• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Перспективи розвитку кредитних відносин комерційних банків та підприємств в умовах подолання наслідків світової фінансової кризи

В умовах становлення ринкових відносин діяльність суб’єктів господарювання передбачає періодичне залучення: кредитних ресурсів, що обумовлено дією господарського розрахунку та особливостями кругообігу коштів підприємств,

Важливим джерелом забезпечення ресурсами господарської діяльності підприємства виступає банківський кредит, що опосередковуючи всі стадії відтворювального процесу, сприяє досягненню вищої рентабельності виробництва та прибутковості капіталу. Саме банківські кредити займають найбільшу питому ваг> у структурі позикових ресурсів більшості підприємств.

На сьогоднішній день формування кредитних відносин підприємств з банками-кредиторами відбувається в умовах нестабільної діяльності банківської системи та несприятливих економічних тенденцій, що є наслідком впливу світової фінансово-економічної кризи 2008-2009 рр. у поєднанні з глибокою диспропорційністю розвитку економіки України.

Доступ су б єктів господарювання до кредитних ресурсів є обмеженим, у зв’язку з погіршенням фінансового стану великої частки підприємств, з однієї сторони, та посиленням вимог банків до потенційних позичальників, з іншої.

Водночас, вітчизняні -підприємства, особливо представники малого та середнього бізнесу, відчувають гостру потребу у фінансовій підтримці для забезпечення ефективної роботи та власного розвитку, головним чином для розширення потужностей, модернізації виробничих процесів та зниження собівартості продукції виробництва.

Заходи, спрямовані на активізацію кредитування підприємництва в умовах виходу з кризи, мають відповідати інтересам як підприємців, тая і фінансових інституцій та держави і передбачати надання позичкових коштів усіма способами, що не суперечать законодавству. На шляху до відновлення кредитування в середньострокові': перспективі необхідним є забезпечення стабільності функціонування фіна .свого ринку, а також розвиток ринку деривативів, де активно обертатимуться іпотечні облігації, форвардні і ф'ючерсиі контракти.

У короткостроковій перспективі для врегулювання кредитних відносин банків та суб’єктів господарювання необхідне належне сприяння уряду та Національного банку в рамках законодавчого регулювання фінансових відносин.

У компетенції держави лежить вирішення завдань формування стимулюючого законодавства і забезпечення бюджетної фінансової підтримки, потрібної для відновлення процесу кредитування банками вітчизняних п ідприємців. Окрім цього, банки і державні структури могли б співпрацювати в розробці ринкових інструментів та заходів, спрямованих на оптимізацію режиму надання кредитів господарюючим суб'єктам.

На даному еташ важливого значення набуває розвиток мікрокредитування, що дозволяє подолати проблему об .ігженого часового горизонту позичання і утрудненого доступу до банківських ресурсів. Для ефективного впровадження мікрокредитування необхідно, насамперед створити нормативну основу діяльності суб’єктів мікрокредитування, розширити перелік фінансових послуг, що можуть надаватись мікрофінансовим позичальникам, та звернутись до досвіду зарубіжних країн щодо розвитку механізмів мікрофінансування установ і організацій.

У мікрокредитуванні може бути використано три підходи:

— розширення прямого банківського мікрокредитування;

передачу програми мікрокредитування до спеціально створеної банком дочірньої структури, що дозволять реалізувати спеціальний підхід до оцінки кредитоспроможності малих підприємств, здешеви ть мікрокредити для позичальників за збереження достатнього високого рівня рентабельності програми для банку, дозволить останньому створити власну філіальну мережу макрофінансових організацій за відносно невеликих витрат;

— кредитування банками небанківських макрофінансових організацій, які, як правило, виступатимуть основними: фінансовими установами в малих населених пунктах.

Альтернативою традиційним формам банківського кредитування сучасних умовах можуть стати фінансовий лізин-" залучення компенсаційних позик, залучення пільгових інвестиційних кредитів підприємствам та ін.

За прогнозами учасників ринку, вихід банківської системи на докризовий рівень корпоративного кредитування можливий не раніше другої половини 2013 р. При стриманому сценарії розвитку економіки збільшення обсягів кредитування підприємств можливе в межах 10% ринку. Якщо ж темпи зростання економіки підуть у випередження поточних прогнозів, то показник зростання обсягів кредитування до кінця року може досягти і 15%, що безумовно, свідчитиме про поступове відновлення повноцінної діяльності банківської системи, яке на сьогодні є ключовою умовою стабільного економічного розвитку національної економіки.

У сучасних дослідженнях існує багато проблем, які потребують подальшого розв'язання.

Кредити та різні позики в Україні в сучасних умовах надають різні структури, але головними серед них залишаються комерційні банки. Різні фінансові установи займають невелику питому вагу і стосовно статутних капіталів, і стосовно виданих кредитів [1, 10]. А це встановлює практичну монополію комерційних банків у питаннях видачі кредитів і щодо стосунків з позичальниками. Вони характеризуються достатньо жорсткими умовами отримання позики, високими відсотками за користування ними, складнощами в організації отримання та ін.

Метою статті - дослідження стану та розвитку кредитних відносин в Україні, визначення особливостей розвитк, та напрямів удосконалення в майбутньому.

Виклад основного матеріалу дослідження. Однією зі складових частин загального фінансового ринку е кредитний ринок, або ринок кредитних ресурсів. Його необхідність викликана різними причинами, тому важливе значення має та політика, яку проводить насамперед держава, та її взаємовідносини з іншими суб’єктами ринкового середовища.

Залежно від економічної стратегії, тау вона вибирає, вона опосередковано впливає на характер надання кредитів. У загальному вигляді кредитний ринок являє собою систему економічних відносин, які складаються між суб’єктами господарювання у процесі переміщення ресурсів, посередниками та різними інструментами здійснення цього процесу. Однією із важливих діючих сторін цього ринку є державні органи, які визначають правила та умови здійснення і контролюють їх дотримання Комерційні банки існують здеьгльшого за рахунок грошових ресурсів, які вони отримують від центрального банку. Останній установлює відсоткові ставки за користування

кредитом, умови надання його та цільове призначення, контролює використання тощо.

Для підприємства під час розробки кредитної політики велике значення має розмір кредиту, а насамперед ціна кредиту у вигляді відсоткових ставок за його користування. На нього впливає багато чинників, до яких можна віднести попит і пропозицію на кредитні ресурси, збалансованість грошової та товарної маси, розвиток виробничої інфраструктури, строк, на який надається позика, та ін.

Головною метою діяльності комерційних банків та джерелом отримання їх доходів є акумуляція тимчасово вільних грошових ресурсів, які вони отримують від одних суб’єктів, та видача їх у позику іншим суб'єктам, яким це потрібно. Досягнення цієї мети здійснюється за рахунок встановлення відповідних взаємовідносин, які визначають умови діяльності різних сторін. Особливе значення має їх характер та спрямованість. Прибутковість банків залежить від кількості залучених клієнтів, стосунків із ними, відсоткових ставок за надані кредити або за депозити та ін. Процес надання кредитів та різних позик є достатньо ризикованим, щоб його зменшити, комерційні банки застосовують різні заходи страхування, до яких головним чином відносяться застава та нематеріальна порука юридичних або фізичних осіб. На жаль, у цьому питанні трапляються випадки, коли при визначенні розміру застави вона оцінюється банком на рівні 60 % ринкової вартості. Недостатньо ретельно з санках перевіряються кредитні історії позичальників та відсутня ефективно налагоджена система обміну інформації про позичальників. Це призводить до неповернення кредитів та збитків банків.

Як свідчить інформація Національного банку України, розмір кредитів, які надаються в економіку держави, з кожним роком збільшується, що свідчить про розширення кредитного ринку. При цьому потрібно відзначити, що темпи зростання постійно підвищуються. Достатньо суттєво збільшуються обсяги наданих кредитів. Так, я;лдо в 1992 р. надано кредитів на 27 млн грн, то в 2007 р. - на 426 863 млн грн. Постійно зростають темпи надання кредитів. Так, якщо в 1999 р. порівняно з 1998 р. вони збільшилися на 132.8 %. то в 2006 році — на 171 %, у 2007 р. — на 174 %. Потрібно також відзначити, що постійно збільшується питома вага кредитів, які надаються в іноземній валюті. Якщо до 1996 р. питома вага кредитів, які надавалися в іноземній валюті, не перевищували 25 %, то починаючи з 1998 р... питома вага таких кредитів поступово має тенденцію до зростання (а в останні роки вони наближаюі ьея до половини). За своєю суттю така практика є негативною, що показала економічна криза 2іюз—і009 рр. Видача достатньо великої кількості кредитів в іноземній валюті призвела до труднощі е іх погашення, коли почав суттєво збільшуватися курс долара та євро щодо гривні. Це викликало, з одного боку, до неповернення взятих кредитів позичальниками, а з іншого - з явилися труднощі в банків під час реалізацій майна, яке було взяте як застава. Як наслідок, окремі банки мали достатньо серйозні фінансові проблеми.

Для зменшенні: ризику банківської діяльності в розвинутих країнах світу все більше набуває розповсюдження так зване синдиковане фінансування. Кредитування такого типу досліджували різні автори. Його сутність полягає в тому, що кредити (особливо великі за розмірами) надаються не одним банком, а декількома позичальниками. Відповідно, і ризик в цьому разі також розподіляється між цими суб’єктами. Цей тип кредитів, які надаються, дав позитивні наслідки в Росії та інших країнах.

Головними формами кредиту зараз є грошова та товарна, причому вони тісно пов’язані між собою (наприклад, кредит, який виданий у товарній формі, може бути повернений і в грошовій).

Найбільшого розповсюдження в останні роки набула товарна форма. Головним чином до нього відносяться продаж товарів із виплатою платежу протягом певного часу (споживчий або комерційний кредитК передача майна підприємству в користування або оренду з умовою оплати його в подальшому (лізинг), передача різних речей юридичним та фізичним особам на прокат з оплатою за користування, погашення боргів юридичними особами виробленою продукцією або через надання різних послу (це ж стосується і міждержавних розрахунків). Таке розширення форм кредиту пов’язано Насамперед із розвитком ЕКОНОМІЧНИХ відносин у суспільстві та зв’язків між суб’єктами господарювання.

В умовах розвитку науково-технічного прогресу особливе значення відводиться лізинговому кредиту. Його сутнії;і полягає в тому, що встановлюються відносини між юридичними особами стосовно придбання, фінансування рухомого та нерухомого майна і застосування при цьому такого інструменту, як оренда на визначений строк Укладеною угодою визначається не тільки строк оренди, а й умови викупу цього майна, оплати після закінчення строку оренди. При цій формі кредиту існують два суб’єкти - лізингодавець і лізингоотримувач. Як лізингодавець можуть виступати будь-які структури (комерційні банди, фінансові установи, громадські організації тощо). Можуть також бути і різні посередники. Він дає змогу стимулювати розвиток новітніх технологій та більш оперативно впроваджувати останні досягнення науково-технічного прогресу, придбати в оренду нове обладнання з умовами виплати в подальшому його вартості, тобто це за своєю суттю - відстрочка платежу. Найбільшого поширених її Україні набув фінансовий лізинг, який передбачає оренду обладнання та іншого майна про ні і о визначеного часу з виплатою повної суми його амортизації до терміт:; л закінчення. Це дає можливість виробнику, який отримав майно в лізинг, без обмежень збільшува ч закупівлю сировини та матеріалів і розширювати своє виробництво, отримуючи при цьому додатковий прибуток. Інший різновид лізингу - оперативний. Його особливість полягає в тому, що при ньому можлива переуступка майна іншим орендарям. Виділяють два різновиди цього лізингу. Сутність першого полягає в тому, що оренда здійснюється на короткі терміни без права викупу цього майна. Особливістю другого є оренда майна на довгостроковий термін (до трьох років) із можливістю бата: оразовоїпередачійого від одного орендаря іншим до закінчення строку амор тизації.

Існують особливості й під час погашення лізингового кредиту. Згідно з угодою можуть бути застосовані погашення вартості в натурально речовій формі, виплаті орендних платежів у розмірах, які дають змогу під :;іпець оренди розрахуватися за майно, яке взяте в лізинг, укладання інших угод, які передбачають різні пільги або збільшення строків оренди та ін.

Зараз в Україні рака форма кредиту застосовується здебільшого для сільськогосподарських виробників (головнії:.и є фермерські та колективні господарства). Таким чином купується сільськогосподарські техніка, мінеральні добрива, паливо та інший інвентар. Кінцеві розрахунки здійснюються після закінчення сільськогосподарського сезону та реалізації врожаю. На придбання сільськогосподарської техніки лізингодавцем можуть виступати також і комерційні банки.

Перевагами такої форми кредиту є:

- господарюючи!", суб’єкт має можливість придбати необхідне обладнання і використовувати його для виробничих рі лей;

- тимчасовий дефіцит грошових коштів не є перепоною для придбання необхідного майна;

- оплата за взяте в оренду майно здійснюється в кінці строку оренди, коли виробник вже має результати своєї діяльності, а при вдалому господарюванні отримує прибуток;

- підвищується ефективність використання майна і при неможливості його використання для підприємства в сучасних умовах воно може буте передане іншому орендарю;

- суб’єкт господарювання - лізингоотрнмувач - має можливість взяття в оренду найновішого обладнання, що прискорює впровадження у виробництво нової техніки та новітніх технологій і прискорює науково-технічний прогрес;

- з урахування відстрочення оплати за взяте в оренду майно підприємство має можливість розподілити свої витре и на більший строк і в кінцевому підсумку зменшити їх;

- лізингодавець також має вигоду, том що кошти перебувають в обороті, і він отримує на них відповідний лізинговий відсоток, що є його додатковим прибутком.

Потрібно відзначити, що подальший розвиток кредитного ринку в Україні пов’язаний із недостатністю розвитку фінансової системи. До головних проблем, вирішення яких потребує першочергових дій., п лсливо віднести такі:

1. Недостатня розвиненість банківської системи. Головною метою існування банків є отримання прибутку та рахунок акумуляції т... -лчасово вільних грошових коштів від юридичних та фізичних осіб та передача їх іншим особам. Така передача здійснюється переважно при видачі кредиту. Але більшість комерційних банків не / видачі кредиту застосовує такі умови, які не дають можливості швидке ..тримати грошові ресурси для використання. Одним із таких недоліків є також великий відсоток за користування кредитом/ /тий досягає рівня вищого, ніж ставка рефінансування НБУ на 10-12 %. У розвинутих країнах світу маржа комерційних банків по поточному кредитуванню встановлюється на рівні 3-4 %).

2. Достатньо складна організація видачі кредиту. Головною умовою видачі кредиту є її гарантованість, в оснонному за допомогою застави або гарантії третьої особи. У більшості випадків при оцінці вартості майна його вартість установлюється на рівні 50-60 % від ринкової вартості, що ставить кредитоотри лувача в достатньо скрутні умови.

3. Недовіра до банківської системи з боку юридичних та фізичних осіб. Одним із джерел грошових коштів, які надаються в позику., грошові ресурси клієнтів банку. Постійна зміна валютних курсів, умов зберігання та видачі депозитів призводить до відтоку грошових ресурсів із вітчизняних оанків і викликає недовіру в цілому до існуючої банківської системи.

4. Незважаючи на достатньо жорсткі умови надання кредитів, залишається великий ризик їх

неповернення, здебільшого причиною є неефективна праця кредитних бюро та об’єднання їх

у єдину мережу. Крім і ого, не достатньо застосовуються можливості системи страхування діяльності банків, у тому числі і з надання позики.

5. При наданні кредитів кредитори мають на меті отримання швидких грошей, і тому переважно надаються короткострокові кредити. Як правило, вони застосовуються для кредитування обігових ресурсів і я- даються підприємствам торгівлі, масового харчування й туристичного бізнесу. Це дає комерційним банкам тимчасову вигоду, але загальнодержавний економічний ефект недостатньо великий.

6. Існують проішеми і в кредитуванні малого та середнього бізнесу, фізичних осіб. Крім вище зазначених труднощів в отриманні кредиту потрібно відзначити наявність головної умови - наявність застави у вигляді нерухомого майна, незалежно від розмірів кредиту. У більшості випадків бажаючі отримати кредит у цих підприємств такої застави не мають.

Висновки. Проведене дослідження визначило достатньо серйозні проблеми в розвитку кредитної системи у країни, які гальмують і розвиток економічної системи держави. Вирішення цих проблем дасть змогу покращати не тільки стан і розвиток окремих підприємств, а й розвиток окремих галузей та в цілому економіки держави.

_ РОЗВИТОК КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ В ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД

Історія розвитку кредитних відносин у незалежній Україні ще досить коротка. Але складалась вона на базі гих кредитних, відносин, які існували в Радянському Союзі з його адміністративно- командною системою господарювання. Щоправда, у галузі кредитних відносин перехід від старої до ринкової системи і\.!'\людарювання здійснювавсь швидше, ніж в інших сферах життя нашої країни. Це пояснюється тим, що в основі цих відносин лежить наймобільніший ресурс - гроші. Але, на жаль, кредитні відносини в Україні після розпаду Радянського Союзу розвивались недостатньо, що негативно вплинуло на розвиток і стан економіки.

З переходом до ринкових умов гссп одарювання змінювався склад як кредиторів, так і позичальників. Основними кредиторами стали комерційні банки, у тому числі колишні державні. А позичальниками Дедалі більше ставали приватні та колективні підприємства, приватні підприємці та окремі громадяни.

Звичайно, здійснювалось кредитування і підприємств державної форми власності. Значні зміни стали відсуватись у формам і видах кредитів, особливо в методах кредитування. Від кредитування численних окремих об'єктів, передбачених банківськими інструкціями в радянський час, комерційні баню перейшли до кредитування суб'єктів, турбуючись насамперед про свої доходи і

повернення кредиту. Замість досить складного порядку кредитування, який передбачав значні особливості для підприємств окремих галузей чи підгалузей економіки, кредитування почало здійснюватись в основному на покриття дефіциту оборотного капіталу підприємств.

Ще у 1991 р. законами "України ''Про підприємства в Україні" і "Про цінні папери та фондову біржу" було легалізовано комерційний кредит, який з 1930 р. у Радянському Союзі був заборонений. У тому ж таки 1991 р. було визнано, що вексельний обіг в Україні має здійснюватись відповідно до Женевської вексельної конвенції та Єдиної з > іу про переказні і прості векселі. У лютому 1993 р. Національний банк /країни затвердив Порядок проведення банками операцій з векселями, яким були встановлені особливості застосування вказаних документів міжнародного загальновизнаного вексельного права в Україні. Як уже зазначалося., комерційний кредит може надаватись як з оформленням векселем, так і без такого оформлення. Останнє переважає, бо спочатку в Україні не повністю було прийнято вексельне законодавство та й обізнаність працівників банків і їх клієнтів з вексельним правом була недостатньою. У подальшому поширенню вексельного обігу заважала платіжна криза.

Якщо в перші роки державної незалежності України кредитування населення на споживчі потреби було майже повністю припинено, то уже приблизно з 1996 р. споживчий кредит почав поступово відновлюватись і набувати розвитку. В Україні після затвердження у вересні 1993 р.

Указом Президента України Тимчасового положення про кредитні спілки в Україні почали створюватися кредитні спілки, які сталк нп матися взаємокредитуванням громадян. Широко розгорнулось кредитування населення під п-лизу рухомого майна ломбардами та нерухомого - комерційними банками. Повільно, але все-таки зростав продаж торговельними організаціями товарів населенню з розстрочкою платежу. Все більшого розмаху отримувало кредитування будівництва і придбання житла населенням, у тому числі пільгового для окремих категорій населення, коли частину витрат брала на себе держава тло місцеві органи влади. Щоправда, темпи такого кредитування стримувались відсутністю за; подавства про іпотеку. У 2000 р. уперше почали надаватись кредити талановитій молоді на період навчання у вищих закладах освіти.

Комерційні банки "нової хвилі", більшість з яких були відомчими, у перші роки переходу до ринкової економіки, розвиваючись самі, сприяли розвитку економіки. Вони надавали кредити як малим підприємствам, котрі в основному і могли існувати та швидко розвиватись завдяки цим кредитам, так і великим підприємствам. Діяльність цих банків підтримувалася як Національним банком України, так і владними структурами.

Однак державні і колишні державні банки почали відчувати фінансові труднощі через несвоєчасне повернення кредитів своїми клієнтами, на фінансовий - стан яких негативно впливав досить тривалий л жументооборот. особливо при експортних операціях, та спровокований цим розрив господарських зв'язків з підприємствами, які перебували на території країн, що утворились після розпаду Радянського Союзу. і|і труднощі були обумовлені ще й тим, що надані колишніми державними банками кредити числились на балансах тепер уже українських банків, а фонди довгострокового кредитування, які формувались на союзному рівні, їм не були передані. Таким чином, вони були поставлені в умови, коли порушувалось так зване "золоте банківське правило", за яким структура активів банків за термінами повинна відповідати їх пасивам.

При цьому доступ до кредитів центрального банку з другої половини 1992 р. мали уже не всі, а лише окремі, як правило, великі банки. .Мотивувалося це тим, що вони беруть участь у підтримці державних цільових програм розвитку певних галузей економіки. Проте кризовий стан української економіки не підтверджує цього, бо якби банківські кредити акумулювались на певних напрямах розвитку економіки, іо економіка, галузь за галуззю долала б кризовий стан.

Починаючи з 1994 р. в У країн? спостерігається процес монополізації кредиту, зосередження його в руках великих (за українськими масштабами) банків та все більше використання кредитних ресурсів країни в інтересах різних кланових угруповань, які здійснюють контроль над тим чи іншим банком. Це, у свою чергу., веде до диференціації умов доступу до банківського кредиту різних підприємницьких структур. Причому цей процес почав охоплювати й колишні державні, так звані системні банки.

В умовах дефіциту в українських банках кредитних ресурсів та переважання у їх складі короткострокових ресурсів вони надають, як правило, короткострокові кредити, причому переважно у сферу обігу.

Незважаючи на це, спочатку окремі підприємства, а потім й окремі підгалузі та галузі промисловості, спираючись на свої власні ресурси, кредити комерційних банків, кошти національних та іноземних інвесторів, усе ж таки поступово почали виходити з кризи, відновлювати виробництво і навіть експортувати свою продукцію на зовнішній ринок. Першими з кризового становища вийшли підприємства галузей зі швидким оборотом капіталу - кондитерська промисловість, промисловість безалкогольних напоїв і з розлив-у мінеральних вод, фармацевтична промисловість, швейна промисловість ; деякі інші. Поступово припинилось падіння обсягів виробництва, а з 2000 р. почалось його зростання, крива обсягів реального ВВП почала йти вгору. Очевидно, настане час, коли Україна поступово почне наближатися до рівня економічного і соціального розвитку передових країн Європи і світу, хоч на це буде потрібно немало часу. Сприяти цьому має й розвиток кредитних відносин в Україні.

Читайте також:

1. Cистеми безпеки торговельних підприємств
2. II. Відкриття і подолання схоластичного світогляду
3. III.Цілі розвитку особистості
4. III.Цілі розвитку особистості
5. III.Цілі розвитку особистості
6. IV група- показники надійності підприємства
7. Iсторiя розвитку геодезичного приладознавства
8. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
9. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
10. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
11. WEB - сайт підприємства в Інтернет
12. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.

Переглядів: 691