• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Фінансовий ліверидж

Розуміння природи інвестиційного ризику й уміння оцінювати його величину важливо не тільки для інвестора, але і для фінансового менеджера підприємства. Величина β-коефіцієнта конкретної компанії служить для інвестора орієнтиром при визначенні їм рівня бажаної прибутковості по цінних паперах цієї компанії. Для фінансового менеджера ставка сплачуваного доходу означає ціну залучення капіталу. Тому, плануючи джерела фінансування інвестицій, він зобов'язаний враховувати ринкову оцінку ризику своєї компанії. У співставленні параметри прибутковості емітованих цінних паперів виявляються вище чи нижче тих, які були схвалені ринком. Це буде означати непомірно високу ціну нового капіталу чи неможливість розмістити цінні папери через їхню низьку прибутковість. Ризик конкретного цінного папера цікавить інвестора тільки як фактор зміни загального ризику портфеля. При необхідності даний ризик може бути диверсифікований, якщо цього буде недостатньо, інвестор може просто позбутися від занадто ризикованої на його погляд папера. Фінансовий менеджер знаходиться в якісно іншій ситуації – його “портфель” складається з одного тільки підприємства, позбутися від якого він може лише втративши свою роботу. Він зобов'язаний чітко представляти причини, що обумовили ту чи іншу ринкову оцінку ризику, яка властива даній компанії.

WACC

%

2,65

2,55

2,50

2,45

2,40

2,35

2,30

2,25

2,20

2,15

2,10

2,05

2,00

Рис. 7.7. Графік WACC з урахуванням амортизаційних відрахувань.

Як видно зі схеми на рис. 7.5, поряд із зовнішніми факторами (валютний ризик, ризик процентної ставки й ін.), існують внутрішні передумови чи збільшення зниження ризику підприємства: підприємницький (діловий) і фінансовий ризики. Підпідприємницьким розуміється ризик неотримання операційного прибутку (прибутку до сплати відсотків по кредитах і податку на прибуток). Однією з характеристик цього ризику є операційний ліверидж – фінансовий ризик поєднаний з можливістю неотримання чистого прибутку до сплати податку на прибуток, але після виплати відсотків. Одним з вимірників ризику такого роду є фінансовий ліверидж чи ефект фінансового важеля. Порівнявши між собою формули визначення операційного прибутку і чистого прибутку до оподатковування, можна зробити висновок, що додатковим фактором ризику у випадку фінансового лівериджа виступає загальна сума відсотків за кредит:

(7.6)

(7.7)

де Приб – операційний прибуток;

E-I – чистий прибуток до сплати податку на прибуток;

p – ціна 1 виробу;

v – перемінні витрати на 1 виріб;

q – обсяг продажу;

F_О – постійні операційні витрати;

I – сума відсотків за кредит.

Очевидно, що сума процентних платежів збільшується в міру росту питомої ваги позикового капіталу в загальній структурі джерел фінансування підприємства. Отже, фінансовий ліверидж відбиває ступінь залежності підприємства від кредиторів, тобто величину ризику втрати платоспроможності. Чим вище фінансовий ліверидж, тим вище ризик:

- по-перше, неотримання чистого прибутку, а по-друге – банкрутство підприємства;

- з іншого боку, фінансовий ліверидж сприяє підвищенню рентабельності власного капіталу: не вкладаючи в підприємство додатковий власний капітал (він заміщається позиковими коштами), власники отримують велику суму чистого прибутку, “зароблену” позиковим капіталом. Крім цього підприємство отримує можливість скористатися “податковим щитом”, тому що на відміну від дивідендів по акціях сума відсотків за кредит віднімається з загальної величини прибутку, що підлягає оподатковуванню. Однак, щоб скористатися перевагами фінансового лівериджа, підприємству необхідно виконати обов'язкову умову – заробити операційний прибуток, достатній, як мінімум, для покриття процентних платежів по позикових коштах.

Як постійна величина стосовно операційного прибутку, сума відсотків виконує приблизно ту ж функцію, що і сума фіксованих витрат у випадку операційного лівериджа: у точці її покриття виникає чистий прибуток і, чим вище плата за кредит, тим швидше росте чистий прибуток на одну акцію в межах точки покриття. В міру зниження операційного прибутку, величина чистого доходу кожного акціонера також буде зменшуватися непропорційно швидко. Збільшення частки позикового капіталу створює ефект важеля, що діє в обох напрямках – як вбік підвищення чистого прибутку на одну акцію, так і убік її зниження. Примушуючи керівництво підприємства збільшувати його фінансову залежність від кредиторів, власники цілком приймають на себе додатковий фінансовий ризик: відсотки по кредиту повинні бути сплачені незалежно від результатів роботи, а виплата дивідендів відбувається тільки з чистого прибутку, що підприємство може і не отримати. Крім того, у випадку банкрутства підприємства, кредитори будуть мати переваги в порівнянні з акціонерами на отримання своєї частки в його майні. Власники виявляться останніми в черзі претендентів на залишкову вартість ліквідованого підприємства. Настільки значне підвищення ризику акціонерів компенсується більш високим рівнем рентабельності власного капіталу, що забезпечить підприємство у випадку благополучного результату.

Таблиця 7.5

Зміна чистого прибутку до сплати податку на 1 акцію стосовно операційного прибутку

На графіку (рис. 7.7) можна бачити, що чистий прибуток на одну акцію другого підприємства росте швидше, ніж першого, щодо операційного прибутку. Тобто у випадку зростання операційного прибутку на один відсотковий пункт, чистий прибуток на одну акцію в другого підприємства збільшиться значно швидше. Точно так само вона буде швидше знижуватися при зменшенні операційного прибутку на один пункт.

Кількісний вплив ефекту фінансового важеля прийнято вимірювати відношенням суми операційного прибутку до величини чистого прибутку до оподатковування:

(7.8)

Наприклад, у підприємства, що одержало операційний прибуток 10 млн. грн., і сплатило 2 млн. грн. відсотків за кредит, фінансовий леверидж складе 1,25 (10 / (10 – 2)). Якщо ж ступінь фінансової залежності підприємства була в 3 рази вище, тобто йому довелося заплатити 6 млн. грн. процентних платежів, ефект фінансового важеля буде дорівнювати 2,5 (10 / (10 – 6)). У першому випадку збільшення операційного прибутку на один відсотковий пункт забезпечить власникам зростання чистого прибутку до оподатковування в розрахунку на одну акцію на 1,25 пункту, у другому – на 2,5 відсоткового пункту. Настільки ж швидко будуть знижуватися доходи власників у випадку зниження операційного прибутку.

Вплив фінансового лівериджа “накладається” на ефект операційного важеля. Загальний ризик підприємства різко зростає, якщо й операційний і фінансовий ліверидж мають значення вище одиниці. Добуток двох цих показників називається загальним чи комбінованим лівериджем

(7.9)

Тобто, комбінований ліверидж підприємства, що має операційний ліверидж 1,7 і фінансовий ліверидж 1,5, складе 2,55 (1,7 * 1,5). Для підприємства, операційний ліверидж якого дорівнює 3, а фінансовий 0,4, загальний ліверидж буде помітно нижче: 1,2 (3 * 0,4). Розуміння змісту і механізму дії ефектів фінансового й операційного важелів дає фінансовому менеджеру можливість управляти внутрішнім ризиком свого підприємства, сприяючи тим самим зниженню ціни капіталу, залученого на фінансовому ринку.

Величина операційного і фінансового ризиків не може не впливати на загальний інвестиційний ризик цінних паперів підприємства. Навіть на слабоефективних ринках у всіх інвесторів існує можливість отримати фінансову звітність підприємства і розраховувати показники, що їх цікавлять. Зв'язок між комбінованим лівериджем і β-коефіцієнтом фірми може бути виражено таким рівнянням:

(7.10)

де σ_i – стандартне відхилення прибутку на 1 акцію підприємства i;

ρ_i,m – коефіцієнт кореляції між рівнем прибутку на 1 акцію підприємства i і прибутковістю ринку в цілому;

σ_m – стандартне відхилення прибутковості ринку.

Зв'язок між β-коефіцієнтом і фінансовим лівериджем виражається формулою:

(7.11)

де β_L – β-коефіцієнт підприємства, що має позики ( Leveraged);

β_U – β-коефіцієнт підприємства, що не має позик ( Unleveraged);

D –ринкова ціна всіх боргових цінних паперів підприємства (у тому числі і привілейованих акцій);

S – ринкова ціна звичайних акцій підприємства.

Наприклад, β-коефіцієнт підприємства, що не має позикового капіталу, дорівнює 2,7. Якщо керівництво підприємства захоче залучити позикові засоби, довівши їх частку в загальній ринковій вартості свого ринкового капіталу до 30% (тобто відношення D / S складе 0,42857 (0,3/0,7)), то ринок дасть оцінку β-коефіцієнту підприємства 3,86

Ми бачимо, наскільки помітне збільшення β-коефіцієнта може привести до подорожчання капіталу, доступного підприємству. Тому його керівництво повинне забезпечити у короткостроковий період інвестування “свіжих” фінансових ресурсів у проекти з більш високою внутрішньою нормою прибутковості.

Тема 8. Управління інвестиціями.

8.1. Сутність і значення інвестиційної діяльності підприємства.

8.2. Фінансова оцінка відносних переваг інвестиційних проектів.

8.3. Ризик у інвестиційній діяльності.

Ключові слова: Інвестиції, суб’єкт інвестиційної діяльності, об’єкт інвестиційної діяльності, фінансові інвестиції, реальні інвестиції, приватні інвестиції, державні інвестиції, іноземні інвестиції, фінансова допомога, кредит, позика, цінні папери, прямі інвестиції, ризикові (венчурні) інвестиції, портфельні інвестиції, ануїтет, ефективність інвестицій, строк окупності, диверсифікація ризику.

Перелік рекомендованої літератури:4, 5, 6, 7, 9, 14, 17, 19, 23, 25, 28, 32, 39, 40, 43, 44, 46, 52, 54, 60.

Читайте також:

1. Баланс надходження коштів організації (оперативний фінансовий план) на 20__ р.
2. Бюджет як основний фінансовий план держави
3. Бюджет як фінансовий план
4. Бюджет як фінансовий план держави
5. Визначення середньої і граничної ціни капіталу. Фінансовий ліверидж.
6. Вплив розміщення оборотних коштів підприємства на його фінансовий стан.
7. Ефект фінансового важеля. Фінансовий ризик.
8. Євро та фінансовий ф'ючерсний ринки.
9. Зведений кошторисно-фінансовий розрахунок
10. Лекція 2. Фінансова політика і фінансовий механізм
11. Лекція 7. Страхування та страховий ринок. Фінансовий ринок
12. Лекція 8. Фінансовий ринок

Переглядів: 1500