• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Приклади валютного клірингу

У роки після Другої світової війни міжнародні розрахунки СРСР з капіталістичними країнами будувалися як правило на основі платіжних угод клірингового типу, за винятком США, Канади, Швейцарії та деяких країн доларової зони, взаємні платежі з якими здійснювалися у вільно конвертованих валютах (переважно доларах США) .

З 1950 по 1963 роки Радянський Союз мав з соціалістичними країнами угоди, за якими розрахунок здійснювався в клірингових рублях [5].

У кліринговому угоді між СРСР і Фінляндією в якості валюти клірингу був прийнятий рубль.

Валютні кліринги здійснюють подвійний вплив на зовнішню торгівлю [6], який полягає в тому, що:

З одного боку, вони пом'якшують негативні наслідки валютних обмежень, дають можливість експортерам використовувати валютну виручку.

З іншого боку, при цьому доводиться регулювати зовнішньоторговельний оборот з кожною країною окремо, а валютну виручку можна використовувати тільки в тій країні, з якою укладено клірингова угода. Для експортера валютний кліринг невигідний. Замість виручки у конвертованій валюті вони одержують національну валюту. Тому експортери намагаються знайти шляхи обходу валютних клірингів, у тому числі за рахунок маніпуляції з цінами у формі:

заниження контрактної ціни в рахунку-фактурі (подвійний контракт), з тим щоб частина валютної виручки надійшла в вільне розпорядження експортера і при цьому обійшла органи валютного контролю;

відвантаження товарів до країн, з якими не укладені клірингова угода;

кредитування іноземного покупця на термін, який розрахований на призупинення дії клірингової угоди.

3. Валютні та фінансові умови зовнішньоекономічних угод:валюта ціни та валюта платежу; захисні застереження; умови та засоби платежу.

Існує велике розмаїття зовнішньоекономічних договорів: договори купівлі-продажу включають договори експорту, імпорту, реекспорту та реімпорту; договори зустріч них поставок, тобто компенсаційні договори; договори консигнації; договори міжнародного лізингу та ін. Практика укладання до говорів показує, що сформулювати всі умови договору достатнє повно та чітко іноді буває досить нелегко. Якщо в угоді мають місце неточності або відсутній якийсь пункт, це означає, що сто рони застосовують відповідний міжнародний торговий звичай.

Процес визначення платіжних умов зовнішньоекономічних контрактів, як правило, виявляє незбіжність інтересів заінтересованих осіб. Наприклад, експортер прагне отримати якнайбільш: суму валютної виручки в найкоротший термін; одночасно імпортер зацікавлений сплатити в найближчий після укладення угоді термін якнайменше валюти, прискорити час отримання товару т відстрочити платежі до моменту його реалізації.

Вибір платіжних умов зовнішньоекономічної угоди значною мірою залежить від: характеру економічних і політичних відносин між країнами, юридичні та фізичні особи яких є сторонами угоди; співвідношення сил контрагентів у конкретній угоді; тра­дицій та звичаїв міжнародної торгівлі даним товаром.

Від форм та умов міжнародних розрахунків залежать швид­кість і гарантія платежу, а також сума витрат, пов'язаних із здій­сненням розрахунків. Якщо міжурядовими угодами встановлюю­ться загальні принципи міжнародних розрахунків, то у конкрет­них зовнішньоекономічних контрактах мають чітко формулюва­тися їх платіжні умови.

Основними платіжними умовами зовнішньоекономічних до­говорів є: валюта ціни та валюта платежу, термін платежу, спосіб платежу, форма розрахунків, застереження, спрямовані на змен­шення або усунення валютного ризику.

Валюта платежу — це валюта, в якій здійснюється оплата товару. Нею може бути валюта країни-експортера, валюта краї­ни-імпортера або валюта третьої країни.

Валюта ціни (валюта угоди) — це валюта, в якій фіксується вартість товару. Це може бути валюта країни-експортера, валюта країни-імпортера, валюта третьої країни або міжнародна розра­хункова грошова одиниця (наприклад СДР).

Валюта платежу може збігатися або не збігатися з валютою ціни товару. В останньому випадку в угоді зазначається курс, за яким валюта ціни має переводитись у валюту платежу. Це може бути курс на день платежу або середній курс за період.

Сторони встановлюють у контракті конкретні терміни плате­жу. Якщо вони не встановлені угодою, то визначаються торгови­ми звичаями міжнародної практики.

Способи платежу визначають співвідношення часу оплати за то­вар та його фактичної поставки. Основними способами платежу є:

—готівковий платіж;

—платіж авансом;

— платіж у кредит;

— кредит з опціоном, тобто правом вибору готівкового платежу. Платіж готівковий включає всі види розрахунків, за якими товар оплачується повністю: у період від моменту його готовнос­ті для експорту до моменту переходу товару або товаророзпорядчих документів у розпорядження покупця; в момент переходу то­вару чи зазначених документів до покупця. Формами розрахунків при готівковому платежі можуть бути чек, переказ, акредитив, інкасо.

Авансові платежі випереджають рух товарів, за які здійснює­ться платіж. Якщо імпортер оплачує товар авансом, він кредитує експортера. У міжнародній практиці авансові платежі вживаються у торгівлі дорогоцінними металами, ядерним пальним, зброєю. Імпорт дорогого обладнання суден і літаків, виготовлених за ін­дивідуальним замовленням, як правило, передбачає часткові аван­сові платежі.

Розрахунок у кредит може бути комерційним і банківським. Якщо міжнародні розрахункові операції здійснюються після пе­реходу товару у власність імпортера, то має місце його кредиту­вання експортером. Комерційний кредит може передбачати на­дання вексельного кредиту (виставлення тратти), розстрочки платежу або кредитування за відкритим рахунком.

Кредит з опціоном (правом вибору) готівкового платежу пе­редбачає надання імпортеру права скористатися відстрочкою платежу за придбаний товар, але з позбавленням знижки, яка на­дається за умов готівкового платежу.

Низка товарів продається за стандартними правилами поста­вок, розробленими ГАТТ (вони передбачають певні форми роз­рахунків та інші валютно-фінансові умови). Наприклад, валютою ціни є долар США у торгівлі сирою нафтою, газовим конденса­том, цукром-сирцем, кофе, алюмінієм, нікелем, оловом, цинком, виробами з хутра. В англійських фунтах стерлінгів визначаються ціни на західноєвропейських біржах на какао-боби, картоплю, ячмінь, свинець, мідь, каучук. Відповідно до порядку котируван­ня цін товарів на біржах визначається валюта ціни та валюта ос­таточного платежу.

Формами міжнародних розрахунків можуть бути чеки, пере­казні векселі (тратти), банківські перекази, документарне інкасо, документарний акредитив, система відкритих рахунків, пласти­кові картки.

Для страхування від валютних ризиків використовують валютні застереження — договірні умови, які включаються в зовнішньоеко­номічну угоду і можуть бути переглянуті в ході виконання угоди.

Раніше застосовувалося золоте застереження, яке базувалося на фіксації золотого вмісту валюти платежу на дату укладення угоди та на перерахунку суми платежу пропорційно зміні цього золотого вмісту на дату виконання угоди. На сучасному етапі за­стосовують валютні застереження та товарно-цінові застереження.

Валютне застереження — це умова міжнародної зовнішньо­економічної угоди, яка передбачає перегляд суми платежу прямо пропорційно зміні курсу валюти застереження (фактично валюти ціни) з метою страхування експортера (або кредитора) від ризику знецінення валюти платежу. Валюта платежу ставиться у залеж­ність від більш стійкої валюти застереження (валюти ціни).

В умовах посилення нестабільності плаваючих валютних кур­сів широко застосовуються багатовалютні (мультивалютні) за­стереження.

До товарно-цінових застережень належать: застереження щодо змінної (ковзкої) ціни, коли ціна підвищується за умови зростан­ня ціноутворюючих складових; індексація, яка передбачає перегляд суми платежу пропорційно зміні індексу цін за період з дати підписання до моменту виконання угоди.

Є також комбіновані валютно-товарні застереження, які передбачають регулювання суми платежу залежно від зміни то­варних цін і валютних курсів. Якщо товарні ціни та курс валюти застереження змінюються в одному напрямку, то сума платежу перераховується на найбільший відсоток відхилення. Якщо на­прямки їх динаміки не збігаються, то сума платежу змінюється на різницю між відхиленнями товарних цін і валютного курсу.

Від вибору валюти ціни та валюти платежу залежить значною мірою валютна ефективність угоди.

Валюта ціни— це валюта, в якій визначається ціна контракту. При виборі валюти ціни враховуються міжнародні традиції торгівлі даним товаром, умови міждержавних угод. При укладенні зовнішньоторговельного контракту ціна товару може бути зафіксована в будь-якій вільно конвертованій валюті: країни продавця, країни покупця або третьої країни. Якщо між країнами укладена угода про порядок розрахунків за клірингом, то ціна товару встановлюється у тій валюті, яка прийнята для клірингових розрахунків. Для українських зовнішньоторговельних організацій вибір валюти ціни складніший через обмежене використання гривні в зовнішніх операціях. Як свідчить практика, основною валютою ціни в розрахунках за українським експортом є американський долар. Водночас в імпортних операціях як валюта ціни часто використовуються вільно конвертовані валюти інших розвинутих країн. Це зумовлено прагненням продавців отримати свої національні валюти.

Експортні та імпортні контрактні ціни досить різноманітні і залежать від додаткових витрат, які включаються в них у міру просування товарів від експортера до імпортера. У міжнародній практиці існує п’ять способів визначення цін товарів.

Тверда фіксація, за якої установлені ціни не підлягають змінам під час виконання умов контракту. Спосіб твердої фіксації ефективний при відносній стабільності цін на світових ринках на відповідну групу товарів. Він досить поширений при короткотермінових поставках, проте може бути використаний і в угодах з більш тривалим терміном поставки, особливо у разі повторних контрактів із перевіреними партнерами.

При підписанні контракту обумовлюється принцип визначення ціни (наприклад, на основі котирувань того чи іншого товарного ринку на день поставки), а сама ціна встановлюється в процесі виконання угоди. Цей спосіб визначення ціни застосовується тоді, коли виявляється тенденція до підвищення ринкових цін на товар.

Похідним від двох попередніх способів є спосіб встановлення рухливої ціни, коли ціна твердо фіксується в момент укладення контракту, проте може бути переглянута, якщо узгоджені сторонами показники знизилися (наприклад, індекс цін, світова ціна тощо) на більшу величину, ніж про це обумовлено в контракті. Прикладом може бути перегляд контрактної ціни у випадку зміни ринкової ціни товару порівняно з контрактною більше ніж на 5%.

Змінна ціна залежно від зміни елементів витрат. Вона розраховується в момент виконання контракту шляхом перегляду базисної ціни з урахуванням змін ціноутворюючих елементів, (зокрема витрат виробництва), під час виконання контракту. Вона застосовується у разі продажу продукції, яка має тривалі строки постачання (здебільшого складного комплектного обладнання).

При змінних цінах у контракті встановлюються: базисна ціна та її структура, момент початку зміни ціни, спосіб і момент розрахунку остаточної ціни, межа зміни (допустимий максимум і мінімум відхилення ринкової ціни від контрактної). Межа зміни, що перевищує 15—20% базисної ціни, не вигідна імпортеру.

Змішана форма: частина ціни твердо фіксується, а частина встановлюється в змінній формі.

Вибираючи валюту ціни, важливо врахувати вид товару. Відповідно до правил світової торгівлі сьогодні валюти ціни на окремі види товарів не є предметом узгодження, навіть якщо ця валюта не задовольняє повною мірою ні продавця, ні покупця. Ціла низка товарів, у тому числі сировина, продається на світових ринках за стандартними умовами постачання, розробленими Генеральною угодою про тарифи і торгівлю (ГАТТ), а також міжнародними асоціаціями експортерів та імпортерів розвинутих країн. Умови торгівлі цими товарами (ціни, валюта платежу, валютні та багатовалютні застереження в контрактах) та оформлення зовнішньоторговельних документів (передусім рахунків-фактур і страхових документів) підпорядковуються строгим правилам. Зокрема, ціни на сиру нафту, газовий конденсат, цукор-сирець, каву, кольорові метали, вироби зі шкіри котируються в доларах США. В англійських фунтах стерлінгів котируються ціни на західноєвропейських товарно-сировинних біржах на какао-боби, картоплю, ячмінь, кольорові метали, каучук. Згідно з порядком котирування на біржах, де встановлюються ціни товарів, визначається валюта платежу.

Валюта платежу — це валюта, в якій оплачується зобов’язання покупця (імпортера). Якщо валютні курси нестабільні, то ціни фіксуються в найбільш стійкій валюті, а платіж — у валюті країни-імпортера. Якщо валюта ціни і валюта платежу не збігаються, то в контракті вказується курс перерахунку першої на другу (або за паритетом, який фіксується МВФ на базі СДР, або за ринковим курсом валют).

У контракті встановлюються умови перерахунку:

курс відповідного виду платіжного засобу — телеграфного або банківського переказу за платежами векселями чи без них;

час коригування (наприклад, напередодні або в день платежу) на відповідному валютному ринку (продавця, покупця або третьої країни);

обумовлюється курс, за яким здійснюється перерахунок: як правило, це середній курс дня, іноді курс продавця або покупця на час відкриття або закриття валютного ринку.

Важливе значення має час перерахунку. Його неправильне встановлення може призвести до великих втрат унаслідок зміни валютних курсів. Однією з найбільших помилок, яка часто трапляється, є перерахунок валют за курсом дня укладення контракту. У разі нестабільності валюти платежу та її тенденції до девальвації, експортер може зазнати великих збитків у момент платежу. Наприклад, імпортер з України 15 січня 2001 р. підписує контракт з постачальником із Росії на суму 1,5 млн російських рублів. У цей день обмінний курс гривні та рубля дорівнює 0,19 грн за1 рос. руб. Курс обміну фіксується в контракті, отже, імпортер вважає, що він заплатить 7 894 736 млн грн. Однак у день, коли настає дата платежу, обмінний курс дорівнює 0,15 грн за рос. руб. (тобто гривня подешевшала відносно рубля), й імпортер мусить уже заплатити 10 млн грн. Збитки імпортера дорівнюють 2105264 грн.

Незбіг валюти ціни і валюти платежу — один з найпростіших методів страхування валютного ризику. Якщо курс валюти ціни (наприклад, англійський фунт стерлінгів) знизився, то сума платежу (у німецьких марках) пропорційно зменшується, і навпаки. Для експортера (кредитора) існує ризик зниження курсу валюти ціни, а для імпортера (боржника) — ризик її підвищення.

Окрім правильного вибору валюти ціни і валюти платежу, підприємства (фірми) можуть використовувати й інші засоби, спрямовані на страхування валютних ризиків. До таких засобів відносять: можливість зміни термінів платежу за контрактом, збалансованість грошових вимог і зобов’язань, валютно-товарні застереження, бартерні угоди, включення розміру можливих збитків у ціну. Крім того, активну участь у процесі страхування валютних ризиків беруть банки, які здійснюють хеджування шляхом укладення форвардних і опціонних угод, а також обліково-дисконтних, факторингових і форфейтингових операцій, які захищають клієнта не тільки від ризику валютних коливань, а й від неплатоспроможності боржника.

Умови платежу визначають порядок і строки оплати вартості товару, який зазначений у зовнішньоторговельному контракті. Вони установлюються індивідуально. Вибір умов платежу залежить від сили партнерів на ринку. При обговоренні сторонами умов платежу дуже важливим є погодження таких питань:

коли належить робити платіж (наприклад, до, у момент чи лише після поставки товару);

у який спосіб має бути здійснено платіж (форма розрахунків);

де він повинен бути здійснений.

Аналіз міжнародної торгівлі свідчить, що найбільшого поширення набули два основні способи торговельних розрахунків: на умовах негайного платежу й оплати в розстрочку. Крім того, часто виділяють дві додаткові платіжні умови — комбінований платіж і кредит з опціоном негайного платежу. Виділяти два останні у самостійні умови недоцільно, оскільки вони є лише похідними від основних платіжних умов.

Традиційно залежно від домовленостей контрагентів, а також специфіки товарів, що продаються, імпортер здійснює негайний платіж за однією з таких умов:

а) після отримання підтвердження про закінчення відвантаження товару в порту відправлення;

б) при врученні імпортеру комплекту товарних документів з наданням для оплати кількох пільгових днів і годин;

в) при прийманні товару імпортером у порту призначення.

Практика проведення міжнародних розрахунків свідчить, що за умови негайної оплати товару імпортеру та його банку надається 3—5 пільгових днів для ознайомлення з товаророзпорядчими документами і здійснення платежу, якщо інші умови не зазначені в контракті та платіжних інструкціях експортера. При цьому максимальний строк перевірки документів у банку — сім днів. У міжнародній практиці досить часто затримується негайний платіж на кілька днів з різних причин: територіальна віддаленість контрагентів та їхніх банків, необхідність здійснення платежів через треті банки, затримання оплати з вини імпортера. Проте, з банківського погляду, негайним вважається платіж, на здійснення якого витрачено часу не більше, ніж необхідно для опрацювання контрагентами та їхніми банками платіжних документів.

Міжнародні розрахунки переплітаються з обміном валют і наданням кредитів зовнішньоторговельними партнерами одне одному. У цьому проявляється зв’язок міжнародних валютно-кредитних і розрахункових операцій. У світовій торгівлі широко використовується комерційний кредит, який реалізується через надання продавцем покупцю відстрочки платежу за поставлений товар.

Розстрочка платежу передбачає взаємозв’язок торговельної та кредитної угод. Закінчення торговельної операції збігається з початком кредитної угоди, яка, у свою чергу, буде завершена погашенням підприємством-боржником заборгованості за позичкою. Особливість розстрочки платежу в тому, що угода позики не є головною метою. Вона лише супроводжує угоду з купівлі-продажу товару.

Покупці з ряду причин вдаються до відстрочення платежу частіше, ніж до отримання банківського кредиту для негайної оплати товару. Це пояснюється тим, що банківський кредит часто є дуже дорогим і не завжди доступним. Дійти до взаємної домовленості з партнерами завжди легше, особливо у разі тривалого і плідного співробітництва. Прагнення покупця платити у розстрочку обумовлено його бажанням негайно отримати право власності на матеріальні цінності, на їх використання у виробництві або для перепродажу, тоді як платіж для погашення заборгованості він може здійснити пізніше.

Ефективність виконання зовнішньоторговельних контрактів залежить від правильного вибору форми розрахунків. Під формою розрахунків у зовнішній торгівлі розуміють способи оформлення, передання й оплати товаророзпорядчих і платіжних документів, які використовуються в міжнародній комерційній і банківській практиці. Основними формами розрахунків, які використовуються в міжнародній торгівлі, є документарний акредитив та документарне інкасо, банківський переказ, платіж на відкритий рахунок та авансові платежі. Детально всі форми міжнародних розрахунків будуть розглянуті в третьому та п’ятому розділах.

Важливим моментом при обговоренні умов платежу є вибір країни, де буде здійснюватись платіж. Адже значний вплив на міжнародні розрахунки має валютне та зовнішньоторговельне регулювання. Якщо в цих сферах є значні обмеження, то швидке та ефективне проведення розрахунків майже неможливе. Крім цього, негативний вплив на швидкість проведення міжнародних розрахунків має платіжна система та розрахункова дисципліна, які, наприклад у багатьох країнах СНД, перебувають на низькому рівні. Так, у Росії, Україні та в інших країнах дуже часто спостерігається ситуація, коли комерційні банки навіть при отриманні вчасно платіжних документів, зараховують кошти на рахунок своїх клієнтів зі значними затримками, що негативно впливає на розвиток відносин між торговельними партнерами.

1. Валютно-цінові застереження:

У разі, коли валюта ціни і валюта розрахунку різні.

Валюта розрахунку (назва валюти) визначена виходячи із співвідношення валютного курсу на день підписання догово­ру (контракту) і становить Х. одиниць валюти ціни договору (контракту) (назва валюти). Якщо на день розрахунку ва­лютний курс зміниться більш як на.. +/- У.., суму платежу буде відповідно змінено у співвідношенні..X...

Валюта розрахунку (назва валюти) визначена виходячи із співвідношення валютного курсу на день підписання догово­ру (контракту) і становить..X.. одиниць валюти ціни догово­ру (контракту) (назва валюти). Якщо на день розрахунку ва­лютний курс зміниться, суму платежу буде відповідно зміне­но у співвідношенні..X....

У разі. коли валюта ціни і валюта розрахунку збігаються, але ціна товару ставиться у залежність від курсу іншої валюти.

Суми даного договору (контракту) становить. .X.. одиниць.. зазначеної валюти... Якщо удень, що передує дню плате­жу, курс.. зазначеної валюти.. стосовно до.. зазначеної іншої валюти.. зміниться порівняно з курсом.. зазначеної валюти.. стосовно до.. зазначеної іншої валюти.. на день, який передує дню підписання договору (контракту), що ста­новить У.. зазначеної валюти.. за одиницю.. зазначеної іншої валюти.., зміниться і сума даного договору (контрак­ту) у відповідній пропорції.

2. Антидемпінгові застереження

Покупець бере на себе повну відповідальність за додер­жання антидемпінгових норм, правил і процедур на своєму національному ринку та ринках подальшої реалізації пред­мета договору (контракту), зобов'язується не здійснювати операції на цих ринках за цінами, які є демпінговими згідно із законодавством та міжнародними договорами відповідної держави, і бути єдиним відповідачем з усіх можливих анти­демпінгових позовів і претензій та сплатити у повному обсязі мито, збори та інші стягнення, що накладаються на товар, який є предметом цього договору (контракту), згідно з антидем­пінговим законодавством країни ввезення.

3. Застереження про конфіденційність

Сторони погодилися, що текст договору (контракту), будь-які матеріали, інформація та відомості, які стосуються дого­вору (контракту), є конфіденційними і не можуть передава­тися третім особам без попередньої письмової згоди іншої Сторони договору (контракту), крім випадків, коли таке пе­редавання пов'язане з одержанням офіційних дозволів, документів для виконання договору (контракту) або сплати по­датків, інших обов'язкових платежів, а також у випадках, пе­редбачених чинним законодавством, яке регулює зобов'язан­ня Сторін договору (контракту).

4. Форс-мажорні застереження

Сторони погодилися, що в разі виникнення форс-мажор-них обставин (дії нездоланної сили, яка не залежить від волі Сторін), а саме: війни, воєнних дій, блокади, ембарго, інших міжнародних санкцій, валютних обмежень, інших дій дер­жав, які унеможливлюють виконання Сторонами своїх зо­бов'язань, пожеж, повеней, іншого стихійного лиха чи се­зонних природних явищ, зокрема таких, як замерзання моря, проток, портів тощо, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів, Сторони звільняються від виконання своїх зобо­в'язань на час дії зазначених обставин. Уразі, коли дія заз­начених обставин триває більш як_____днів, кожна із Сторін має право на розірвання договору (контракту) і не несе відповідальності за таке розірвання за умови, що вона повідомить про це іншу Сторону не пізніш як за ___днів до розірвання. Достатнім доказом дії форс-мажорних об­ставин є документ, виданий______________(назва організації).

Виникнення зазначених обставин не є підставою для відмо­ви Покупця від плати за товари (роботи, послуги), постав­лені до їх виникнення.

5. Застереження про реекспорт

Сторони погодилися, що Покупець не буде здійснювати реекспорт товару, який є предметом цього договору (контрак­ту), на ринки_______без попередньої письмової згоди Продавця.

6. Застереження на випадок ненадходження коштів за експорт

У разі несвоєчасного надходження виручки за експорт­ну продукцію Покупець сплачує Продавцеві пеню у розмірі..X.. від простроченої суми платежу за кожний день прострочення.

7. Застереження на випадок ненадходження продукції за імпортом в обумовлені договором (контрактом) терміни

Уразі ненадходження продукції за Імпортом у терміни, які обумовлені договором (контрактом). Продавець сплачує Покупцеві.-X.. відсотків від суми непоставленої продукції за кожний день прострочення.

Читайте також:

1. Аналіз економічноїї політики за допомогою моделі Мандела-Флемінга. Випадки вільного та фіксованого валютного курсів.
2. Біржова валютна торгівля та ступінь валютного регулювання і контролю
3. В чому полягає явище тунелювання через потенціальний бар’єр, наведіть приклади.
4. Визначення і приклади
5. Відповідальність за порушення валютного законодавства
6. Відповідальність за порушення валютного законодавства.
7. Вплив мультивалютного принципу побудови плану рахунків бухгалтерського обліку на облікову процедуру банків за операціями в іноземній валюті
8. Головними органами валютного регулювання є НБУ та КМУ.
9. Ґ) до СПЗ - на підставі інформації про курс гривні до долара США та про курс СПЗ до долара США, установлений Казначейським управлінням Міжнародного валютного фонду.
10. Деякі приклади застосування ППП
11. Етапи розвитку Європейського валютного союзу
12. Завдання та повноваження центрального банку у сфері валютного регулювання та валютного контролю

Переглядів: 1131