольовий.

При універсальному підході вплив на свідомість противника здійснюється через ряд загальнолюдських психологічних мотивів відповідно до ієрархії їхньої сили. Мотивами можуть виступати: запобігання небезпеки, небажання "влазити в бійку" або "виконувати чорну роботу за іншого", орієнтація на протиборство щоб там не було ("нехай мені буде погано, але і тобі це задарма не пройде", "після нас хоч потоп") і ін. При рольовому підході аналізуються не можливі мотиви дії, а роль, яку відіграє та чи інша особа або група осіб (претензії на виняткову роль в історії, лідерство або, навпаки, положення підпорядкованого члена коаліції і т.д.).

Розходження підходів впливає на вибір засобів і способів впливу, а також на стиль і порядок передачі інформації. Серед заходів можуть бути і такі, що викликають ланцюгову реакцію поширення (хибні чутки, панічні заклики). Звідси завжди важливий аналіз не тільки істинності і надійності джерела відомостей, але і можливих мотивів їх видачі, особливо при використанні незвичайних каналів (непрямих або нейтральних) і форм передачі інформації.

В управлінні противником дуже важливо дотримати суворої відповідності між цілями, місцем та часом проведення заходів та способами їх здійснення, оскільки невдале здійснення одного з них може дезавуювати весь комплекс у цілому. Оскільки в цьому випадку "нереальне" повинно бути в усьому "реальним", тим більше важлива чітка узгодженість проведених заходів, нешаблонний, ненав'язливий їхній характер. Будь-яка дрібниця тут може перекреслити всі зусилля.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Моделі вербального впливу.	\|	Заключна частина

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.