• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

НАБРЯК ГОЛОВНОГО МОЗКУ

ЧЕРЕПНО-МОЗКОВА ТРАВМА

Черепно-мозкова травма становить 25—30 % усіх травм. Розрізняють відкриті та закриті травми головного мозку (струс, забій, стиснення, внутрішньочерепна гематома, перелом черепа з ушкодженням речовини мозку).

Клінічна картина.Безпосередньо після травми переважа­ють загальномозкові симптоми — втрата свідомості, пригнічення рефлексів. Надалі можливий розвиток вторинних неврологіч­них симптомів, які спостерігаються при внутрішньочерепних гематомах — над (епідурально) і під (субдурально) твердою моз­ковою оболонкою, у речовині мозку, а також при набряку моз­ку з дислокацією його частин і защемленням у щілинах мозочкового намету і великому потиличному отворі.

Якщо пацієнт перебуває у стані коми і в нього виникають анізокорія, розширення і нерухомість зіниці на одному боці, гемі- і моноплегія, однобічні клоніко-тонічні судоми, це свід­чить про можливий розвиток внутрішньочерепної гематоми. У міру збільшення внутрішньочерепної гематоми і набряку моз­ку підвищується внутрішньочерепний тиск, який може приз­вести до смерті мозку.

У разі крововиливу в порожнину шлуночків мозку розви­вається тяжка кома, що виникає відразу після травми і не має тенденції до ремісії.

У випадках епі- та субдуральної гематоми, коли перші загальномозкові симптоми зникають, може настати “світлий про­міжок” з відновленням свідомості.

Тяжка черепно-мозкова травма супроводжується порушен­ням зовнішнього дихання. Розвивається гіпертермія, яка різко підвищує потребу організму в кисні.

Невідкладна допомога:

• якщо потерпілий в стані клінічної смерті — проводять серцево-легеневу церебральну реанімацію;

• горизонтальне положення з піднятим на 20—30° головним кінцем ліжка;

• інгаляція киснем через носовий катетер або ларингеальну маску;

• іммобілізація: комірець Шанца, горизонтальне положен­ня на твердій поверхні;

• запобігають аспірації шлункового вмісту до дихальних шляхів;

• негайна госпіталізація на ношах до ВАІТ.

Інтенсивна терапія:

1. Забезпечення прохідності дихальних шляхів. За наявності показань пацієнта переводять на ШВЛ (якщо є підозра на пере­лом у шийному відділі хребта — роблять трахеостомію).

2. Оксигенотерапія.

3. Вводять внутрішньовенно краплинно осмодіуретики, якщо тиск цереброспинальної рідини підвищується до 140 см вод. ст.

4. Корекція втрат води та електролітів.

5. Поліпшення дренажної функції легень.

6. Профілактика аспірації вмісту шлунка.

Набряк головного мозку — це надмірне накопичення рідини у клітинах та інтерстиційному просторі мозку. Може виникати внаслідок черепно-мозкової травми, гострого порушення моз­кового кровообігу, запальних процесів у мозку та його оболон­ках, деяких інфекційних хвороб, сепсису, гострої недостатності серця чи легень, гіпоксичних станів, отруєнь.

Клінічна картина.Характерні слабість, сонливість, блюван­ня, порушення свідомості різної глибини та тривалості, парези кінцівок до паралічів, психомоторні розлади, порушення сер­цевого ритму, брадикардія. Набряк мозку переходить на стов­бур мозку, що призводить до зупинки дихання.

Невідкладна долікарська допомога:

• підвищене положення тулуба, проте голову закидати не можна;

• забезпечення прохідності дихальних шляхів;

• моніторинг дихання, АТ, ЧСС;

• інгаляція кисню;

• негайна госпіталізація на ношах до ВАІТ.

Інтенсивна терапія:

1. Забезпечують прохідність верхніх дихальних шляхів і за потреби проводять ПІВЛ. Ефективним засобом боротьби з на­бряком мозку є ПІВЛ у режимі гіпервентиляції.

2. Надають у ліжку підвищене (на 15—30°) положення тулуба.

3. У випадках, коли набряк мозку розвивається на тлі арте­ріальної гіпертензії, для зменшення припливу крові ефектив­ною є керована штучна артеріальна гіпотензія.

4. Інфузійна терапія: уводять внутрішньовенно ізотонічний розчин натрію хлориду, а також малі об’єми — (0,5—1 мг/(кг-хв) 7,2 % розчину натрію хлориду.

5. Дегідратаційна терапія: використовують осмодіуретики і салуретики (не можна вводити осмодіуретики пацієнтам з недо­статністю серця, нирок, якщо діурез у них перевищує 4—6 л, а також пацієнтам із внутрішньочерепними крововиливами). З осмодіуретиків найчастіше призначають манітол, рідше — сорбітол (сорбілакт). Серед салуретиків при набряку мозку найчасті­ше використовують фуросемід (лазикс).

6. Уводять внутрішньовенно кортикостероїди (20—40 мг на добу за дексаметазоном), які зменшують проникність клітин мозку для води і знижують секрецію цереброспінальної рідини.

7. Уводять внутрішньовенно краплинно барбітурати (на­приклад, тіопентал-натрій (1—2 мг/(кг-год)). Вони знижують потребу нервових клітин у кисні, захищаючи мозок від гіпергідратації та гіпоксії .

Читайте також:

1. I. Оболонки та підоболонкові порожнини головного мозку
2. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
3. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
4. Абсцес мозку та мозочка.
5. Варіанти неврологічних і мовних порушень залежно від характеру перинатального ураження головного мозку.
6. Вибір головного циркуляційного кільця і нумерація ділянок
7. Внутрішня будова довгастого мозку
8. Внутрішня будова спинного мозку
9. Внутрішня будова спинного мозку
10. Головного мозку – електроенцефалографія
11. Електрична активність мозку і особливості психічної діяльності людини.
12. Загальний план будови головного мозку

Переглядів: 1219