МЕТОД ПОРІВНЯННЯ З|із| ПРОТОТИПОМ

ЕКСТЕНСИОНАЛЬНИЄ МЕТОДИ

У методах даної групи, на відміну від інтенсіонального напряму, кожному об'єкту, що вивчається, в більшій або меншій мірі надається самостійне діагностичне значення. За своєю суттю ці методи близькі до клінічного підходу, який розглядає людей не як проранжируваний по тому або іншому показнику ланцюжок об'єктів, а як цілісні системи, кожна з яких індивідуальна і має особливу діагностичну цінність [46]. Таке дбайливе відношення до об'єктів дослідження не дозволяє виключати або втрачати інформацію про кожен окремий об'єкт, що відбувається при вживанні методів интенсионального напряму, що використовують об'єкти лише для виявлення і фіксації закономірностей поведінки їх атрибутів.

Основними операціями в розпізнаванні образів за допомогою обговорюваних методів є операції визначення схожості і відмінності об'єктів. Об'єкти у вказаній групі методів грають роль діагностичних прецедентів. При цьому залежно від умов конкретного задачі роль окремого прецеденту може мінятися в найширших межах від головної до вельми непрямої участі в процесі розпізнавання. У свою чергу, умови задачі можуть вимагати для успішного вирішення участі різної кількості діагностичних прецедентів від одного в кожному розпізнаваному класі до повного об'єму вибірки, а також різних способів обчислення заходів схожості і відмінності об'єктів. Цими вимогами пояснюється подальше розділення экстенсиональных методів на підкласи.

Для класифікації невідомого об'єкту знаходиться найближчий до нього прототип, і об'єкт відноситься до того ж класу, що і цей прототип. Вочевидь, жодних узагальнених образів класів в даному методі не формуються.

Як міра близькості можуть застосовуватися різні типи відстаней. Часто для дихотомічних ознак використовується відстань Хеммінга, яка в даному випадку дорівнює квадрату евклідова відстані. При цьому вирішальне|ухвальне| правило класифікації об'єктів еквівалентне лінійній вирішальній|ухвальній| функції.

Вказаний факт слід особливо відзначити. Він наочно|наглядний| демонструє зв'язок прототипної і признаковой| репрезентації інформації про структуру даних. Користуючись приведеною виставою|поданням|, можна, наприклад, будь-яку традиційну вимірювальну шкалу, що є лінійною функцією від значень дихотомічних ознак, розглядати|розглядувати| як гіпотетичний діагностичний прототип. У свою чергу|в свою чергу|, якщо аналіз просторової структури розпізнаваних класів дозволяє зробити вивід|висновок| про їх геометричну компактність, то кожен з цих класів досить замінити одним прототипом який, фактично еквівалентний лінійній діагностичній моделі.

На практиці, звичайно, ситуація часто буває відмінною від описаного прикладу, що ідеалізується. Перед дослідником, що має намір застосувати метод розпізнавання, заснований на порівнянні з прототипами діагностичних класів, встають непрості проблеми. Це, в першу чергу, вибір міри близькості (метрики), від якого може істотно змінитися просторова конфігурація розподілу об'єктів. І, по-друге, самостійною проблемою є аналіз багатовимірних структур експериментальних даних. Обоє ці проблеми особливо гостро встають перед дослідником в умовах високої розмірності простору ознак, характерної для реальних завдань.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ЛІНГВІСТИЧНІ (СТРУКТУРНІ) МЕТОДИ	\|	КРИТЕРІЇ ЯКОСТІ МЕТОДІВ РОЗПІЗНАВАННЯ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.