• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Загальні хімічні формули

Деталь, конструкційні частини

Багатоступеневі процеси (способи), промислові комплекси

Вироби

Коли об’єкт винаходу стосується вибору, його класифікують у рубриці для виробу. Якщо не існує рубрики для виробу як такого, його класифікують у релевантній функційно зорієнтованій рубриці (тобто згідно з функцією виконуваною виробом) або, якщо це неможливо, згідно зі сферою застосовування.

Приклад: Якщо виріб, який треба класифікувати, є дозатор клею, спеціально призначений для оправлення книжок, його класифікують у групі В42С 9/00, яка охоплює «Нанесення клею або клейових композицій для палітурення книжок» . Оскільки немає специфічної рубрики, стосовно дозаторів клею для палітурних робіт, їх класифікують у рубриці для їх функції, тобто «нанесення клею».

Коли об’єкт винаходу стосується багатоступеневого процесу (способу) або промислового комплексу, що містить відповідно, сукупність етапів процесу (способу) чи сукупність устаткування, його класифікують як одне ціле, тобто у рубриці для такої сукупності, наприклад підклас В09В. Якщо такої рубрики немає, його класифікують у рубриці для продукту, створеного цим процесом (способом) або комплексом. Коли об’єкт винаходу стосується також елемента сукупності, наприклад окремого етапу процесу чи пристрою, що входить до комплексу, цей елемент також класифікують окремо.

Коли об’єкт винаходу стосується конструкційних або функційних деталей чи частин об’єкт винаходу, наприклад, деталей устаткування, то застосовують такі правила:

(а) деталі чи частини, застосовні чи спеціально пристосовані тільки для одного виду об’єкта, класифікують у рубриках для деталей цього виду об’єкта , якщо такі існують;

(б) якщо такі рубрики не існують, ці деталі чи частини класифікують у рубриці для розгляданого об’єкта;

(в) деталі чи частини, застосовні чи спеціально пристосовані більш як до одного з видів об’єкта винаходу класифікують у рубриках для деталей більш загальної природи, якщо такі існують;

(г) якщо такі рубрики більш загальної природи не існують, ці деталі чи частини класифікують відповідно до всіх видів об’єкта винаходу, до яких вони явно належать.

Приклад: У підкласі А45В групами з 11/00 до 23/00 охоплено різні види зонтів, у той час, як група 25/00 охоплює деталі зонтів, що застосовуються більш як до одного виду зонтів.

Великі множини споріднених хімічних сполук часто виражені або заявлені з використанням загальних хімічних формул. Загальні формули представлені у вигляді роду хімічних сполук, при цьому принаймні один компонент формули змінною, яку вибирають із конкретної групи варіантів (наприклад формули типу Маркуша на сполуки). Використовування загальних формул спричиняє класифікаційні проблеми, коли вони охоплюють велику кількість сполук, які потрапляють до багатьох окремих класифікаційних рубрик. Коли трапляється така ситуація, класифікують тільки окремі хімічні сполуки, що найбільш корисні для пошуку. Якщо хімічні сполуки визначені за допомогою загальної хімічної формули використовують таку послідовність класифікування:

Крок 1:всі «цілком визначені» сполуки, що нові та неочевидні, класифікують, якщо вони

(1) спеціально заявлені як такі, чи використовувані в композиції;

(2) є продуктами заявлених процесів (способів) чи

(3) є похідні будь-якого з них.

Сполуку вважають «цілком визначеною», якщо:

(а) структуру задано точною хімічною назвою або формулою чи вона може бути виведена з її готування ( отримування) із вказаних реагентів, не більш ніж один із яких вибраний з переліку варіантів, та

(б) сполуку характеризовано фізичною властивістю (наприклад її точкою плавання), чи її готування (отримання) описано в здійсненому прикладі, в якому подано практичні подробиці.

Сполуки, визначені лише емпіричною формулою, не вважаються «цілком визначеними»;

Крок 2: якщо не розкрито «цілком визначених» сполук, загальну формулу класифікують у найбільш спеціальній групі (групах), що охоплює всі або більшість потенційних варіантів реалізації втілення.

Класифікація має бути обмеженою однією групою або дуже малою кількістю груп;

Крок 3: на додаток до обов’язкового класифікування, описаного вище, може бути використане необов’язкове класифікування, якщо в загальну формулу входять також інші сполуки, що становлять інтерес

Коли класифікування всіх «цілком визначених» сполук в їх найбільш спеціальних класифікаційних рубриках призведе до отримання великої кількості класифікаційних індексів (гаприклад бульш ніж 20), класифікувальник може зменшити кількість індексів. Це може бути зроблено тільки, коли класифікування «цілком визначених» сполук призводить до означення великої кількості підгруп під однією групою в найближчому ієрархічно-вищому рівні. Тоді ці сполуки можна класифікувати лиш у вищій групі. В іншому разі, ці сполуки класифікують в усіх найбільш специфічних підгрупах.

Читайте також:

1. II. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
2. Безпосереднє обчислення з використанням формули Ньютона-Лейбніца.
3. Білковий обмін: загальні відомості
4. Біохімічні зміни в організмі при розтренуванні і перетренуванні
5. Біохімічні основи розвитку витривалості
6. Біохімічні основи розвитку силових і швидкісних якостей
7. Біохімічні чинники виникнення втоми при виконанні короткочасних вправ максимальної і субмаксимальної потужності
8. Будова атомів та хімічний зв’язок між атомами визначають будову сполук, а отже і їх фізичні та хімічні властивості.
9. Вальниці ковзання. Загальні відомості
10. Введення формули в комірку.
11. Виведення формул для знаходження площі паралелограма, трикутника, трапеції. Формули для знаходження площ поверхонь просторових геометричних фігур.
12. Вимір дохідності та загальні підходи до оцінки ефективності управління інвестиційним портфелем.

Переглядів: 1203