Лекція № 2

План

Лекція 1.1.

Розділ 1. Основні педагогічні питання музичного виховання молодших школярів

Історична альтернатива. Випадковість і необхідність в історії

Уявлення про альтернативність історичного процесу - не таке давнє, як уявлення про його закономірність. Виникло це уявлення в європейській культурі у авторів утопічних творів XVI – XVII століть. В даний час існує безліч напрямів контрфактичних історичних досліджень: «альтернативна історія», «експериментальна історія», «віртуальна історія», «ретроальтернативистика», історія», що не «відбулася, і ін. Могутній заклик до вивчення історичних альтернатив містився ще в працях М. Вебера. Він стверджував, що історична наука повинна представляти різні можливості розвитку, виявляти наслідки «інших рішень», ставити питання про тотожність результатів дій при зміні каузальних компонентів.

Посилення інтересу до альтернатив привело до істотного розмивання цього поняття. Під альтернативою розуміють і розвилку на шляхи історичного процесу, і здатність мислення до оцінки дійсних і уявних варіантів, і потенційну можливість вибору, і якусь силу, що протистояла тенденції, що перемогла. Історія людей – це унікальний і одночасно природний феномен: «крива минулого відкладається по відношенню до осі необхідного і осі вірогідного. І світова історія є точка сходження цих різноспрямованих координат». Проблема альтернативності обертається проблемою ролі суб'єктивного чинника в історії, проблемою свободи історичного вибору. Вона нерідко зводиться до питання про той, хто робить цей вибір. Зрозуміти логіку вибору означає усвідомити сенс минулих подій.

Історична альтернативність – це своєрідна пружина історичної динаміки. Нерідко автори розрізняють гіпотетичні і реальні альтернативи. Вивчення альтернативних ситуацій пов'язане з моделюванням – вербальним, концептуальним, математичним. Для М.Я. Гефтера історія – це «рух Вибору, що перестворює і саме себе».

Тема 1:Вступ. Музичне виховання як засіб всебічного гармонійного розвитку особистості

Мета вивчення: Ознайомити студентів з музичним мистецтвом, як засобу музично-естетичного виховання, визначити виховне значення музики, розкрити розвиток теорії і методики музичного виховання в зарубіжних країнах.

1. Актуальність проблеми музично-естетичного виховання молодших школярів.

2. Виховне значення музики як виду мистецтва.

3. провідні педагогічні ідей в розвитку музичної педагогіки XXст.

Література:

1. Апраксина О.А. Методика музыкального воспитания в школе. – М.: Просвещение, 1983. – С.8-33.

2. Ростовський О.Я. Методика викладання музики в початковій школі. – тернопіль: Навчальна книга, 2001. – С.5-22.

3. Печерська Е.П. Уроки музики в початковій школі. – К.: Либідь, 2001. – С.140-142.

Питання для самоаналізу:

1. Які актуальні проблеми музично-естетичного виховання молодших школярів на сучасному етапі?

2. Яке виховне значення музики як виду мистецтва;

3. Яке музичне виховання в системі народної освіти у нашій країні.

Завдання для самостійного опрацювання:

1. Музичне виховання в системі народної освіти в нашій країні;

2. З історії розвитку теорії та методики музичного виховання;

3. Спрямованість музичного виховання на формування морально-естетичних якостей молодшого школяра;

4. Міжпредметний зв’язок уроку музики з іншими уроками в початковій школі

Важлива роль у процесі формування особистості відводиться естетичному вихованню школярів, яке спрямоване на розвиток естетичних почуттів людини, оволодіння нею певними цінностями та знаннями в галузі мистецтва. Впровадження ідей демократизації, гуманізації та гуманітаризації в навчально-виховний процес школи сприятиме розвитку духовних якостей особистості, зростанню культурного рівня людини. Реалізація цих ідей має здійснюватися через усі навчальні предмети, та провідна роль тут належить предметам гуманітарного та естетичного циклів. Музика є одним із наймогутніших засобів виховання, який надає естетичного забарвлення духовному життю людини.

Ця ж думка є суттю педагогічної концепції визначного музиканта-педагога XX століття Д.Кабалевського, який підкреслював, що головним завданням масового музичного виховання у загальноосвітній школі є не стільки навчання музиці, скільки вплив через музику на духовний світ учнів, передусім на їх моральність.

У процесі навчання ставлення школярів до музичного мистецтва повинне набувати якомога більшої естетичної орієнтації. Дуже важливо, щоб кожний твір, який звучатиме на уроці, став для дітей важливим, залишив слід у їхніх серцях.

Безперечно, озброїти дітей певною сумою знань, умінь і навичок значно легше, ніж виховати (хоча й з цим завданням школа не завжди може впоратись).

Щоб допомогти вчителю зорієнтуватися у потоці науково-методичної інформації, проаналізуємо провідні педагогічні ідеї, що стали визначною віхою розвитку музичної педагогіки XX ст. — цілісні системи масового музичного виховання дітей, створені Е. Жак-Далькрозом, К. Орфом, 3. Кодаєм, а в останні десятиріччя — Д. Кабалевським.

Система музично-ритмічного виховання, створена швейцарським педагогом і композитором Емілем Жак-Далькрозом (1865-1950), стала протилежністю традиційній "співацькій" концепції музичного виховання. Вона була реакцією музиканта-педагога на однобокий інтелектуалізм шкільного навчання, коли тіло перебуває у бездіяльності; на обмеженість фізичних занять, коли інертні розум і почуття.

Методичні пошуки Жак-Далькроза увінчалися створенням музично-педагогічної системи, особливістю якої стала евритміка(зв'язок музики з рухом).

Ідеї Е. Жак-Далькроза щодо творчого розвитку особистості своєрідно розвинув видатний німецький композитор і педагог Карл Орф (1895-1982). Його педагогічна концепція і методична система стали наслідком тривалої практичної роботи з дітьми. У працях К. Орфа відчутний, передусім, вплив ідей Е. Жак-Далькроза, Й. Песталоцці з його прагненням розвинути творче начало і самостійність мислення дітей; Й. Гердера, що вбачав у взаємозв'язку музики, слова і жесту новий шлях до художньої творчості; Б. Бартока, що підкреслював значення фольклору, народних ладів і ритмів у дитячому музичному вихованні.

Результатом півстолітніх зусиль К. Орфа і його соратниці Г. Кеєтман стала струнка концепція відродження і виховання природної музикальності людини, раціональні організаційні форми її реалізації, знайдені й удосконалені засоби втілення педагогічного задуму.

Ідеями гуманізму і всебічного розвитку людини пронизана також музично-виховна концепція видатного угорського композитора, фольклориста, педагога і просвітителя Золтана Кодая (1882-1967). Він вважав, що кожну людину слід підвести до сфери високих цінностей, до істинного, красивого і доброго. "Музика — могутнє джерело душевного збагачення.

Вихідною позицією педагогічної концепції 3. Кодая стало переконання у тому, що основою музичної культури нації, а отже, музичного виховання, має стати народна музика.

Принципово новий напрям у музичній педагогіці XX ст. відкрила музично-виховна концепція видатного композитора і педагога сучасності Д. Кабалевського (1904-1987). Вона увібрала досягнення вітчизняної й світової педагогіки і спрямована на формування у дітей цілісного естетичного ставлення до явищ музичної культури. Головний його девіз: "Навчання музики — засіб, виховання музикою — мета".

Мета музичного виховання, на думку Д. Кабалевського — формування музичної культури як невід'ємної частини духовної культури особистості. Але що розуміється під музичною культурою взагалі? Яке місце посідає у ній музична культура особистості? Розглянемо це питання докладніше.

Ідеї Д. Кабалевського відкрили реальний шлях до вирішення таких основоположних проблем музичної педагогіки, як виховання інтересу до музики, захоплення нею; визначення основи музичного виховання, його мети і завдань; досягнення цілісності уроку музики всупереч традиційному дробленню його на мало пов’язані між собою частини (спів, музична грамота, слухання музики тощо); подолання суперечностей між змістом і структурою навчання, розриву між декларацією високих ідей та конкретним змістом програми тощо. Вони покладені в основу методичної системи, здатної практично забезпечити розкриття загальнолюдських цінностей у музиці й на цій основі сформувати духовну сферу особистості. А це якісно новий етап розробки проблем музично-творчого розвитку дітей.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методологія як наука: поняття, предмет, завдання. Становлення методології історії як науки.	\|	Послідовність залучення енергосистем при різних фізичних навантаженнях і її адаптація в процесі тренування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.