Лекція 4. Практичний політичний аналіз як основа інформаційно-аналітичної діяльності.

Створення наукового напрямку, здатного інтегрувати та об’єднати науковий досвід, принципи та методи філософських, аналітичних, лінгвістичних, політологічних, соціологічних шкіл, у центрі уваги яких знаходяться політика та суспільство є ключовим завданням сучасної української науки. Такою дисципліною на нашу думку може стати політична аналітика, одним з завдань якої є розробка наукових та методологічних основ дослідження, моделювання, прогнозування та програмування політики як явища в цілому. На практиці політична аналітика може стати з одного боку ефективним інструментом державного управління та здійснення політики, а з іншого технологією інформаційно-аналітичного забезпечення та супроводу діяльності органів державної влади.

Перед сучасним українським суспільством гостро стоїть питання про ефективність державного управління, про хід та перебіг перетворень та реформ в край необхідних нашій державі. Як розбудувати дійсно громадянське суспільство, в якому держава існує заради громадян? Іншими словами ми намагаємося зрозуміти, як нам отримати ефективну владу. Під «ефективної владою» нами розуміється певне сполучення якостей демократії (ступінь відповідності таким нормам як прозорість, підзвітність, рівність справедливість свобода участь громадян у владі) з технічною та економічною ефективності влади. «Технічна» ефективність відноситься до того, наскільки наявні альтернативи приводять до досягнення раніше оціненого результату дії, тобто до якоїсь мети.

G Визначення

Під ефективністю управління, у свою чергу, ми розуміємо сполучення «технічної» і «економічної» ефективності. Під «технічною» ефективністю розуміється наскільки наявні альтернативи приводять до досягнення раніше оціненого результату дії, тобто до якоїсь мети. Іншими словами «технічна» ефективність означає, якою мірою були досягнуті нами поставлені цілі, реалізовані потенційні можливості, виконані поставлені завдання.

«Економічна» ефективність відноситься до сукупності зусиль, які потрібні для досягнення необхідного рівня «технічної» ефективності, тобто ступеня реалізації поставленої мети. Це характеристика відображає співвідношення результату та витрат для досягнення поставленої мети.

У сучасній політиці й політології широко застосовуються категорії, що базуються на поняттях, що раніше застосовувалися в основному в технічних дисциплінах, а саме «технології», «механізми»: «технології реалізації влади», «сучасні політичні технології», «механізми керування», «інформаційні технології», «технології лобістської діяльності», «технології парламентаризму», «технології формування іміджу лідерів», «виборчі технології», «брудні» технології, «рекламні технології», «технології «паблик рилейшнз».

G Визначення

Технологія – це цілісна динамічна система, сукупність процесів, що включає апаратно-управлінські засоби, операції й процедури діяльності з ними, управління цією діяльністю, необхідну для цього інформацію, знання, ресурси, а також сукупність економічних, соціальних, політичних, екологічних і інших чинників, що впливають і змінюють соціальне й природну «середовище перебування» даної системи.

Побудова та вибір політичних технологій здійснюється за допомогою аналітичного підходу та складається з поділу діяльності на окремі етапи, стадії, операції, відбору адекватних ефективних методів, засобів і логіки їхнього застосування залежно від реалізованих цілей.

G Визначення

Політичні технології являють собою сукупність послідовно застосовуваних процедур, прийомів і способів діяльності, спрямованих на найбільш оптимальну й ефективну реалізацію цілей і завдань конкретного суб'єкта в певний час у в певному місці.

Ефективність політичного рішення як правило має чітко визначена часовими рамками. А отже, обробка даних у реальному часі – це головна умова успішного оперативного в втручання в хід подій.

Політичні технології містять у собі як прийоми досягнення негайного локального короткочасного результату (тактика), так і одержання глибинного, глобального, тривалого ефекту (стратегія). Вибір та використання тих або інших політичних технологій визначає сутність політики, ефективність політичного управління, спосіб регулювання політичних процесів, стійкість політичної системи.

Формування політичної аналітики як цілісної дисципліни, яка інтегрує різні методи у власну аналітичну методологію, поєднуючи теорію з практикою, використовуючи політичні технології для управління політичними процесами в Україні наразі тільки відбувається.

Аналітичні теорії в цілому не становлять собою єдиної теорії, прийнятої всіма численними школами аналізу, тому досить складно брати за основу політичної аналітики тільки одну з існуючих шкіл. Розглядаючи співвідношення політичної аналітики та прикладної політології слід звернути уваги на наступні аспекти проблеми.

Ø Важливе

Перша проблема – відмінність політичної аналітики від прикладного політичного аналізу. Друга проблема – що саме розуміти під політичною аналітикою.

На думку провідного російського дослідника А.Дегтярьова в науковій літературі поняття «політичний аналіз» використовується в трьох значеннях: теоретико-фундаментальному, інструментально-емпіричному й, нарешті, практично-прикладному.

Перший, теоретико-фундаментальний, становить собою базові концептуальні дослідження політичної сфери, її структури й динаміки «Основи теорії політики» (А.Дегтярьов)., «Аналіз політичної структури» (Д.Істона) «Сучасний політичний аналіз» (Р.Даля) і багато інших робіт.

Другий, інструментально-емпіричний, підхід направлений на збір, опис, систематизацію та обробку даних. Цей аспект політичного аналізу є противагою теоретичному напрямку, де основною аналітичною одиницею є «концепт», що відбиває всю сукупність зв'язків «усередині» політичних процесів, вихідною одиницею тут виступає первинна інформація про ту або іншу складову політичної ситуації. Дж.Мангейма й Р.Річа «Емпіричний політичний аналіз: методи дослідження в політичній науці».

Третій, практично-прикладний,підхід на перший план висуває не побудову теорії як такої, не збір та обробку інформації, а способи оцінки та варіанти рішення суспільної проблеми для конкретного замовника. Практикуючий аналітик при такому підході конструює робочу модель проблемної ситуації, яку слід розв’язати, запозичаючи концептуальні знання у теоретико-фундаментальній школі та фактичну інформацію у інструментально-емпіричній традиції.

Ґрунтуючись на викладеному, можна дати наступне визначення: практичний політичний аналіз є політико-управлінською дисципліною, що інтегрує різноманітні методи дослідження, аргументації та інтерпретації інформації з метою вироблення, прийняття та реалізації публічно-політичних та політико-управлінських рішень у проблемних ситуаціях.

Ø Важливе

Визначити різницю між термінами «практичний політичний аналіз», «політичний аналіз» та «політична аналітика» достатньо непросто. Спільним для цих понять є практичний та інтрументаліський зміст цих дисциплін, більшість політологів під політичною аналітикою розуміють будь-який аналіз політики як такий. Але інституціоналізація політичної аналітики як наукової дисципліни тільки починається у нас в країні. Період становлення завжди надзвичайно складний, вироблення методології, побудова теорії є складовою наукового пошуку як такого, але розв’язання суспільно-важливих проблем без вироблення нових підходів видається сумнівним.

Одним з завдань політичної аналітики, на нашу думку, є розробка дієвої аналітичної методології та теорії, яка буде поєднувати загальнонаукові, філософсько-аналітичні, лінгвістичні та інші методи дослідження, що дозволить аналітику на якісно іншому рівні розв’язувати практичні завдання.

Важливим аспектом політичної аналітики виступає статус логіки, яка постає основним принципом всієї аналітичної роботи. Також в основі політичної аналітики, на нашу думку, повинен лежати досвід, накопичений в аналітичній філософії, методологічні основи якої можуть успішно використовуватися науками, які досліджують політику.

Політичний аналіз прийнято сприймати крізь призму кінцевого продукту — рекомендації, поради, звернені до особи, що приймає політичне рішення. У той же час політичний аналіз становлять собою процес — певну послідовність кроків, етапів, кожний з яких покликаний вирішити конкретне аналітичне завдання.

Аналітичний процес можна умовно розділити на декілька етапів:

- визначення політичної проблеми;

- визначення критеріїв оцінювання;

- ідентифікація альтернативних рішень;

- оцінка альтернатив і вибір рішення;

- моніторинг і оцінювання результатів здійснення рішення.

Найбільш багато зусиль припадає саме на перші кроки – визначення, пояснення та моделювання проблеми; ці завдання мають ключове значення, оскільки від цих кроків залежить вибір завдань, методів і засобів їх досягнення.

Схема за якою аналітик на першому етапі визначається с колом основних проблем та завдань покликана постійно нагадувати аналітикові про те, які основні зусилля йому треба докласти як розподілити ресурси щоб розв'язати у відносно стислий термін поставлене завдання. Є декілька порад практикуючому аналітику: на початку роботи, варто якомога раніше зробити план по кожномукроку детально розписавши етапи реалізації кожного пункту плану; визначити наявні пробіли в інформації та аргументації, намітити пріоритетні напрямки пошуку інформації та способи її отримання; періодично у ході дослідження обновляти й переробляти первісний план, до того моменту, коли він буде готовий для оформлення в аналітичний документ.

Наступна порада стосується наступного важливого елемента процесу роботи політичного аналітика. Політичний аналітик корелює свою роботу в залежності від умов та завдань які стоять перед аналітиком на практиці, етапи аналітичної роботи можуть мати всього декілька кроків і компонентів: наприклад, умовного замовника може цікавити загальний аналіз політичної ситуації, при цьому він не вважає потрібним ввести аналітика в курс своїх скритих інтересів мотивів, цілей, завдань і аналітику не відомо про план дій і яке альтернативне рішення замовник буде реалізовувати, або замовник має вже готове безальтернативне рішення і від аналітика потрібен аналіз його прохідності і можливості бути реалізованим. Політичний аналітик зіштовхувалися у своїй роботі з завданням провести один з типів аналізу політичної ситуації або проблеми і як правило він проводить неповний,фрагментарний діагностичний, або інший горизонтальний аналіз політичної ситуації часто у стислий термін, і успішність виконання завдання залежить від того, наскільки раціонально він спланує свою роботу.

Політичні проблеми рідко унікальні. І тому аналітику варто пошукати аналогію, але будь-яка аналогічно проблема або ситуація ніколи не може бути повністю аналогічною і реальна політична ситуація завжди має свою специфіку, яку аналітик і намагається виявити та дослідити.

Аналітик у своїй професійній діяльності неминуче зіштовхується з низкою факторів, впливають на формулювання проблеми, серед яких - визначення пріоритетів, вибір рівня та глибини аналізу, вибір методів дослідження т.д.

Визначення сутності проблеми у тій або іншій ситуації, у певному розумінні є в визначенням пріоритетів.Багато проблем припускають вибір між інтересами двох і більше зацікавлених груп, або вибір пріоритетів може суперечити абстрактним цінностям. Нерідко вибір незалежних змінних у складній ситуації, що допускає різні тлумачення, визначається рівнем та глибиною аналізу: у діапазоні від мікро-рівня до макрорівня політики. Вибір рівня аналізу тим часом залишається за аналітиком, що формулює проблему.

Ø Важливе

Крім практичного політичного аналізу, важливе місце в інформаційно-аналітичній діяльності займає політичне планування та програмування.

Процес планування та програмування є достатньо складним. Він вимагає множинності підходів, суттєво залежить від якості ідей і наявності знань, а також від їхнього символічного резонансу, а вихідною точкою реальності служить реалізація плану. Це особливо стосується аспектів підтримки плану та очевидної необхідності протистояти можливій опозиції, що може зірвати його здійснення. В цілому техніка планування пов'язана як з практикою, так і з теорією.

Ефективне планування залежить від 4 аспектів:

1) кадрове забезпечення;

2) час;

3) комунікації;

4) ресурси.

Без високого ступеня управлінської організації не можливо вчасно втілити у життя прийняті політичні та управлінські рішення. Тому ми звернемо увагу на методи формування команди та консультантів, проаналізуємо значення фактору часу, способи використання засобів масової інформації, здатність до комунікації із зацікавленими особами, важливість якісних досліджень, обробку даних, засобів і необхідних ресурсів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція 3. Інформаційно-аналітичне дослідження.	\|	Кадри: формування команди

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.