• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 4. Страховий ринок.

Лекція № 5.

Питання теми:

1) Ринок як форми організації суспільного виробництва.

2) Фінансово-кредитний ринок та місце страховика в ньому.

3) Умови функціонування страхового ринку.

4) Розвиток та аналіз страхового ринку України.

5) Фактори, які стримують розвиток страхового ринку в Україні.

Тема розкриває місце страхового ринку у загальному ринку і у фінансовому ринку зокрема, котрий, у свою чергу, займає своє належне місце у ринку послуг та загальному ринку. Також пода­ються, як повторення, у реферативній формі основні положення страхування (мета, суть, функції та принципи страхування) і розкривається суть механізму державного регулювання страхо­вого бізнесу.

Тема лекції: Ринок як форми організації суспільного виробництва

Питання лекції:

1. Сутність страхового ринку.

2. Схема ринкових зв’язків суб’єктів господарювання.

3. Ринковий механізм

Використані терміни:ринок, ринок вільний, ринок моно­полізований, ринок регульований, фінансовий ринок.

1. Сутність страхового ринку.

У широкому розумінні ринок — це певний спосіб ор­ганізації економічного життя, характерними ознаками якого є: самостійність учасників економічного процесу; комер­ційний характер їхньої взаємодії; суперництво (конкуренція) господарюючих суб'єктів; формування економічних про­порцій під впливом динаміки цін та конкурентної боротьби; ціни, що складаються на основі попиту та пропозиції.

Якщо розглядати еволюцію ринку з точки зору суб'єктів ринкових відносин, то ринок є організаційною формою існу­вання товарного виробництва, історія якого налічує близько шести тисяч років. Спочатку і виробники, і споживачі товар­ної продукції були разом, але потім, у міру їх розвитку й відо­кремлення в самостійні галузі торгівлі та грошового обігу, ак­тивними учасниками ринкових відносин стають торговельні й фінансові посередники — комерційні агенти, комівояжери, консигнатори, брокери, ділери та ін.

2. Схема ринкових зв’язків суб’єктів господарювання.

На сьогоднішній день ринок являє собою складний ме­ханізм узгодження економічних інтересів суб'єктів господа­рювання. І коли включити в нього і страховика, що з нашого погляду буде справедливо, ринок можна подати схематично у такому вигляді (див. рис. 1.1).

1, 2, 3, 4, 5— податкові надходження відповідно від населення, ви­робництва, сільського господарства, банківської та біржової діяль­ності;

6— повернення податків у вигляді соціальних послуг (на соціальні
потреби, охорону здоров'я, освіту, безпеку і т. ін.);

7— фінансовільготи від уряду суб'єктам господарювання (виробни­
кам, сільському господарству, банківському та біржовому бізнесу);

8 — грошові надходження, які отримує банк: від населення,
підприємств, сільського господарства;

9 — надання кредитів банком суб'єктам господарювання;

10 — надходження споживчих товарів населенню від виробників;

11 — участь начелення у виробництві;

12, 13 — взаємодія учасників ринкового механізму за допомогою біржі;

14 — участь страховика у ринкових відносинах суб'єктів господа­рювання та влади як незалежний, але тісно зв'язаний з ними механізм підтримки, контролю, регулювання та регулятора бізнесу.

Як бачимо, всі учасники ринкового господарювання зв'язані між собою товарними та грошовими відносинами. Так, як видно з схеми (рис. 1.1), влада отримує податкові пла­тежі від населення (1), виробництва (2), сільського господар­ства (3), від банківської (4) та біржової (5) діяльності, які вона потім повертає у формі соціальних послуг, а саме: фінансу­вання соціальних потреб населення, охорони здоров'я, освіти, безпеки життєдіяльності і т.п. (6) та різних фінансових пільг (7) суб'єктам господарювання та населенню.

Банки з різних джерел отримують на збереження грошові кошти (8), з котрих видають кредити (9). Населення дає ви­робництву (промисловому, сільськогосподарському) робочу силу (10), а взамін отримує споживчі товари (11). Біржа у потрібний час надає додатковий капітал (12) господарчим суб'єктам без особливих кредитних вимог, який роз­поділяється між ними, регулюючи складну взаємодію між учасниками ринку, підтримуючи успіх, робить застереження від невдач, а в цілому в «автоматичному режимі» стимулює розвиток народного господарства.

Над цим усім, як захисник суспільства, знаходиться стра­ховик, котрий безпосередньо не втручається в ринкові сто­сунки суб'єктів господарювання, влади та населення до тих пір, поки не буде якогось збою у їх діяльності. Тоді страховик, своєю фінансовою міццю, накопиченою у вигляді страхових платежів (премій), включається у ринкові відносини, пере­розподіляє прибуток суспільства на користь суб'єкта, який на цей момент зазнав втрат. Цим самим він вирівнює положення цього суб'єкта на ринку, і таким чином знову відновлюється весь процес взаємодій, «безтурботних» для всіх.

На сьогоднішній день сучасна економіка подається як синтез великої кількості взаємодіючих ринків. Це — вільні, монополізовані та регульовані ринки.

Виділяють місцевий (у межах міста чи села), регіональний (певна територія якоїсь країни), національний і світовий, а з точки зору чинного законодавства — легальний (офіційний) та тіньовий ринки.

Залежно від об'єктів купівлі-продажу розрізняють такі ви­ди ринків: товарів широкого вжитку, товарів промислового призначення, праці, фінансовий, науково-технічний.

3. Ринковий механізм

Досвід країн, в яких функціонує ринкова економіка, свідчить про те, що вона являє собою ефективно працюючий механізм.

Як же працює ринковий механізм у будь-якому з названих вище линків? Щоб відповісти на це запитання, насамперед, треба розглянути їхні головні складові елементи — попит, пропозицію та їх взаємодію.

Попит являє собою потребу в певному товарі. Розмір по­питу визначається кількістю товарів, яка може бути реалізова­на на ринку за існуючими цінами.

Конкурента боротьба наявна, коли на ринку певного това­ру кількість його продавців така, що жоден з них не в змозі са­мостійно або спільно з іншими впливати на ціну. За цих умов найважливіші питання економічного життя — що і скільки виробляти, яким чином і для кого — розв'язуються в резуль­таті взаємодії попиту, пропозиції і ринкових цін. Успіху в конкурентній боротьбі досягають ті, хто зуміє швидше збільшити випуск при одночасному зменшенні витрат і цін за рахунок впровадження нових технологій, ефективних методів організації праці.

На загальному ринку до цих вимог скоріше за всіх присто­совується фінансово-кредитний ринок, інфраструктуру якого складають банки, фондові і валютні біржі, страхові та інвес­тиційні компанії, фонди профспілок та інших громадських організацій. Це всі ті, хто здатен займатися і займається мобілізацією тимчасово вільних грошових ресурсів, перетво­рюючи їх у кредити, а потім і в капіталовкладення. Саме в цьому страховий ринок займає чільне місце.

Читайте також:

1. Валютний ринок. Види операцій на валютному ринку
2. Валютний ринок. Види операцій на валютному ринку
3. Інформаційний ринок ринок.
4. Існує два методи розповсюдження нових випусків цінних паперів через первинний ринок.
5. Лекція 7. Страхування та страховий ринок. Фінансовий ринок
6. Міжнародний фінансовий ринок.
7. Міжнародний фінансовий ринок. Міжнародний кредит та його форми.
8. Міжнародні фінансові відносини та валютний ринок.
9. Необхідність страхування. Страховий захист як засіб економічної безпеки. Форми страхового захисту
10. Організація маркетингу для виходу підприємства на зовнішній ринок.
11. Пенсійний страховий стаж
12. Питання 2. Валютний ринок. Операції на валютному ринку

Переглядів: 660