• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сутність і значення інвестиційної діяльності підприємства.

Підприємство може використовувати свої фінансові ресурси як для поточних витрат, так і для інвестицій. Інвестиції- це сукупність засобів, реалізованих у формі довгострокових вкладень капіталу в різні галузі економіки. До них відносяться кошти, цільові грошові вкладення, паї, акції й інші цінні папери, нерухоме майно (технології, машини і т.д.), ліцензії, у тому числі і на товарні знаки, кредити, будь-яке інше майно чи майнові права, права користування землею й іншими природними ресурсами, інтелектуальні цінності, авторські права і т.п.

Інвестиційна діяльністьявляє собою вкладення інвестицій і сукупність практичних дій по їх реалізації. Варто чітко представляти суб'єктів і об'єктів інвестиційної діяльності.

Суб'єктами інвестиційної діяльностіможуть виступати не тільки юридичні, але і фізичні особи, у тому числі іноземні, а також держави і міжнародні організації, інвестори, замовники, користувачі робіт і об'єктів інвестиційної діяльності, постачальники, банківські, страхові і посередницькі організації, інвестиційні біржі. Особи, що здійснюють інвестування, розрізняються на такі категорії:

1. Інвестор– юридична чи фізична особа, що при вкладенні капіталу думає в першу чергу про мінімізацію ризику. Він посередник у фінансуванні капітальних вкладень.

2. Підприємець – вкладає свій власний капітал при визначеному ризику .

3. Спекулянт – йде на визначений, заздалегідь розрахований ризик.

4. Гравець діє залежно від ступеню комерційного ризику. Він йде на будь-який ризик при вкладенні капіталу. Інвестори можуть виконувати функції будь-якого іншого учасника інвестиційною діяльності.

Замовником можуть бути інвестори, а також будь-які інші фізичні і юридичні особи, уповноважені інвестором здійснювати реалізацію інвестиційного проекту. При цьому замовник не повинний втручатися в підприємницьку та іншу діяльність інших учасників інвестиційного процесу, якщо інше не передбачене договором .

Користувачами об'єктів інвестиційної діяльності можуть бути інвестори, а також інші юридичні та фізичні особи, державні органи, іноземні держави і міжнародні організації, для яких створюється об'єкт інвестиційної діяльності .

Суб'єкти інвестиційної діяльностівправі поєднувати функції двох чи декількох учасників інвестиційного процесу.

Об'єктами інвестиційної діяльності є: знов створені і модернізовані основні й оборотні кошти у всіх галузях і сферах економіки, цінні папери, цільові грошові вклади та інші об'єкти власності, а також майнові права і права на інтелектуальну власність, тобто всі види діяльності, не заборонені законом.

Наприклад, забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам екологічних, санітарно-гігієнічних та інших норм, установлених законодавством, чи завдає шкоди правам і інтересам громадян, юридичних осіб і держави, які охороняються законом. В залежності від об'єкту інвестування інвестиції поділяються на:

- фінансові;

- реальні;

- валові;

- чисті.

	суб’єкт інвестування

Рис. 8.1. Основні види інвестицій.

Фінансові інвестиції– вкладення капіталу в акції, облігації і інші цінні папери.

Реальні інвестиції являють собою вкладення в основний капітал і на приріст матеріально-виробничих запасів .

Валові інвестиції - сумарні вкладення, необхідні на відшкодування і приріст основного капіталу.

Чисті інвестиції – валові інвестиції за винятком сум амортизації основного капіталу.

В залежності від суб'єкту інвестування розрізняють інвестиції :

- приватні,

- державні,

- іноземні.

Приватні інвестиціїфінансуються за рахунок власних джерел підприємств (фізичних осіб) і за рахунок залучених джерел (довгострокових кредитів, емісії цінних паперів).

Державні інвестиціїфінансуються за рахунок коштів держбюджету.

Іноземні інвестиції- довгострокові вкладення капіталу іноземними власниками в різні види діяльності економіки. Залучення і використання іноземних інвестицій, як правило, супроводжується впровадженням нових технологій, підвищенням ефективності використання виробничого і трудового потенціалів.

Так, за даними Головного управління статистики у Донецькій області на 2002 рік, інвестиції за джерелами фінансування (в залежності від суб'єкту інвестування) мають таку структуру (табл. 8.1).

Таблиця 8.1

Інвестиції в основний капітал за джерелами фінансування

(у фактичних цінах, млн. грн.)

Аналізуючи наявні статистичні дані, ми бачимо, що загальний обсяг інвестицій в 2002 році (який дорівнював 3 825,2 млн. грн.) збільшився на 1 542,8 млн. грн. стосовно 1999 року (загальний обсяг - 2 282,4 млн. грн.) і це збільшення склало 67%. За структурою в 2002 році кошти державного бюджету в загальному обсязі інвестицій зменшились на 0,3% порівняно з 1999 роком. В той же час збільшились кошти місцевих бюджетів на 1,4% в загальному обсязі інвестиційних надходжень. Також в загальному обсязі інвестицій зросла частка власних коштів підприємств і організацій (які складають основу частину обсягу інвестицій) на 1%. В 2002 році зросли кредити банків та інші джерела фінансування відповідно на 4 та 0,4% й спостерігається активізація діяльності вітчизняних інвесторів. В 2002 році доля вітчизняних інвесторів в загальному обсязі інвестицій склала 0,7%. Але в той же час спостерігається негативна тенденція надходження коштів іноземних інвесторів в 2002 році, яка порівняно з 1999 роком зменшилась на 6,8%.

Таблиця 8.2

Інвестиції в основний капітал за джерелами фінансування

(у відсотках)

На основі проведеного аналізу можна зробити висновок, що вітчизняні інвестори більш охоче вкладають свої кошти в розвиток вітчизняного виробництва, ніж іноземні і основною причиною цього факту є економічне, політичне та нормативно – правове становище України.

Чотири основних типи іноземного інвестування:

- офіційна фінансова допомога з боку урядів інших країн, надана на безоплатній основі;

- кредити і позики комерційних банків по міждержавних договорах з гарантією урядів;

- прямі інвестиції комерційних банків, інвестиційних компаній, інших юридичних і фізичних осіб ;

- облігації й інші цінні папери.

Основну частину з перелічених вище чотирьох типів іноземного інвестування складають прямі інвестиції, які ми і розглянемо більш детально.

Таблиця 8.3.

Динаміка прямих іноземних інвестицій в Донецькій області

(у фактичних цінах, млн. дол. США)

Статистичні дані таблиці 8.3 свідчать про позитивну тенденцію динаміки прямих іноземних інвестицій в Донецькій області. В цифровому виразі позитивна тенденція склала в 2002 році 54,7 млн. дол. США, що перевищує рівень даного показника в 1995 році (що складає 9,1млн.дол.) на 45,6 млн. дол. США.

Рис.8.2. Прямі іноземні інвестиції за видами економічної діяльності на 1 січня 2003 р.

Діаграма свідчить, що найбільш привабливими видами діяльності для іноземних інвесторів є металургія та оброблення металу - 37%, харчова промисловість – 20%, оптова та роздрібна торгівля – 16%. Так, відомо що підприємства даного виду діяльності мають внутрішній економічний потенціал розвитку а за наявності позитивної динаміки надходження іноземних інвестицій економіка країни отримає значний позитивний економічний ефект.

Принципи інвестиційної діяльності:

- невтручання органів державної влади і управління, юридичних осіб і громадян в інвестиційну діяльність, що не суперечить законодавству;

- добровільність інвестування;

- рівноправність будь-яких інвесторів, за винятком випадків, передбачених законодавством;

- рівні права учасників інвестиційної діяльності ;

- захищеність інвестицій;

- воля вибору критеріїв при здійсненні інвестиційної діяльності;

- дотримання прав, інтересів громадян, юридичних осіб і держави, охоронюваних законів при здійсненні інвестиційної діяльності.

Зазначені принципи гарантовані нормативною базою інвестиційною діяльності в Україні.

Всі інвестиції підрозділяють на:

- ризикові;

- прямі;

- портфельні;

- ануїтет.

Ризикові інвестиції ще називають венчурним капіталом, що означає ризиковані капіталовкладення.

Венчурний капітал являє собою інвестиції у формі випуску акцій, що включаються в нові сфери діяльності, пов'язані з великим ризиком. Венчурний капітал інвестується в незв'язані між собою проекти в розрахунку на швидку окупність вкладених коштів. Капіталовкладення здійснюється шляхом придбання частини акцій підприємства чи клієнта, надання йому позичок. Ризикове вкладення капіталу обумовлене необхідністю фінансування невеликих інноваційних фірм в галузі нових технологій.

Ризиковий капітал поєднує у собі різні форми поповнення капіталу: позикового, акціонерного, підприємницького. Він виступає посередником у засновництві стартових наукомістких фірм, так званих венчурів.

За кордоном звичайно створюються незалежні компанії ризикового капіталу, що залучають кошти інших інвесторів і створюють фонд венчурного капіталу. Цей фонд має форму партнерства, у якій фірма-організатор виступає як головний партнер, вносить, як правило, один відсоток капіталу, але несе повну відповідальність за управління фондом. Зібравши цільову суму, фірма венчурного капіталу закриває підписку на фонд, переходячи до його інвестування. Розмістивши один фонд, фірма звичайно пропонує підписку на другий. В основному фірми управляють декількома фондами, що знаходяться в різних стадіях розвитку. Це служить засобом акумуляції фінансових ресурсів і реалізації основного принципу ризикового інвестування - розподілу ризику.

Спеціалізуючись на фінансуванні проектів з високим ступенем невизначеності результату, фірми венчурного капіталу надають непрямі інвестиції, вони являють собою вкладення в статутний капітал суб'єкта господарювання, з метою одержання доходу і прав на участь у керуванні даним суб'єктом господарювання.

Портфельні інвестиції пов'язані з формуванням портфелю і являють собою придбання цінних паперів і інших активів .

Інвестиційний портфель – сукупність зібраних воєдино різних інвестиційних цінностей, які є інструментом для досягнення конкретної інвестиційної мети вкладника.

У портфель можуть входити цінні папери одного типу (акції) чи різні інвестиційні інструменти (акції, облігації, сертифікати і т.д.).

Формуючи портфель, інвестор виходить зі своїх " портфельних розумінь ".

" Портфельні розуміння " - бажання власника коштів мати їх у такій формі й у такому місці, щоб вони були небезпечними, ліквідними і високоприбутковими.

Принципами формування інвестиційного портфелю є: безпека, ліквідність вкладень, прибутковість, ріст .

Під безпекою розуміється невразливість інвестиції від подій на ринку інвестиційного капіталу і стабільність одержання доходу. Безпека звичайно досягається на шкоду прибутковості і росту вкладень. Нарощувати вкладення можуть тільки власники акцій.

Під ліквідністюбудь-якого фінансового ресурсу розуміється здатність його брати участь у негайному придбанні товару (робіт, послуг). Так, готівка має більшу ліквідність, ніж безготівкові кошти, а набір дрібних купюр має більшу ліквідність, ніж набір великих купюр.

Ліквідність інвестицій - їх здатність швидко і без втрат у ціні перетворюватися на готівку. Необхідно сказати, що найбільш низькою ліквідністю володіє нерухомість. Крім того, жодна з інвестиційних цінностей не має всіх перерахованих вище властивостей. Тому неминучий компроміс. Якщо цінний папір надійний, то прибутковість буде низькою, тому що ті, хто віддає перевагу надійності, будуть пропонувати високу ціну.

Головна мета формування портфеля полягає в досягненні найбільш оптимального співвідношення між ризиком і доходом для інвестора. Таким чином, відповідний набір інвестиційних документів повинний мінімізувати ризик втрат вкладника й одночасно максимізувати його дохід.

Методом зниження ризику за рахунок втрат служить диверсифікованість портфеля, тобто придбання визначеного числа різних паперів. Ризик знижується, коли капітал розподіляється між безліччю різних цінних паперів.

Диверсифікаціязменшує ризик за рахунок того, що можливі невисокі доходи за одними цінними паперами будуть компенсуватися високими доходами за іншими паперами.

Мінімізація ризику досягається за рахунок включення в портфель цінних паперів широкого кола видів діяльності, не пов'язаних тісно між собою, щоб уникнути синхронності циклічних коливань їх ділової активності. Оптимальна величина - від 8 до 20 різних видів цінних паперів.

Наступним видом інвестиції може виступати ануїтет ( щорічний платіж).

Під ануїтетом розуміються інвестиції, що приносять вкладнику доход через регулярні проміжки часу. Ними можуть виступати вкладення коштів у страхові і пенсійні фонди. Страхові компанії і пенсійні фонди випускають боргові зобов'язання, які власниками можуть використовуватись в майбутньому. Страхування життя спрямоване на забезпечення фінансової безпеки особи. Пенсійні фонди призначені для створення коштів після виходу клієнтів на пенсію. Страхові компанії при страхуванні життя можуть одноразово виплачувати кошти по страховому полісі, а також забезпечувати постійні виплати - ануїтет.

Читайте також:

1. DIMCLRE (РЗМЦВЛ) - колір виносних ліній (номер кольору). Може приймати значенняBYBLOCK (ПОБЛОКУ) і BYLAYER (ПОСЛОЮ).
2. I визначення впливу окремих факторів
3. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
4. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
5. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
6. Iсторичне значення революції.
7. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
8. Ne і ne – поточне значення потужності і частоти обертання колінчастого вала.
9. Ocнoвнi визначення здоров'я
10. V. Питання туристично-спортивної діяльності
11. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
12. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.

Переглядів: 1662