Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Конкуренція у сфері фінансового посередництва, її форми і типи. Інституціональна диверсифікація.

Фінансові посередники конкурують між собою, пропонуючи інвесторам фіксовану винагороду або послуги з розміщення інвестиційних заощаджень. Обсяги залучених фінансовим посередником капіталів залежить від того, як багато осіб передало йому свої кошти. Серед осіб, звичайно є і юридичні і фізичні особи. Ці обсяги характеризують позиції фінансового посередника серед компаній свого типу - на мікрорівні. Взаємні фонди, конкуруючи між собою, намагаються поліпшити якість та доступність своїх послуг і забезпечити додаткові вигоди для акціонерів. Так само діють окремі страхові компанії, управляючі компанії пенсійних фондів, комерційні банки і т.д. Конкуренція між окремими фінансовими посередниками одного типу між собою називається внутрішньогруповою конкуренцією. Наявність такої конкуренції змушує фінансових посередників зменшувати свої витрати на ведення бізнесу з метою зменшення вартості своїх послуг і , відповідно, забезпечення додаткових вигод інвесторам. Конкуренція між фінансовими посередниками за клієнтів шляхом зменшення вартості послуг та забезпечення додаткових доходів для інвесторів називається ціновою.

Міжгрупова конкуренція відбувається між основними групами фінансових посередників, які нам вже знайомі - комерційними банками, договірними ощадними інститутами та інвестиційними посередниками. Інтереси кожної групи представляють спеціальні організації - асоціації та інші об’єднання фінансових посередників одного типу. Намагаючись забезпечити для свої групи конкуренті переваги, такі організації намагаються впливати на прийняття рішень та внесення змін у діюче законодавство (лобіювання) та звертаються у судові органи з метою захисту інтересів свої групи. На кожну конкретну дату усі наявні інвестиційні заощадження розподіляються між цими основними групами фінансових посередників, кожна з яких контролює певну їх частку. Оскільки фінансові посередники різних типів пов’язані між собою у процесі перерозподілу інвестиційних заощаджень, ми не можемо визначити місце і значення кожної з цих груп, базуючись на обсягах активів. Для цього потрібна інформація про структуру фінансових активів населення, яка відображає розподіл інвестиційних заощаджень. З часом значення групи фінансових посередників кожного типу може змінюватись - посилюються позиції однієї групи, за рахунок послаблення позицій іншої групи. Державне регулювання фінансового посередництва справляє значний вплив на такі зміни, іншими словами, приймаючи новий законодавчий акт держава може забезпечити конкурентні переваги фінансовим посередникам певної групи.

Державне регулювання діяльності та конкуренція за інвестиційні заощадження населення між комерційними банками та небанківськими фінансовими інститутами сприяє запровадженню фінансових інновацій. Інновації у сфері фінансового посередництва - це розробка і запровадження нових конкурентоздатних послуг з метою залучення додаткових ресурсів. Пропонуючи інвестору нові види послуг, які забезпечують вищі доходи або є доступнішими для масового інвестора, фінансовий посередник намагається збільшити власні прибутки за рахунок зростання обороту коштів через свою компанію.

Інститути спільного інвестування в Україні можуть випускати акції або інвестиційні сертифікати.

Акції випускаються корпоративними інвестиційними фондами. Акції корпоративного інвестиційного фонду можуть бути тільки простими іменними. Відкрита підписка на акції провадиться після реєстрації фонду в реєстрі ІСІ. Корпоративні інвестиційні фонди інтервального або відкритого типу після реєстрації в реєстрі ІСІ розміщують свої акції за ціною, що становить вартість чистих активів у розрахунку на одну акцію.

Корпоративний інвестиційний фонд не має права емітувати та розміщувати інші цінні папери, крім акцій. Кожна розміщена акція корпоративного інвестиційного фонду надає її власникові однаковий обсяг прав. Законом встановлено, що на відміну від акцій звичайних акціонерних товариств дивіденди по акціях корпоративних інвестиційних фондів відкритого та інтервального типу не сплачуються. Інвестор може придбати акції корпоративного інвестиційного фонду лише за грошові кошти, повністю сплативши вартість акції у момент придбання. Строк відкритої підписки на акції корпоративного інвестиційного фонду відкритого або інтервального типу не обмежується. Розміщення акцій корпоративних інвестиційних фондів закритого типу припиняється в строки, що визначаються проспектом емісії цінних паперів такого фонду. Після прийняття рішення про скликання загальних зборів акціонерів корпоративного інвестиційного фонду розміщення акцій фонду припиняються за 30 днів до проголошеної дати проведення загальних зборів акціонерів з поновленням розміщення на наступний день після закінчення загальних зборів акціонерів.

Пайові інвестиційні фонди випускають інвестиційні сертифікати. Емітентом інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду виступає компанія з управління активами цього фонду. Інвестиційний сертифікат надає кожному його власникові однакові права. Інвестиційні сертифікати можуть розміщуватися шляхом відкритого продажу або приватного розміщення. Дивіденди за інвестиційними сертифікатами відкритого та інтервального пайового інвестиційного фонду не нараховуються і не сплачуються.

 

45. Порядок здійснення емісії фінансових інструментів та залучення капіталу фінансовими посередниками.

Інвестиційні компанії залучають капітал шляхом розміщення цінних паперів власного випуску. Як правило, таке розміщення здійснюється за допомогою посередників та агентів, які ведуть безпосередні переговори з клієнтами та уповноважені укласти договір стандартного типу. За розміщення цінних паперів, емітованих фінансовими посередниками, сплачується винагорода на користь управляючої компанії. Ця винагорода може сплачуватись як за рахунок інвестиційної компанії за рахунок встановлених відрахувань на користь управляючої компанії, так і за рахунок індивідуального інвестора. Особливістю розміщення акцій інвестиційних фондів відкритого типу є продаж акцій за вартістю чистих активів на одну акцію. Продаж акцій інвестиційних фондів закритого типу здійснюється по ринковій вартості, яка може не відповідати вартості чистих активів на одну акцію.

Порядок розміщення цінних паперів інститутів спільного інвестування (ІСІ) в Україні регулюється Законом “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”. Розміщення цінних паперів може здійснюватись лише після реєстрації проспекту емісії цінних паперів ІСІ -(інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду або акцій корпоративного інвестиційного фонду) у ДКЦПФР. Проспекти подає на реєстрацію компанія з управління активами. За результатами діяльності за рік до проспектів емісій ІСІ відкритого або інтервального типу вносяться зміни. Проспектом емісії цінних паперів фондів відкритого типу може встановлюватися мінімальна кількість цінних паперів, які можуть бути придбані одним інвестором.

Крим відкритої підписки може здійснюватись приватне розміщення цінних паперів ІСІ - розміщення цінних паперів безвідкритого продажу шляхом безпосередньої пропозиції цінних паперів заздалегідь визначеному колу осіб. Приватне розміщення інвестиційних сертифікатів здійснюється у порядку, встановленому компанією з управління активами. У разі якщо недиверсифікований фонд закритого типу здійснює виключно приватне розміщення цінних паперів власного випуску та активи якого більш ніж на 50 відсотків складаються з корпоративних прав та цінних паперів, що не допущені до торгів на фондовій біржі або у торговельно-інформаційній системі, він вважається венчурним фондом. Учасниками венчурного фонду можуть бути тільки юридичні особи.

На першому етапі, який не може перевищувати 6 місяців з початку розміщення, продаж цінних паперів інвестиційного фонду здійснюється за номінальною вартістю, ціна може бути збільшена на суму комісійної винагороди торговця цінними паперами. Якщо протягом 6 місяців активи фонду досягнуть рівня, який відповідає вимогам щодо мінімального обсягу активів, встановленого ДКЦПФР, реєструється випуск цінних паперів інвестиційного фонду, якщо обсяг активів недостатній - випуск вважається таким, що не відбувся, усі отримані кошти повертаються інвесторам у місячний строк.

Розміщення цінних паперів інвестиційних фондів здійснюються компанією з управління активами безпосередньо або через торговців цінними паперами, з якими компанія з управління активами уклала відповідні договори. Вимоги до договору про надання послуг з розміщення та викупу цінних паперів інвестиційних фондів затверджуються ДКЦПФР. Торговець цінними паперами під час розміщення цінних паперів фонду діє як повірений корпоративного інвестиційного фонду або компанії з управління активами пайового інвестиційного фонду, отримуючи за свої послуги комісійну винагороду. Важливим принципом є розміщення цінних паперів інвестиційних фондів є те, що їх продаж здійснюється за єдиними для всіх інвесторів цінами, встановленими на дату продажу, виходячи з вартості чистих активів фонду.

 

46. Управління капіталами як елемент фінансового посередництва. Форми управління капіталами.

Інформаційне посередництво, що надається у непрямій формі, передбачає що агент (тобто власник інформації) приймає від принципалів (тобто власників інвестиційних ресурсів) в управління капітал, отримуючи за це відповідну винагороду.

Управління капіталами здатне понизити міру ризику і невизначеності інвестицій.

На практиці управління капіталами здійснюється переважно в двох формах – по-перше, у формі управління фондами та, по-друге, у формі управління індивідуально визначеними активами.

Управління фондами притаманне тим видам фінансових посередників, які, випускаючи власні боргові зобов’язання, залучають кошти неінституціональних інвесторів та використовують отримані таким чином кошти для формування інвестиційного портфеля.

Найбільш яскравими представниками з числа інститутів, які надають послуги у сфері фінансового посередництва, здійснюючи управління фондами, є інститути спільного інвестування.

Продаючи цінні папери власної емісії дрібним вкладникам (в Україні це – інвестиційні сертифікати, в інших країнах як правило - акції), інститути спільного інвестування одночасно торгують знаннями та досвідом своїх керуючих, а також розробками тих структур, які виступили спонсорами цих інститутів.

Діяльність інститутів спільного інвестування, які вкладають накопичені від продажу цінних паперів власної емісії кошти переважно в цінні папери, що обертаються на вторинному ринку, у кінцевому підсумку зводиться до управління індивідуальними капіталами дрібних інвесторів, диверсифікації особистих акціонерних портфелів з метою досягнення максимально стабільного та максимально можливого доходу протягом значного періоду часу. Ці функції здійснюються опосередковано, через продаж цінних паперів власної емісії.

Таким чином, реалізацію інститутом спільного інвестування цінних паперів власної емісії з точки зору управляючих цим інститутом можна розглядати як свого роду право на компетентне та кваліфіковане управління особистими активами вкладників. В свою чергу для колективу вкладників інституту спільного інвестування таке делегування прав управляючому цим інститутом є, з одного боку, формою зниження невизначеності стосовно сукупності їх індивідуальних активів, та, з іншого боку, колективною формою зниження ризику інвестицій.

В діяльності інститутів спільного інвестування проявляється в специфічному вигляді “ефект” синдикату або консорціуму, учасники якого несуть однаковий інвестиційний ризик. В рамках інституту спільного інвестування якраз і здійснюється зрівнювання ризику окремих дрібних інвесторів. Однак якщо члени синдикату зрівнюють свої ризики завдяки прийняттю спільних рішень і угоді про спільне несення витрат, то зрівнювання ризиків вкладників інституту спільного інвестування здійснюється під контролем та управлінням професійних менеджерів.

Управління індивідуальними активами здійснюється за допомогою інституту довірчого управління коштів інвесторів, або, іншими словами, шляхом здійснення фінансовими посередниками трастових операцій. За допомогою такої форми фінансового посередництва також, як і у випадку з управлінням фондами, досягається зниження невизначеності інвестицій. Однак функція зрівнювання ризику з іншими інвесторами цій формі посередництва не притаманне.

 


Читайте також:

  1. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
  2. Автоматизовані форми та системи обліку.
  3. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
  4. Акредитив та його форми
  5. Активи як об’єкт фінансового менеджменту
  6. Активні форми участі територіальної громади у вирішенні питань ММС
  7. Аналіз ризикованості підприємства на основі показників фінансового стану.
  8. Аналіз руху грошових коштів у контексті нової фінансової звітності Важливим завданням аналізу фінансового стану підприємства є оцінка руху грошових коштів підприємства.
  9. Аналіз фінансового стану
  10. Аналіз фінансового стану торгових підприємств
  11. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ТУРИСТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ
  12. Аналіз, звітність і аудит у сфері праці




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Стан та перспективи розвитку недержавного пенсійного забезпечення в Україні. | Інвестиційний процес та його основні етапи.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.