Лекція 3. Інформаційно-аналітичне дослідження.

Особливість методики інформаційно-аналітичних досліджень полягає в тому, що вона знаходиться на перетині ряду наукових дисциплін, зокрема соціології, політології, економічної науки, математики, логіки, інформатики тощо. Фахівці інформаційно-аналітичних досліджень підкреслюють, що інформаційно-аналітичні технології надають інформаційні фрагменти у системному вигляді. Це дозволяє створити цілісну картину того, що відбувається, й спрогнозувати майбутню діяльність різних структур, сил, груп інтересів тощо.

Саме необхідність передбачення, виявлення та прогноз тенденцій розвитку ситуації обумовлює застосування різних аналітичних методик опрацювання вихідної інформації. З'ясування можливих шляхів розвитку ситуації потребує не тільки узагальнення виявленої інформації, а також її оцінки. Наявність в інформаційно-аналітичних дослідженнях «вивідного знання» робить їх надійним підґрунтям для прийняття управлінських рішень.

Ø Важливе

Необхідність інформаційно-аналітичних досліджень обумовлена не тільки наявністю інформаційних бар'єрів, які перешкоджають одержанню потрібної інформації, а й дефіцитом часу в діяльності споживача інформації. Дефіцит часу суб'єктів управління як споживача інформації потребує перекладання на спеціальну інформаційну службу завдань постійного слідкування за інформацією щодо визначених інформаційних потреб, витягу необхідних інформативних фрагментів з усього масиву інформації, аналітико-синтетичного перетворення вихідної інформації у відповідності до потреб споживача. Виконання цих завдань потребує створення системи інформаційного забезпечення споживачів інформації, в якій вони виступатимуть визначальним чинником під час підготовки інформаційно-аналітичних документів.

Результатом інформаційно-аналітичного дослідження є такі вторинні документи, що є інформаційною моделлю не первинного документа, а моделлю проблеми. Такі інформаційні документи містять так зване вивідне знання у вигляді висновків, рекомендацій, прогнозів. Це, насамперед, огляди, щорічні доповіді, аналітичні довідки. До різновидів оглядової інформації слід віднести також інформаційні релізи, підготовка яких потребує аналізу первинної інформації, її розподілу на основну та надлишкову, відкриту та конфіденційну, головну та периферійну. Тому в процесі інформаційно-аналітичної діяльності широко використовуються методи критичної оцінки інформації. Інформаційні документи, що містять прогноз розвитку проблемної ситуації, є засобом інформаційного управління.

Головним же видом інформаційно-аналітичного дослідження є моніторинг.

Управління політичним, економічним та соціально-культурним розвитком суспільства може бути ефективним лише у разі наявності достовірної та систематичної інформації про його поточний стан. На даному етапі в Україні органи державної влади, політичні партії, фінансово-політичні групи тощо не мають чітко налагоджених механізмів збору інформації для власних потреб. Крім того, існує проблема достовірності та доступу до інформації, яка є складовою такого специфічного в умовах пострадянського простору поняття як «свобода слова». Достатньо часто відповідні служби, які функціонують у структурі органів державної влади, політичних партій і т.п. зацікавлені у замовчуванні або ігноруванні певних фактів, паралельно з цим займаючись підготовкою та розміщенням дезінформації. Виходячи з цього, оцінка політико-економічних та соціально-культурних процесів часто є необ’єктивною, що призводить до загального погіршення ситуації в країні. Таким чином, для вирішення практичних проблем управління соціально-політичними процесами особливого значення набуває проведення окремого виду соціологічних досліджень – моніторингу, який фактично є своєрідним інструментом управління у тому числі державною політикою.

G Визначення

Поняття «моніторинг» (від англ. monitoring – відстеження) використовується у тому випадку, коли мова йде про постійне спостереження за будь-яким процесом з метою виявлення його відповідності очікуваному результату. Іншими словами, якщо діагностика соціально-економічної та політичної ситуації здійснюється систематично, періодично та з використанням базової системи індикаторів, то ми маємо справу з моніторингом. Крім того, можна сказати, що моніторинг це також опис фактичного поточного стану інформаційного простору.

На даний момент існує ряд загальноприйнятих визначень поняття «моніторинг» передусім як виду соціологічного дослідження.

1. Моніторинг – це система регулярного відстеження змін, які відбуваються або у всьому суспільстві, або його окремих групах, за умови регулярного застосування одних і тих самих принципів вибірки та інструментарію для збору даних.

2. Під моніторингом соціально-економічних та політичних процесів слід розуміти постійний, систематичний збір інформації з метою спостереження і контролю за розвитком певного соціально-політичного явища чи процесу, а також його прогнозування.

Ø Важливе

Основними характеристиками моніторингу є системність, динамічність та націленість на прогноз. Об’єктом політичного моніторингу може бути як політична система країни загалом, так і кожна з її окремих складових інституцій, зокрема, державні структури, політичні партії, громадські організації, політичні інститути, їхні взаємозв’язки, політичні лідери тощо.Наразі різноманітні вітчизняні інформаційно-аналітичні структури відпрацювали теоретичні та практичні моменти моніторингу діяльності політичних партій, громадських організацій і т.п. Моніторинги відносин населення до політичних партій і рухів проводяться системно, проте методика та техніка проведення моніторингів з інших питань ще не достатньо відпрацьована, що пояснюється передусім наявною політичною кон’єктурою.

При цьому виділяють три основні види моніторингу, які відрізняються за такими критеріями, як кількість користувачів, результати дослідження та інтенсивність використання даних моніторингу користувачами.

До першої групи відносяться моніторинги, орієнтовані на суспільство в цілому. Відповідно як правило метою подібного моніторингу є формування громадської думки з тих чи інших проблем життєдіяльності суспільства. Виходячи з цього ознайомлення користувачів з результатами моніторингу здійснюється через ЗМІ, в основному друковані та, останнім часом особливо – електронні. Загальноприйнятою нормою в більшості країн західної демократії при проведенні подібного виду моніторингу є його бюджетне фінансування (в основному замовлення на проведення моніторингу від державних структур отримують як державні, так і приватні інформаційно-аналітичні центри).

До другої групимоніторингу відносяться дослідження, орієнтовані на фахівців різноманітних галузей діяльності. При цьому чисельність груп фахівців може коливатися від кількох десятків чоловік до десятків тисяч. Комунікація між замовником та виробником моніторингу здійснюється за допомогою періодичних спеціалізованих видань, які розповсюджуються за підпискою, у тому числі – через Інтернет.

Нарешті, третя група включає ті види моніторингу, користувачами якого є окремі структури, керівники різних рівнів, органи влади, політики тощо. Користувачі подібними видами моніторингу отримають готову інформацію як правило у вигляді аналітичних звітів, експертних оцінок, рекомендацій, проектів і т.п., причому ці документи достатньо часто носять закритий та конфіденційний характер.

Ø Важливе

Моніторинг виконує ряд функцій, основними серед яких є:

- пізнавальна функція, що передбачає діагноз проблемної ситуації;

- функція підтримки дій, спрямованих на благо суспільства (головна мета – збір аргументів для того, щоб переконати владу, громадян, політичні партії тощо в необхідності реформ);

- профілактична функція (спостереження, контроль за діяльністю органів влади, політичних партій, фінансово-політичних груп і т.п., найбільш поширена форма – моніторинг виборів).

Необхідно зазначити, що достатньо часто моніторинг може суміщати різні функції, наприклад – діагностичну та профілактичну. Проведення моніторингу повинно відповідати ряду ключових принципів, основними з яких виступають:

- оперативність та відповідність поставленим завданням;

- цілісність та науковість;

- точність, системність та детальність інформації, її обов’язкова детальна та максимально глибока перевірка;

- конфіденційність джерел інформації;

- об’єктивність та незаангажованість;

- прогностичність (націленість моніторингу передусім на прогноз).

Моніторингом займається або спеціально створена група, або можна придбати готовий продукт у аналітичних структур, які спеціалізуються на моніторингу інформаційного простору.

Для аналізу ситуації у політичній або соціально-економічній сфері як правило використовується моніторинг засобів масової інформації. При цьому необхідно враховувати, що спеціаліст з інформаційно-аналітичної діяльності змушений працювати в умовах поліфонії (наявність великої кількості ЗМІ), що вимагає чіткої організації роботи передусім у питаннях збору інформації та її первинної обробки.

В залежності від завдань моніторингу це можуть бути як загальнонаціональні, так і регіональні ЗМІ, можливий також поділ за направленістю ЗМІ тощо. Аналіз ЗМІ та моніторинг політичних процесів дає можливість оцінити та контролювати політичні процеси та форми їх подачі у ЗМІ, відкоригувати дані процеси, у тому числі з допомогою ЗМІ, а також безпосередньо прогнозувати політичні процеси. Таким чином, моніторинг фактично є інструментом управління політичними процесами.

У цілому моніторинг засобів масової інформації розбивається на кілька етапів, які послідовно реалізуються:

На першому етапі чітко визначається об’єкт дослідження (наприклад, це можуть бути конкретні персони, організації, окремі теми, події і тому подібне). Після розробки моделі інформаційного аналізу об’єкту дослідження відбувається оперативний збір інформації з джерел за заданими критеріями (телебачення, радіо, Інтернет, преса тощо).

На другому етапі головна увага приділяється безпосередній обробці інформації, а саме її перетворення у текстові документи, пошук в даних матеріалах інформації про об’єкти моніторингу тощо. Після цього об’єкти моніторингу заносяться в спеціальну базу даних системи для того, щоб у майбутньому відслідковувати їх.

На третьому етапі відбувається систематизація інформації, що передбачає оцінку та опис об’єктів моніторингу по завчасно визначеним критеріям та принципам, їх класифікацію. Крім того, не виключна аналітична обробка отриманої інформації з певних напрямків моніторингу.

Нарешті, на четвертому етапі відбувається переведення отриманої інформації у зручну для використання форму, створення готового інформаційно-аналітичного продукту (аналітична записка, прес-огляд і т.п.), а також розробка шляхів вирішення проблеми (практичних рекомендацій).

Продукт моніторингу складається з кількох документів (які як правило подаються у таблицях).

1) сюжети теленовин;

2) статті у друкованих ЗМІ;

3) статті в електронних ЗМІ;

4) перелік основних тем дня та тижня;

5) цитати з теленовин, друкованих та електронних ЗМІ з основних тем дня та тижня;

6) база даних, яка дозволяє у разі необхідності проглянути повний текст статті тощо.

Ø Важливе

Ще одним видом моніторингу є моніторинг майбутнього, який представляє собою прогнозування майбутнього стану інформаційного простору. Основне завдання моніторингу майбутнього – визначити, які теми будуть присутні в інформаційному просторі у той чи інший день у майбутньому. При цьому необхідно враховувати, що інформаційний простір має циклічний характер (існують тижневі, місячні, річні цикли). Наприклад, по понеділкам як правило домінує тематика обласних та міських тем, під час сесії Верховної Ради – парламентські теми тощо. В регіональному інформаційному просторі можна нарахувати від 50 до 120 тем, що повторюються щорічно. При цьому вони домінують протягом одного дня. Таким чином, фактично на кожний день припадає одна домінуюча тема, яку можна передбачити завчасно.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція 2. Організація роботи аналітичної служби.	\|	Лекція 4. Практичний політичний аналіз як основа інформаційно-аналітичної діяльності.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.031 сек.