Моделі вербального впливу.

Моделі вербального впливу, що діють у суспільстві, можна класифікувати за кількісними показниками. Це такі моделі "один-один", "один-багато", "багато-один","багато-багато".

Модель "один-один". В цій моделі в ролі як суб‘єкту впливу (тобто той, хто впливає), так і об‘єкту впливу (тобто той, на кого впливають) виступає особистість. Прикладом такої моделі з точки зору зовнішньої загрози є вирішення задачі "вербовки". Практично ця модель реалізує схему протистояння двох особистостей. В основі функціонування моделі досягнення мети суб‘єкта лежать закономірності показників розвитку особисті, що є об‘єктом впливу, а саме: знання про навколишній світ, знання про себе і свій народ, система цінностей індивіда, система його цільових настанов (спрямувань), віра, інформаційний психотип людини, здатність до сприймання та аналізу інформації.

Вирішальне значення при досягненні мети впливу мають апріорні знання суб‘єкта про об‘єкт впливу. Отже, сам процес впливу можна поділити на кілька етапів:

· збір та вивчення інформації щодо об‘єкту впливу;

· вибір концепції впливу, що має включати виявлення незбалансованих компонентів в системі показників розвитку особистості, вибір каналів і джерел впливу;

· формування змістовної частини інформації;

· формування кількісних, просторових та часових характеристик подання інформації з метою створення необхідного коридору довіри між джерелом та об‘єктом впливу;

· комплекс заходів, спрямований на підтримку збудження інтересу до інформації з боку об‘єкта впливу.

Модель "один-багато". В цій моделі в ролі суб‘єкту впливу виступає особа, а в ролі об‘єкту угруповання (етнічне, професійне, релігійне тощо) або суспільство в цілому. Вербальний вплив на колектив, як правило, базується на ідеї, що об‘єднує окремі особистості у колектив, або штучному створенні такої ідеї (порівняймо методи залучення до місіонерських церковних об‘єднань через проповіді по телебаченню, індивідуальні бесіди на вулицях тощо). Головну ідею штучного об‘єднання до колективу можна інтерпретувати наступним чином: ти не один, бог тебе любить, єднайся з нами і ти вирішиш усі свої проблеми. До цього також можна віднести рекламні кампанії, де також об‘єднуючим початком є ідеї штучного об‘єднання у колектив: ти хочеш бути самим красивим, сильним тощо. Реалізація ідеї базується також на використанні показників, що наведені раніше, але їх значення характеризують не окрему особистість, а надають узагальнені характеристики певного угруповання. Крім того, висока ефективність застосування цієї моделі полягає в тому, що спрацьовує ефект "товпи". Як встановив відомий врач-психіатр Бехтєрєв В.М., у колективі відбувається посилення ефекту сугестії (гіпнозу). Найбільш переконливі результати були отримані при впливі на емоції - вони зберігаються в глибинах підсвідомості, закодовані на генетичному рівні, у всіх мають подібну структуру. В експериментах було використано звичайну радіомережу або мікрофони. Було виявлено комплексні радіосигнали певного ритму, що викликали у слухачів легкий гіпнотичний стан, який сприяв би підвищеному стану переконливості у об‘єкта впливу. Спочатку на них реагує невелика кількість людей, далі доволі швидко розповсюджується процес взаємної індукції, так званий ефект товпи. Через деякий час характер сигналів змінювався таким чином, щоб ідеї вербального впливу закріплювалися в свідомості людини. Результати експериментів навели послідовників цієї наукової школи на висновок, що ця зброя дозволяє маніпулювати не тільки окремими колективами, але і народом в цілому, створюючи слухняні натовпи. На підставі літературних джерел, що доступні авторам, важко зробити висновок, чи було практичне застосування теоретико-експериментальних досліджень видатного вченого та витік інформації за кордон. Але цікаво, що одночасно в двох сусідніх країнах з мало схожими народами - СРСР і Германії, стрімко закріпився культ двох диктаторів, різних за манерами, характером, інтелектом, переконаннями. Якщо звернути увагу на стиль вербального впливу, то у Гітлера - емоційний, що доходить до істерики, проникаючий до містичних і міфологічних глибин свідомості. Саме так можна було "розпалити" раціональних німців, які звикли до порядку та спокою. Сталін, звертаючись до різнорідного, схильного до анархії російського люду, вибрав, за принципом контрасту, спокійну, розсудливу, повільну манеру переконання.

Розглянуті моделі вербального впливу у суспільстві є найбільш небезпечними для держави, бо визначаються цілісністю мети та єдністю заходів щодо її досягнення.

Моделі "багато-один" і "багато-багато" у сучасному суспільстві носять здебільшого стохастичний характер багатофакторного впливу. Ця особливість і включає в особистості "програму" саморегуляції (або самоорганізації) залежно від її (особистості ) власних показників розвитку. Звичайно, щоб ця "програма" працювала без порушень, державі належить кропітка робота, щодо виховання членів суспільства. Прикладом функціонування моделі "багато-один" може служити кожний з нас. Це фактично той, інформаційний простір, в якому відбувається життєдіяльність сучасної людини. З точки зору цілісності держави, її структур ми маємо модель "багато-багато". Незважаючи на відносно стохастичний характер функціонування цієї моделі, безпека суспільства та окремих його верств не в останню чергу залежить від контролю за інформаційним простором (і по-перш за все - за засобами масової інформації) з боку держави щодо гармонійного розподілу його складових. Іншими словами з боку відповідних державних структур має бути регламентація кількісних, якісних, часових і просторових показників вербального впливу, тобто: Де? Коли? До якої? В якій кількості? ми маємо доступ до інформації. Така регламентація має базуватися на науково-методичних засадах і задовольняти вимогам:

· оптимального (критичного) сприймання інформації людиною;

· сприяти захищеності особистості, угруповання, суспільства на інформаційному рівні;

· створення умов прогресивного розвитку суспільства.

Концепція воєнної безпеки держави має враховувати і загрози вербального впливу, серед яких можна виділити:

· протистояння армії і народу в державі;

· відволікання армії від виконання своїх прямих обов‘язків;

· деморалізація армії;

· дискредитація армії в очах власного народу та світового суспільства, інші.

Серед негативних факторів, що створюють умови реальної загрози успішного застосування вербальної зброї в Україні, можна визначити такі:

· втрата репродуктивної функції відтворення нових знань;

· тимчасовий вакуум духовних та культурних цінностей в суспільстві;

· втрата культурно-мовних традицій.

Втрата функції відтворення нових знань у суспільстві призводить до того, що при сприйманні інформації відсутня основа для функції порівняння, що є однією з найважливіших (базових) при сприйманні та обробці інформації. І як наслідок, людина перестає критично сприймати інформацію і вірить тому, що їй насаджують. На жаль становище, в якому опинилася сьогодні наука (основний осередок відтворення нових знань у суспільстві), фактично вже поставило нас перед реальною загрозою зовнішнього вербального впливу з боку більш розвинутих в технологічному плані країн.

Наступний небезпечний момент перехідного суспільства - вакуум духовних та культурних цінностей. Сьогодні народ України ще не відчуває себе нацією. В його свідомості співіснують поруч ностальгія за минулим, забобони ідеалів радянських часів та прагнення до імітації зовнішньої соціальної атрибутики заможних країн.

З останнім поєднано і втрату культурно-мовних традицій. З точки зорусоціолінгвістики виділяються дві групи мовних ситуацій: екзоглосні - сукупності різних мов, та ендоглосні - сукупності підсистем однієї мови, які можуть бути як збалансованими, так і незбалансованими. Збалансовані ситуації характеризуються функціонально рівнозначними компонентами, а незбалансовані - розподіленням компонентів за різними сферами спілкування та соціальними угрупованнями. Сьогодні в Україні ми маємо незбалансовану мовну ситуацію. З одного боку, українська мова набула статусу єдиної державної мови, з іншого боку, приблизно 60% населення не володіють українською мовою належним чином. Причини цього криються як в об’єктивному становищі, в якому знаходилась українська мова понад 70 років (єдину функцію, яку вона виконувала фактично в ці роки - це побутове внутріетнічне спілкування і фахове спілкування україністів, в інших всіх сферах панувала російська мова), так і в сучасній мовній політиці, яка недостатньо враховує особливості перехідного періоду, а саме - повільно іде робота щодо стандартизації української наукової термінології, практична відсутність власної лексикографічної бази. Як наслідок, володіння українською мовою здебільшого є штучним, воно не поєднується з історією, культурними традиціями нації.

Панас Мирний сказав: "Найбільше і найдорожче добро кожного народу - це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування".

Отже, в мовній галузі існують ті ж самі хвороби, що і в нашому суспільстві взагалі. Зневага до української мови як одного з основних чинників забезпечення суверенітету країни, до проблем її становлення може призвести до того, що Україна врешті-решт піде не шляхом інтеграції до світового інформаційного простору, а сприятиме її експансії заможними країнами.

В свою чергу, розвиток гуманітарної сфери створює об'єктивні умови для єднання нації і впливає як на зниження конфліктного потенціалу в самому суспільстві, так і загроз вербального впливу ззовні. Розвиток української мови не може бути механістичним перенесенням її лексики та граматики, він здійснюється через розвиток всієї гуманітарної сфери суспільства. Комерціалізація засобів масової інформації, освіти, мистецтва сприяє реальній загрозі фактичного відриву цілих верств населення від вищої освіти та культурних цінностей. Матеріальний достаток і високий рівень споживання не вирішують проблеми гуманітарної кризи суспільства, тобто кризи цінностей, суспільних ідеалів, мотивацій поведінки і структур спілкування.

Крім того, концепція воєнної безпеки має враховувати групи ризику, тобто об‘єктизахисту від небажаного (і в першу чергу зовнішнього) вербального впливу, серед яких можна визначити наступні:

· допризивна молодь;

· особовий склад армії та члени їх сімей;

· інформаційно-аналітичні підрозділи.

Об‘єкти захисту розглядаються як групи ризику, неприділення уваги яким може стати загрозою воєнній безпеці. Якщо дві перших групи не викликають сумнів (дійсно морально-психологічний стан армії залежить і від патріотичного виховання юнаків-допризивників, і від соціального статусу сімей військовослужбовців), то третя група потребує пояснення. Кінцевою метою вербального впливу є нав‘язування протидіючою стороною бажаних рішень і поведінки суспільства. Переважна більшість рішень, що приймаються державними структурами, мають інформаційну основу. Безпека прийняття рішень та їх наслідків у всіх галузях державного управління залежить від того, наскільки своєчасно необхідна, повна та об‘єктивна інформація лягла в основу відповідного рішення. Сьогодні розвиток технічних засобів доставки інформації значно перевищує розвиток відповідних інформаційних технологій щодо обробки інформації (особливо природно-мовної). Це створює умови такого навантаження на інформаційно-аналітичні підрозділи, що підготовка у стислі строки повних та об‘єктивних аналітичних документів, є практично нереальною задачею. Крім того, це протиріччя вдало використовують більш розвинуті в технологічному плані країни. Один з принципів вербального впливу - "істину не треба ховати, її треба занурити у купу зайвої інформації", а це все рівно, що шукати голку в стозі соломи. До ідей "відкритого суспільства" та "єдиного світового інформаційного простору" з необмеженим обміном інформаційними ресурсами Україна в технологічному плані не готова, перш за все, з таких причин:

· в Україні не має жодної комп‘ютерної україномовної лінгвістичної мережі;

· не вирішені питання сертифікації кодування україномовних текстових файлів у світові комп‘ютерні мережі.

Звичайно, що за таких умов не може йти мова про інтеграцію України до світового інформаційного простору, а швидше про колонізацію інформаційного простору України. Крім того, тенденція розвитку технологій аналітичної обробки світового інформаційного ресурсу має екстенсивний характер (за рахунок збільшення кількості інформаційно-аналітичних підрозділів). Все це створює сприятливі умови вербального впливу з боку більш розвинутих країн. Отже, Україні потрібно, в першу чергу, вирішити проблеми створення умов реального входження України до світового співтовариства, приділити більше уваги створенню власної інформаційної технології обробки інформаційних ресурсів. Така технологія має бути спрямованою перш за все на випереджувальне володіння повною, достовірної та необхідною інформацією.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Пропаганда як технологічна основа вербального впливу.	\|	Сутність рефлексивного управління соціальними об’єктами.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.