Теоретичні дослідження проблеми “оглядовості” дій агента, яка лежить в основі теорії агентства, розподіляються по двох основних напрямках.

Теорія агентства та подолання конфлікту інтересів продавця та покупця інформації.

Основний смисл теорії агентства полягає у виявленні можливостей власника ресурсів (принципала), який купує інформацію та делегує право прийняття інвестиційних рішень власнику інформації (агенту), аналізувати дії агента, який використовує делеговані йому права принципала, впливати на дії агента та контролювати їх з метою захисту максимально можливого доходу від своїх ресурсів (корисності ресурсів).

Згідно теорії агент і принципал діють в умовах ризику і невизначеності.

Принципалвидає права власника агенту і, тим самим, ділить з агентом ризик, захищаючи себе від більшого ризику.

Однак, він не в змозі перевірити в деталях і прослідкувати всі дії агента, спів ставити їх зі своїми потребами. Він не має в своєму розпорядженні повної інформації про якість послуг агента.

Міру знань принципала про дії агента прийнято називати “оглядовістю”. Низька міра “оглядовості” знижує ефект захисту від ризику принципала, збільшує його “моральні витрати”, під якими слід розуміти ризик невідповідності якості інформації, що отримує принципал, обсягу ресурсів, що передаються ним агенту, та розміру потенційного доходу від інвестування цих ресурсів. При цьому, вищевказані “моральні витрати” практично неможливо застрахувати та повністю ліквідувати.

З точки зору теорії низька міра оглядовості дій агента заважає виробленню принципалом оптимального рішення по вибору агента.Отже, завжди існує можливість укладення більш вигідного, гарантованого додатковою інформацією контракту між агентом і принципалом.

Особливе значення для принципала має визначення міри оглядовості дій агента до укладення контракту. Попередня інформація про агента є найбільш цінною.

Традиційними джерелами інформації про агентів є фінансові звіти, рекламні повідомлення, публікації в пресі. Зібрана принципалом інформація слугує основою для прийняття зваженого та розумного рішення стосовно вибору агента та визначення умов контракту з ним. Таким чином, теоретично витрати, пов’язані із збором інформації про агентів, окуповуються укладанням оптимального контракту.

Однак у реальному житті важко дати об’єктивну оцінку зібраній інформації. Суб’єктивні та об’єктивні фактори, що впливають на вихідну інформацію, які викривляють або можуть викривити її, прийнято називати “інформаційним шумом”.

Перший – дослідження оптимального вибору умов договору між принципалом та агентом, а також оптимального розподілу ризику між ними.

Представляючи зустрічні пропозиції щодо умов контракту, принципал та агент розраховують на максимальне задоволення своїх інтересів.

Одним із головних факторів інтересу сторін є отримання ними максимального доходу.

При цьому, для агента цей інтерес втілюється у розмірі компенсації за його послуги, а для принципала - у таких умовах контракту, при яких агент буде змушений з метою отримання бажаної компенсації добиватися максимального забезпечення інтересів принципала.

З метою впливу на умови контракту у власних інтересах агент зацікавлений знати якомога більше з того, що знає принципал. Для досягнення своїх цілей агент може проводити превентивні заходи, направлені на формування думки принципала. Для цього, як правило, створюються специфічні канали розповсюдження інформації (так звані комунікаційні системи) за допомогою яких здійснюється вплив на умови майбутнього контракту з принципалом. При цьому, не виключається можливість того, що агент може розповсюджувати не зовсім правдиву або спотворену інформацію.

З іншого боку, принципал, пропонуючи умови контракту, розраховує, що ним урахована вся можлива інформація, і він діє не “наосліп”.

Однак не існує ситуації, за якої принципал може стверджувати, що урахував всю інформацію, а агент не може стверджувати що він знає всю інформацію принципала для укладення контракту. Відповідно, “моральні витрати”, викликані неврахуванням тієї чи іншої інформації (та, як наслідок потенційні можливості щодо укладення більш вигідного контракту) можливі як зі сторони принципала, так і зі сторони агента.

Другий – дослідження впливу додаткової інформації, яку отримує принципал, на умови контракту з агентом, а також визначення часу, коли отримання додаткової інформації може найбільш ефективно вплинути на контракт.

Подолання конфлікту інтересів продавця та покупця інформації. В “теорії агентства” знаходить втілення об’єктивно існуючий конфлікт інтересів агента та принципала: власник інформації, що залучає інвестиційні ресурси для власної комерційної діяльності, зацікавлений підняти ціну інформації і тим самим збільшити свою долю в сукупному доході від інвестування отриманих ресурсів, а власник ресурсів, що купує інформацію, прагне до якомога більшого доходу на свої ресурси. Крім того, вищевказаний конфлікт інтересів доповнюється нерівномірним розподілом інформації на ринку та “моральними витратами” (ризиком невідповідності обсягу та якості інформації, що обмінюються ...), (фактори ризику отримуваної принципалом інформації та можливість часткового розв’язання конфлікту інтересів агента та принципала)

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Так само нерівномірним є розподіл інформації і між окремими інвесторами. Через це одні власники інвестицій володіють більшим обсягом інформації, інші – меншим.	\|	Цілісний механізм фінансового посередництва у країнах з розвиненою ринковою економікою.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.