Галузева та міжгалузева структура національної економіки

Галузева структура національної економіки полягає в угрупованні господарюючих суб'єктів в однорідні за своїм складом групи, пов'язані однорідними функціональними характеристиками, - галузі національної економіки.

Галузева структура національної економіки проходить наступні етапи свого розвитку:

1) перший пов'язаний з активним розвитком і переважанням первинних галузей економіки, таких як сільське господарство, видобуток корисних копалин;

2) другий пов'язаний з розвитком і домінуванням вторинних галузей - виробництва, будівництва;

3) третій пов'язаний з розвитком і переважанням третинних галузей - сфери послуг.

Ці етапи розвитку галузевої структури національної економіки змінювали один одного, але для кожної окремої країни мали свої специфічні риси.

Динамічні зміни галузевої структури відбуваються циклічно на тимчасовому відрізку від 10 до 20 років. Для них характерні такі риси:

1) підвищення значення та обсягу галузі послуг - інтелектуальної, інформаційної сфери;

2) зниження обсягів добувної галузі порівняно з іншими;

3) зростання промислового виробництва на тлі сільськогосподарського сектора економіки.

Великий вплив на характер галузевої структури національної економіки надає науково-технічний прогрес. Він призводить до того, що деякі галузі зникають або ж стагнують, а інші, наприклад атомна енергетика, активно розвиваються. Відмінною особливістю є виникнення суміжних галузей економіки - нафто-хімічної, ракетно-космічної і т. д.

Зміна галузевої структури йде за такими основними напрямками:

1) принципова зміна технологій виробництва;

2) домінування обробної галузі в порівнянні з добувної;

3) розвиток наукомістких галузей національної економіки;

4) зміщення центру ваги в бік невиробничих галузей.

Теорія «Міжгалузевого балансу» була розроблена в США В. В. Леонтьєвим як дієвий інструмент при аналізі та прогнозуванні структурних взаємозв'язків в економіці. Вона виходить з можливості досягнення загального макроекономічного рівноваги, для чого розроблено модель цього стану, що включає структурну взаємозв'язок всіх стадій виробничого процесу - виробництва, розподілу або обміну і кінцевого споживання.

Суть цього методу полягає у двоякому визначенні галузі економіки - як споживача і як виробника. Для визначення ступеня та характеру взаємозв'язку попиту та пропозиції на благо застосовується система технологічних коефіцієнтів - показник, що відображає обсяг середніх витрат продукції певної галузі, необхідний для виробництва одиниці блага.

У цій моделі для аналізу застосовується схема міжгалузевого балансу, що складається з чотирьох основних квадрантів, що відбивають певні стадії виробничого процесу:

1) обсяги споживання на потреби виробництва - перший квандрант;

2) групування продукту в залежності від того, як він використовується - другий квандрант;
3) включення доданої вартості товару, наприклад оплати праці співробітників, податків і іншого - третій квандрант;

4) структура розподілу національного доходу - четвертий квандрант.

Теорія міжгалузевого балансу дозволяє:

1) провести аналіз і прогнозування розвитку основних галузей національної економіки на різних рівнях - регіональному, внутрігалузевому, межпродуктовом;

2) провести об'єктивне і актуальне прогнозування темпів і характеру розвитку національної економіки;

3) визначити характеристику основних макроекономічних показників, при яких наступить стан рівноваги національної економіки. У результаті впливу на них наблизитися до рівноважного стану;

4) розрахувати повні і прямі витрати на виробництво певної одиниці блага;

5) визначити ресурсомісткість всієї національної економіки та окремих її галузей;

6) визначити напрямки підвищення ефективності та раціоналізації міжнародного та регіонального поділу праці.

Вперше метод міжгалузевих балансів був використаний в 1936 р. в США, коли В. В. Леонтьєв розрахував його для 42 галузей. Тоді ж була визнана його ефективність при використанні для вироблення державної економічної політики та прогнозування національної економіки. Сьогодні він широко застосовується в багатьох країнах світу.

На практиці широко використовується Міжнародна стандартна класифікація всіх сфер економічної діяльності, в якій дана класифікація всіх галузей національної економіки. Вона дозволяє сформувати систему національних рахунків (СНР).

Класифікація і групування за галузями національної економіки дозволяють визначити обсяги і внесок конкретної галузі в загальний ВВП і ВНП, охарактеризувати зв'язку між галузями і сформовані пропорції. Сформована функціональна група дозволяє провести об'єктивний аналіз ролі господарюючих суб'єктів у виробництві національного багатства.

Кількість галузей, включених до міжгалузевий баланс, визначається конкретними його цілями. Базовими є транспорт, зв'язок, сільське господарство, виробництво. При необхідності галузь національної економіки може бути розділена на більш дрібні галузі, що входять до її складу. Підстави для віднесення одиниць національної економіки до певної галузі можуть бути різними - схожість технологічного і виробничого процесу, однорідність необхідної сировини, характер виробленої продукції.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Теорія і практика структурних реформ	\|	Інфраструктура економіки: види і значення для національної економіки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.