Поняття нації.

Менталітет.

Націоналізм та міжнаціональні конфлікти.

Національна самосвідомість.

Поняття нації.

Рис 3.2 Приклад майданчика короткочасного відпочинку на п’ять легкових автомобілів.

А) типове планування майданчика б) план оформлення майданчика.

Щодо видових майданчиків при їх найменшій ємності q = 5 авт і f = 0,3 формула. (3.1) набере вигляду

(3 2)

Відстань між майданчиками відпочинку з такою самою ємністю q - 5 авт., але f= 0,5 год може бути визначена за формулою

При в'їзді та виїзді з міст, та на майданчиків відпочинку встановлюють маршрутні схеми. Схеми розміщують таким чином, щоб водій у негоду міг знайомитись з їх змістом, не виходячи з автомобіля.

При розміщенні майданчика на мінімальній відстані від дороги рекомендується передбачати розділювальний острівець з дорожнім одягом, аналогічним дорожньому одягу майданчика для відпочинку.

Розміщення майданчиків всіх типів повинно погоджуватися з районними або міськими органами містобудування та земельних ресурсів, власником дороги і Державтоінспекцією МВС України. В проекті майданчиків слід передбачати можливість руху інвалідних колясок до усіх об'єктів побутового обслуговування (питне дже-рело, туалет тощо).

Нація складається протягом тривалого історичного періоду в результаті з'єднання, "перемішування", "плавлення" представників різних (родинних і неспоріднених один одному) племен і народностей. Сучасні наукові теорії не дають однозначної відповіді на питання про ознаки цієї спільності.

На початку XX ст. головною ознакою нації вважалася спільність мови, економічного життя, психічного складу. Один з теоретиків марксизму К. Каутський ознаками нації вважав спільність території, мови, економічного життя і традицій. Каутський не абсолютизував ці ознаки, думаючи, що при відсутності одного чи декількох з них нація продовжує існувати. Був і інший погляд: тільки при наявності всіх зазначених ознак можна говорити про націю.

Істотні зрушення в розумінні нації відбулися в останній третині XX ст. Відповідне до сучасних уявлень на етапі формування нації велике значення має територіальна, мовна й економічна єдність. Надалі під впливом інтеграційних і міграційних процесів ці ознаки нерідко втрачають свою визначальну роль, хоча і зберігають своє значення.

Єдність нації, як вважають дослідники, може підтримуватися як матеріальними, так і в деяких націй - психологічними факторами, спільністю духовних цінностей, походження й історичної долі.

Розповсюджений ще один підхід, при якому нація розглядається як співтовариство громадян даної держави.

Надалі ми будемо вживати слово "нація" у етнокультурному значенні, тобто в значенні вищої форми етнічної спільності.

Великим джерелом національної спільності і національної відповідальності є історична пам'ять. Для українського народу, який перебував 600 років у колоніальній залежності від інших держав, це особливо важливо.

Пам'ятати про уроки минулого, шанувати предків, остерігатися помилкових учинків, ночувати відповідальність перед поколіннями - це важливі функції історичної пам'яті, яка допомагає згуртувати національну спільність, але найголовніше - дає відчути свою самоусвідомленість і право бути незалежними.

Один з найбільш відчутних результатів історичного шляху - національна культура: казки, легенди, історичні оповідання, пісні, танці, музика, особлива художня майстерність, що виявляється в храмових будівлях, іконах, домашньому побуті; це народний епос, де яскраво виступають національні відмінності ("Слово о полку Ігоровім" легко відрізнити від "Манаса" чи "Калевали"), це творчість письменників, художників, композиторів, у тому числі сучасних, де знаходять своє відображення національний колорит, національні легенди. Насамперед через культуру людина пов'язана зі своєю нацією.

Українська нація виникла в процесі довгої боротьби за свою незалежність, яка гуртувала, з'єднувала український народ.

Сучасна українська мова склалася на основі старослов'янської мови, але увібрала у себе масу слів з інших мов - польської і латинської, грецької, татарської, російської, англійської, німецької тощо.

Було б неправильно уявляти собі процес розвитку народів як ідеально прямий шлях руху від однієї спільності до іншої. Людство це живий багатобарвний світ народів. Він перебуває в безупинному русі: народи з'являються, розцвітають, зникають. І в кожного народу свій шлях, своя доля.

З історії ви знаєте, що багато відомих колись народів пішли в небуття (фінікійці, скіфи, половці), а деякі сучасні народи виникли ще в стародавності (наприклад, вірмени, грузини). Англійська нація склалася в XVI ст., українська - у ХVІІ-ХVIIIст., німецька - у XIX ст. Десятки націй сформувалися і формуються в XX ст. Нинішнє людство представлене всім різноманіттям історично сформованих форм спільності: сьогодні на Землі проживають роди і племена, народності і нації, що пов'язано з розмаїтістю природно-кліматичних, економічних, соціальних і культурних умов їхньої життєдіяльності.

Що стосується поняття "національність", то воно означає приналежність людини до тієї чи іншої нації. У більшості країн світу національність визначається не державними органами, а самою людиною добровільно. Сьогодні на Землі усе більше стає людей, які народилися від змішаних шлюбів (тобто від батьків різних національностей), вони мають право вибирати собі національність кожного з батьків. У переважній більшості сучасних демократичних держав вибір національності є невід'ємним правом кожної особистості, одна з умов її свободи. Це право мають і громадяни України.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Майданчики для короткочасного відпочинку	\|	Національна самосвідомість.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.022 сек.