Право мирного проходу через територіальне море, права та обов’язки прибережної держави.
За умови дотримання положень Конвенції судна всіх держав, як прибережних, так і тих, що не мають виходу до моря, користуються правом мирного проходу через територіальне море.Відповідно до ст. 18 Конвенції під проходом розуміється плавання через територіальне море з метою:а) перетнути це море, не заходячи у внутрішні води або не стаючи на рейді, або біля портової споруди за межами внутрішніх вод; або b) пройти у внутрішні води або вийти з них, або стати на такому рейді, або біля такої портової споруди.Прохід повинен бути безперервним і швидким. Проте прохід включає зупинку і стоянку на якорі, але тільки остільки, оскільки вони Зв’язані із звичайним плаванням або необхідні внаслідок непереборної сили або лиха, або з метою надання допомоги особам, суднам або літальним апаратам, які знаходяться у небезпеці або зазнають лиха.Прохід є мирним, якщо тільки ним не порушується мир, добрий порядок або безпека прибережної держави. Такий прохід повинен здійснюватися відповідно до Конвенції та інших норм міжнародного права.Прохід іноземного судна вважається таким, що порушує мир, добрий порядок або безпеку прибережної держави, якщо в територіальному морі воно здійснює будь-який із наступних видів діяльності:а) загрозу силою або її застосування проти суверенітету, територіальної цілісності або політичної незалежності прибережної держави або будь-яким іншим чином на порушення принципів міжнародного права, втілених у Статуті ООН;b) будь-які маневри або навчання із зброєю будь-якого виду; с) будь-який акт, спрямований на збір інформації на шкоду обороні або безпеці прибережної держави;d) будь-який акт пропаганди, що має на меті посягання на оборону або безпеку прибережної держави;е) піднімання в повітря, посадку або прийняття на борт будь-якого літального апарата;f) піднімання в повітря, посадку або прийняття на борт будь-якого військового пристрою;g) навантаження або розвантаження будь-якого товару або валюти, посадку або висадку будь-якої особи всупереч митним, фіскальним, іміграційним або санітарним законам і правилам прибережної держави;h) будь-який акт навмисного і серйозного забруднення всупереч Конвенції;і) будь-яку рибальську діяльність;j) проведення дослідницької або гідрографічної діяльності;к) будь-який акт, спрямований на створення перешкод функціонуванню будь-яких систем зв'язку або будь-яких інших споруд або установок прибережної держави;l) будь-яку іншу діяльність, що не має прямого відношення до проходу.Що стосується особливостей проходу через територіальне море підводних човнів та інших підводних транспортних засобів, то, відповідно до ст. 20 Конвенції, у територіальному морі вони повинні йти на поверхні і піднімати свій прапор.Прибережна держава може приймати відповідно до положень Конвенції та інших норм міжнародного права закони і правила, щодо мирного проходу через територіальне море відносно до всіх нижче наведених питань або деяких з них:а) безпеки судноплавства і регулювання руху суден;b) захисту навігаційних засобів і обладнання, а також інших споруд або установок;с) захисту кабелів і трубопроводів;d) збереження живих ресурсів моря;е) запобігання порушенню рибальських законів і правил прибережної держави;f) збереження навколишнього середовища прибережної держави і відвернення, скорочення і збереження під контролем її забруднення;g) морських наукових досліджень та гідрографічних зйомок;h) запобігання порушенню митних фіскальних, іміграційних або санітарних законів і правил прибережної держави.Прибережна держава відповідним чином публікує всі такі закони і правила.Відповідно до ст. 23 Конвенції іноземні судна з ядерними двигунами, а також судна, які перевозять ядерні та інші небезпечні або отруйні за своєю природою речовини, при здійсненні права мирного проходу через територіальне море повинні мати на борту документи і дотримуватися особливих застережних заходів, встановлених для таких суден міжнародними угодами.Проте, Конвенцію передбачені не лише права, але й встановлені обов’язки прибережної держави. Зокрема, у ст. 24 Конвенції йдеться про те, що прибережна держава не повинна перешкоджати мирному проходу іноземних суден через територіальне море, за винятком випадків, коли вона діє так відповідно до положень Конвенції.Зокрема, при застосуванні цієї Конвенції або будь-яких законів або правил, прийнятих відповідно до цієї Конвенції, прибережна держава не повинна:а) ставити іноземним суднам вимоги, які на практиці зводяться до позбавленняїх права мирного проходу або порушення цього права; абоb) допускати дискримінацію ні за формою, ні по суті щодо суден будь-якої держави або щодо суден, що перевозять вантажі в будь-яку державу, з неї або від її імені.Прибережна держава належним чином повинна оголосити про будь-яку відому їй небезпеку для судноплавства в її територіальному морі. 2.3. Прилегла зонаУ зоні, прилеглій до її територіального моря, яка називається прилеглою зоною, прибережна держава може здійснювати контроль, необхідний:а) для запобігання порушенню митних, фіскальних, іміграційних або санітарних законів і правил у межах її території або територіального моря;b) для покарання за порушення вищезгаданих законів і правил, вчинене в межах її території або територіального моря.Прилегла зона не може поширюватися за межі двадцяти чотирьох миль від вихідної лінії, від якої відмірюється ширина територіального моря.Режим проходу через протоки, що використовуються для міжнародного судноплавства, який встановлюється у Конвенції (ст. 34 – 36) , не зачіпає в інших відношеннях ні правового статусу вод, що утворюють такі протоки, ні здійснення державами, межуючими з протоками, їхнього суверенітету або юрисдикції над такими водами, повітряним простором над ними, їхніми дном і надрами.Утім, ці статті не застосовується до протоки, яка використовується для міжнародного судноплавства, якщо в цій протоці є настільки ж зручний з точки зору навігаційних і гідрографічних умов шлях, що проходить у відкритому морі або виключній економічній зоні; до таких шляхів застосовуються інші відповідні частини Конвенції, включаючи положення щодо свобод судноплавства і польоту.У протоках, зазначених у статті 37 Конвенції, всі судна і літальні апарати користуються правом транзитного проходу, якому не повинні чинитися перешкоди, за винятком того, що, якщо протока утворюється островом держави, межуючої з протокою, і її континентальною частиною, транзитний прохід не застосовується, якщо в бік від острова є такий же зручний з точки зору навігаційних і гідрографічних умов шлях у відкритому морі або у виключній економічній зоні.Транзитний прохід являє собою здійснення свободи судноплавства і польоту виключно з метою безперервного і швидкого транзиту через протоку між однією частиною відкритого моря або виключної економічної зони та іншою частиною відкритого моря або виключної економічної зони. Протее вимога про безперервний і швидкий транзит не виключає прохід через протоку з метою входу, виходу або повернення з держави, яка межує з протокою, при дотриманні умов входу в таку державу.Судна і літальні апарати, відповідно до ст. 39 Конвенції, при здійсненні права транзитного проходу:а) не зволікаючи прямують через протоку або над нею;b) утримуються від будь-якої загрози силою або її застосування проти суверенітету, територіальної цілісності або політичної незалежності держав, межуючих з протокою, або будь-яким іншим чином на порушення принципів міжнародного права, втілених у Статуті Організації Об'єднаних Націй;с) утримуються від будь-якої діяльності, крім тієї, яка властива їхньому звичайному порядку безперервного і швидкого транзиту, за винятком випадків, коли така діяльність викликана обставинами непереборної сили або лихом. Держави, які межують з протоками, не повинні перешкоджати транзитному проходу і повинні відповідним чином повідомляти про будь-яку відому їм небезпеку для судноплавства у протоці або для прольоту над протокою. Не повинно бути ніякого припинення тринзитного проходу.Режим мирного проходу відповідно до Розділу 3 Частини II Конвенції застосовується у протоках, які використовуються для міжнародного судноплавства: а) які виключені із сфери застосування режиму транзитного проходу згідно з п. 1 ст. 38; або b) між частиною відкритого моря або виключної економічної зони і територіальним морем іншої держави.2. Не повинно бути ніякого припинення мирного проходу черезтакі протоки. 2.4. Держави-архіпелаги.Відповідно до ст. 46 Конвенції "держава-архіпелаг" означає державу, яка складається повністю з одного або більше архіпелагів і може включати інші острови."Архіпелаг" означає групу островів, включаючи частини островів, води, що їх поєднують, та інші природні утворення, які настільки тісно взаємопов'язані, що такі острови, води та інші природні утворення складають єдине географічне, економічне і політичне ціле або історично вважаються таким.Держава-архіпелаг може проводити прямі архіпелажні вихідні лінії, які з'єднують точки найбільш віддалених островів і обсихаючих рифів архіпелагу, які найбільш виступають в море, за умови, що в межі таких вихідних ліній включені головні острови і район, в якому співвідношення між площею водної поверхні і площею суші, включаючі атоли, складає від 1:1 до 9:1.Довжина таких вихідних ліній не повинна перевищувати 100 морських миль, з тим, проте, що до 3% від загального числа вихідних ліній, які замикають будь-який архіпелаг, можуть перевищувати цю довжину до максимальної довжини у 125 морських миль.При проведенні таких вихідних ліній не допускаються скільки-небудь помітні відхилення від загальної конфігурації архіпелагу.Такі вихідні лінії проводяться до обсихаючих при відпливі височин і від них тільки в тому випадку, якщо на них зведені маяки або подібні споруди, які знаходяться завжди над рівнем моря, або якщо обсихаюча при відпливі височина розташована повністю або частково на відстані, що не перевищує ширину територіального моря від найближчого острова.Якщо частина архіпелажних вод держави-архіпелагу лежить між двома частинами безпосередньо прилеглої сусідньої держави, існуючі права і всі інші правомірні інтереси, які традиційно здійснювались цією останньою державою в таких водах, і всі права, передбачені за згодою між цими державами, зберігаються і поважаються.Суверенітет держави-архіпелагу поширюється на обмежені архіпелажними вихідними лініями, проведеними відповідно до ст. 47 води, що називаються архіпелажними водами, незалежно від їхньої глибини або відстані від берега.Зазначений суверенітет поширюється на повітряний простір над архіпелажними водами, а також на їхнє дно і надра, рівно як і на їхні ресурси.Без шкоди для ст. 49 держава-архіпелаг дотримується існуючих угод з іншими державами і визнає традиційні права на рибальство та інші види правомірної діяльності безпосередньо прилеглих сусідніх держав у певних районах в межах архіпелажних вод. Порядок і умови здійснення таких прав і такої діяльності, включаючи їхній характер, обсяг і райони, в яких вони здійснюються, на прохання будь-якої із заінтересованих держав регулюються двосторонніми угодами між ними. Такі права не можуть передаватися третім державам або їхнім громадянам або здійснюватися спільно з ними.Держава-архіпелаг не завдає шкоди існуючим підводним кабелям, які прокладені іншими державами і проходять через її води, не підходячи до берега. Держава-архіпелаг дозволяє підтримувати в справному стані і замінювати такі кабелі після одержання відповідного повідомлення про їх місцезнаходження і про намір здійснити їх ремонт або заміну.За умови дотримання статті 53 і без шкоди для статті 50 судна всіх держав користуються правом мирного проходу через архіпелажні води. Держава-архіпелаг може без дискримінації за формою або по суті щодо іноземних суден тимчасово припиняти в певних районах своїх архіпелажних вод мирний прохід іноземних суден, якщо таке припинення істотно важливе для охорони його безпеки. Таке припинення вступає в силу тільки після відповідного його опублікування. 2.5. Виключна економічна зона.Виключна економічна зона являє собою особливий район, який знаходиться за межами територіального моря, прилягає до нього та підпадає під встановлений у відповідній частині Конвенції собливий правовий режим, згідно з яким права і юрисдикція прибережної держави та права і свободи інших держав регулюються відповідними положеннями Конвенції.Прибережна держава у виключній економічній зоні має:а) суверенні права з метою розвідування, розробки і збереження природних ресурсів як живих, так і неживих, у водах, що покривають морське дно, на морському дні та в його надрах, а також з метою управління цими ресурсами, та щодо інших видів діяльності по економічній розвідці та розробці зазначеної зони, таких як виробництво енергії шляхом використання води, течій і вітру;b) юрисдикцію, передбачену у відповідних положеннях Конвенції, щодо: і) створення і використання штучних островів, установок і споруд;іі) морських наукових досліджень;ііі) захисту і збереження морського середовища;с) інші права і обов'язки, передбачені Конвенцією.Прибережна держава при здійсненні своїх прав і виконанні своїх обов'язків у виключній економічній зоні повинна відповідним чином враховувати права та обов'язки інших держав і діяти у порядку, сумісному з положеннями Конвенції.Прибережна держава у виключній економічній зоні має виключне право споруджувати, а також дозволяти і регулювати створення, експлуатацію і використання:а) штучних островів;b) установок і споруд для цілей, передбачених у статті 56,та для інших економічних цілей;с) установок і споруд, які можуть перешкоджати здійсненнюправ прибережної держави в зоні.Прибережна держава має виключну юрисдикцію над такими штучними островами, установками і спорудами, в тому числіюрисдикцію щодо митних, фіскальних, санітарних та іміграційних законів і правил, а також законів і правил стосовно безпеки.Ширина зон безпеки визначається прибережною державою з урахуванням застосовних міжнародних стандартів. Ці зони встановлюються таким чином, щоб вони розумно співвідносились з характером і функцією штучних островів, установок або споруд і не простягались навколо них більше ніж на 500 метрів, які відмірюються від кожної точки їхнього зовнішнього краю, за винятком випадків, коли це дозволено загальноприйнятими міжнародними стандартами або рекомендовано компетентною міжнародною організацією. Про довжину зон безпеки дається відповідне повідомлення.Прибережна держава визначає допустимий вилов живих ресурсів у своїй виключній економічній зоні.Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конвенції прибережна держава визначає свої можливості промислу живих ресурсів виключної економічної зони. Якщо вона не має можливості виловити весь допустимий вилов, вона шляхом угод та інших домовленостей, надає іншим державам доступ до залишку допустимого вилову. Ширина виключної економічної зони не повинна перевищувати 200 морських миль, що відлічуються від вихідних ліній, від яких відмірюється ширина територіального моря.Права і обов'язки інших держав у виключній економічній зоні:1. У виключній економічній зоні всі держави як прибережні, так і ті, що не мають виходу до моря, користуються, за умови дотримання відповідних положень Конвенції, зазначеними у ст. 87 свободами судноплавства і польотів, прокладення підводних кабелів і трубопроводів та іншими правомірними з точки зору міжнародного права видами використання моря, що відносяться до цих свобод, такими, які зв'язані з експлуатацією суден, літальних апаратів і підводних кабелів і трубопроводів.2. Держави при здійсненні своїх прав і виконанні своїх обов'язків у виключній економічній зоні належним чином враховують права і обов'язки прибережної держави і дотримуються законів і правил, прийнятих прибережною державою відповідно до положень Конвенції та інших норм міжнародного права. Держави, які не мають виходу до моря, мають право братии участь на справедливій основі в експлуатації відповідної частини залишку допустимого вилову живих ресурсів у виключних економічних зонах прибережних держав того ж субрегіону або регіону з урахуванням економічних і географічних обставин всіх заінтересованих держав, які мають до цього відношення. 2.6. Континентальний шельф.Відповідно до ст. 76 Конвенції до континентального шельфу прибережної держави входять морське дно i надра пiдводних районiв, що простягаються за межi її територiального моря на всiй довжині природного продовження її сухопутної територiї до зовнiшнiх меж пiдводної окраїни материка або на вiдстань 200 морських миль вiд вихiдних лiнiй, вiд яких вiдмiрюється ширина територiального моря, коли зовнiшня межа пiдводної окраїни материка не простягається на таку вiдстань.Прибережна держава встановлює зовнiшнi кордони свого континентального шельфу у тих випадках, коли шельф простягається бiльш нiж на 200 морських миль вiд вихiдних лiнiй, вiд яких вiдмiрюється ширина територiльного моря, прямими лiнiями, що не перевищують у довжину 60 морських миль і з'єднують фiксованi точки, які визначаються за допомогою координат широти i довготи.Данi про кордони континентального шельфу за межами 200 морських миль вiд вихiдних лiнiй, вiд яких вiдмiрюється ширина територiального моря, подаються вiдповiдною прибережною державою до Комiсiї з кордонів континентального шельфу, яка створюється вiдповiдно до Додатка II на основі справедливого географiчного представництва. Комiсiя дає прибережним державам рекомендацiї з питань стосовно встановлення зовнiшнiх кордонiв їхнього континентального шельфу. Кордони шельфу, встановленi прибережною державою на основi зазначених рекомендацiй, є кiнцевими i для всiх обов'язкові.Прибережна держава здiйснює над континентальним шельфом сувереннi права з метою його розвiдування i розробки його природних ресурсiв. Права прибережної держави на континентальний шельф не залежать вiд ефективної або фiктивної окупацiї нею шельфу або вiд прямої про це заяви.При цьому, права прибережної держави на континентальний шельф не зачiпають правового статусу покриваючих вод i повiтряного простору над цими водами.Здiйснення прав прибережної держави стосовно континентального шельфу не повинно ущемляти здiйснення судноплавства та обмежувати iнші права i свободи iнших держав, передбачені у Конвенцiї, або призводити до будь-яких невиправданих перешкод їхньому здiйсненню.Всi держави мають право прокладати пiдводнi кабелi i трубопроводи на континентальному шельфi. При цьому, визначення траси для прокладення таких трубопроводiв на континентальному шельфi здiйснюється за згодою прибережної держави.Окрім іншого , прибережна держава має виняткове право дозволяти i регулювати бурильнi роботи на континентальному шельфi з будь-якою метою. 2.7. Відкрите море.Положення цiєї відповідної частини Конвенції застосовуються до всiх частин моря, якi не входять нi у виключну економiчну зону, нi в територiальне море або внутрiшнi води будь-якої держави, нi в архiпелажнi води держави-архiпелагу (відкрите море). Вiдкрите море вiдкрите для всiх держав, як прибережних, так i тих, що не мають виходу до моря. Свобода вiдкритого моря здiйснюється вiдповiдно до умов, якi визначаються Конвенцiєю та iншими нормами мiжнародного права. Свобода відкритого моря включає, зокрема, як для прибережних держав, так i для держав, що не мають виходу до моря: а) свободу судноплавства; b) свободу польотiв; с) свободу прокладати пiдводнi кабелi i трубопроводи, з дотриманням Частини VI Конвенції; d) свободу будувати штучнi острови та iншi установки, якi допускаються вiдповiдно до мiжнародних прав, з дотриманням Частини VI; е) свободу рибальства, з дотриманням умов, викладених у Роздiлi 2 Конвенції; f) свободу наукових дослiджень, з дотриманням Частин VI i ХIII Конвенції. Всi держави повинні здiйснювати цi свободи, належним чином враховуючи заiнтересованість iнших держав у користуваннi свободою вiдкритого моря, а також належним чином враховуючи права, передбаченi Конвенцiєю стосовно дiяльностi в Районi.Вiдкрите море резервується для мирних цілей.Нiяка держава не має права претендувати на пiдпорядкування будьякої частини вiдкритого моря своєму суверенiтету.Кожна держава, незалежно вiд того, прибережна вона чи не має виходу до моря, має право на те, щоб судна пiд її прапором плавали у вiдкритому морi.Вiйськовi кораблi користуються у вiдкритому морi повним iмунiтетом вiд юрисдикцiї якої б то не було держави, крiм держави прапора.У випадку зiткнення або будь-якого iншого навiгацiйного iнциденту iз судном у вiдкритому морi, що спричиняє кримiнальну або дисциплiнарну вiдповiдальнiсть капiтана чи будь-якої iншої особи, яка служить на суднi, нiяке кримiнальне або дисциплiнарне переслiдування проти цiєї особи не може бути порушене iнакше як перед судовими або адмiністративними властями держави прапора або тiєї держави, громадянином якої ця особа є.За винятком випадкiв, коли акти втручання основанi на правах, встановлених мiжнародними договорами, вiйськовий корабель, що зустрiв у вiдкритому морi iноземне судно iнше нiж судно, що користується повним iмунiтетом вiдповiдно до статей 95 i 96, не мають права пiддавати його огляду, якщо вiдсутнi розумнi пiдстави пiдозрювати, що а) це судно займається пiратством; b) це судно займається работоргiвлею; с) це судно займається несанкцiонованим мовленням, а держава прапора вiйськового корабля має юрисдикцiю вiдповiдно до ст. 109; d) це судно не має нацiональностi; або е) хоча на ньому пiднято iноземний прапор або воно вiдмовляється пiдняти прапор, це судно насправдi має ту ж нацiональнiсть, що й даний вiйськовий корабель.У вищезазначених випадках вiйськовий корабель може провести перевiрку права судна на його прапор. З цiєю метою вiн може вiдправити шлюпку пiд командуванням офiцера до пiдозрюваного судна. Якщо пiсля перевiрки документiв пiдозра залишається, вiн може провести подальший догляд на борту цього судна з усiєю можливою обережнiстю.Якщо ж пiдозра виявляється безпiдставною i за умови, що оглянуте судно не вчинило нiяких дiй, якi б виправдували цю пiдозру, йому повиннi бути вiдшкодованi будь-якi заподiянi збитки або шкода.Цi положення застосовуються mutatis mutandis до вiйськових лiтальних апаратiв.Статтею 111 визначається право переслідування по гарячих слiдах у відкритому морі. Воно може бути розпочато, якщо компетентні властi прибережної держави мають достатні пiдстави вважати, що це судно порушило закони i правила цiєї держави. Таке переслiдування повинно розпочатися тодi, коли iноземне судно або одна з його шлюпок знаходиться у внутрiшнiх водах, в архiпелажних водах, в територiальному морi або прилеглiй зонi держави, яка переслiдує, i може тривати за межами територiального моря або прилеглої зони тiльки за умови, якщо воно не переривається. Не потрiбно, щоб в той час, коли iноземне судно, яке плаває в територiальному морi або прилеглiй зонi, отримує наказ зупинитися, судно, яке вiддає цей наказ, також знаходилось у межах територiального моря або прилеглої зони. Якщо iноземне судно знаходиться в прилеглiй зонi, визначенiй у статтi 33, переслiдування може розпочатися тiльки в зв'язку з порушенням прав, для захисту яких встановлено цю зону.Право переслiдування по гарячих слiдах припиняється, як тiльки переслідуване судно входить в територiальне море своєї держави або в територiальне море будь-якої третьої держави.Право переслiдування по гарячих слiдах може здiйснюватись тiльки вiйськовими кораблями або вiйськовими лiтальними апаратами, чи iншими суднами або лiтальними апаратами, якi мають чiткi зовнiшнi знаки, які дозволяють розпiзнати їх як такі, що перебувають на урядовiй службi, i уповноваженi для цiєї мети.Всi держави мають право прокладати по дну вiдкритого моря за межами континентального шельфу пiдводнi кабелi i трубопроводи.Кожна держава приймає необхiднi закони i правила, якi передбачають, що караними дiяннями є розрив або пошкодження пiдводного кабелю у вiдкритому морi яким-небудь судном, що плаває пiд її прапором, або якою-небудь особою пiд її юрисдикцiєю, вчинені навмисно або через злочинну недбалість таким чином, що це може перервати або утруднити телеграфний чи телефонний зв'язок, а також розрив або пошкодження за таких же обставин пiдводного трубопроводу або високовольтного кабелю. Це положення також стосується дiй, якi розрахованi на те, щоб призвести до таких розривiв або пошкоджень, або можуть призвести до них. Однак воно не стосується розривiв або пошкоджень, заподіяних особами, якi дiють виключно з правомiрною метою рятування свого життя або своїх суден, пiсля вжиття всiх застережних заходiв для уникнення таких розривiв або пошкоджень.Згідно зі ст. 116 Конвенції всi держави мають право на те, щоб їхні громадяни займалися рибальством у вiдкритому морi за умови дотримання: а) їхніх договiрних зобов'язань; b) прав i обов'язкiв, а також iнтересiв прибережних держав,передбачених, зокрема, в пунктi 2 статтi 63 i в статтях 64-67; i с) положень відповідного розділу Конвенції.При визначеннi розмiру допустимого улову i встановленні iнших заходiв по збереженню живих ресурсiв вiдкритого моря держави : а) вживають на основi наявних у них найбiльш достовiрних наукових даних заходiв з метою пiдтримання або вiдновлення популяцiй виловлюваних видiв на рiвнях, при яких може бути забезпечено максимальний сталий вилов, що визначається з урахуванням вiдповiдних екологiчних та економiчних факторiв, включаючи особливi потреби держав, що розвиваються, i з урахуванням методiв ведення рибного промислу, взаємозалежності запасiв, а також будь-яких загальнорекомендованих мiжнародних мiнiмальних стандартiв, чи то субрегiональнi, регiональнi чи всесвiтнi; b) беруть до уваги вплив на види, асоцiйованi з виловлюваними видами або залежні вiд них, з метою пiдтримання чи вiдновлення популяцiй таких асоцiйованих або залежних видiв вище вiд рiвнiв, при яких їхньому вiдтворенню може загрожувати серйозна небезпека. Література до лекції:
1. Анцелевич Г.А. Международное морское право: Учебник. – К.: Издательский дом “Слово”, 2004. – 400 с.
