Професійні фактори і спосіб життя.

Етіологія

Виразкова хвороба є поліетіологічним захворюванням, яке включає у свій розвиток як екзогенні так і ендогенні фактори.

ЕКЗОГЕННІ ФАКТОРИ УЛЬЦЕРОГЕНЕЗА. * Порушення харчування; * Шкідливі звички (куріння, алкоголь); * Нервово – психічні перенаванаження; * Професійні фактори и спосіб життя; * Медикаментозні впливи

З найдавніших часів виникнення різних уражень шлунка пов'язували із вживанням погано подрібненої, недовареної, зайво гострої і грубої їжі і пов'язаної з цим мікротравматизації шлунка. Однак численні дослідження, що проводилися в різних країнах, не підтвердили прямого ульцерогенного ефекту харчових погрішностей. Також епідеміологічні дослідження не підтвердили переважного поширення виразкової хвороби в країнах, де повсякденно вживається гостра і пряна їжа (Індія, Південна Америка). Інакше кажучи, дотепер не доведена роль аліментарних факторів у виразкоутво-ренні. Однак будь-яка людина при розпитуванні підтвердить, що є ряд харчових продуктів, вживання яких викликає дискомфорт або яких він „не любить”. Це свідчить, що організм сигналізує про непереносимість окремих речовин і призначення дієт повинне бути строго індивідуальним.

Також відсутні і докази прямої ульцерогенної дії паління й алкоголю. Однак однозначно доведено, що паління викликає ішемію і має пряму цитотоксичну дію у відношенні слизової оболонки шлунка і поряд із вживанням кави сприяє більш частому рецидуванню виразки.

Нервово–психічні фактори.

Довгі роки виразкова хвороба розглядалася як хвороба ″негативних емоцій″. Це підтверджується і значним зростанням випадків пептичної виразки під час війни, після важких емоційних переживань. Тривалий час навіть панувала кортико – вісцеральна теорія, відповідно до якої тривалі емоційні перевантаження сприяють виникненню вогнищ ″застійного порушення″, що, у свою чергу приводить до дезорганізації секреторної і рухової функцій ШКТ із трофічними змінами слизової оболонки гастродуоденальної зони і в остаточному підсумку – до виразкоутворення. В даний час доказана самостійна роль метасимпатичної нервової системи, при активації якої ульцерогенні ефекти можуть реалізовуватись і без участі ЦНС.Не під-тверджена і роль особистісних і характерологічних факторів у розвитку виразкової хвороби.

.Відомо, що пептична виразка частіше зустрічається у осіб, які в силу професійної діяльності піддаються психо-емоційним і фізичним перевантаженням у сполученні з неповноцінним відпочинком і порушенням режиму харчування. Але слід зазначити, що ці фактори є і факторами ризику для багатьох інших захворювань.

Дуже важливим моментом є вплив багатьох ліків на слизову шлунка. Особливо несприятливий в цьому плані вплив нестероїдних протизапальних засобів, кортикостероїдів, деяких антибактеріальних препаратів, еуфіліну, препаратів калію і заліза і цілого ряду інших. Показано, що регулярний прийом НПВЗ у кількості 3 і більш середніх доз у тиждень протягом місяця відіграє вирішальну роль у виникненні 3 – 4% дуоденальних і 30% шлункових виразок.

Відомі й ендогенні фактори виразкоутворення До них відносяться генетична схильність, Нрпозитивный гастрит і метаплазія шлункового епітелію в епітелій 12-палої кишки, гіперпродукція соляної кислоти і пепсину, порушення моторики ШКТ, вік і стать (середнє співвідношення чоловіків і жінок складає 4:1.

Основними ендогенними факторами є гіперпродукція HCl і інфікування Нр.

Хелікобактерна інфекція – найважливіший етіологічний фактор майже всіх нелікарських шлункових і дуоденальних виразок. Більше 95% хворих дуоденальною виразкою і близько 90% хворих виразкою шлунка інфіковані Нр

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Беззондові (непрямі) тести.	\|	Внутрішньошлункова рН – метрія.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.