• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Специфічні форми кредитування ЗЕД

Зазвичай фінансування зовнішньоторговельних операцій прямо або опосередковано здійснюється комерційними банка­ми, а експортер (або імпортер) виступає ініціатором і є особою, яка відповідає за своєчасне погашення кредиту і пов'язаних із цим витрат. Найпоширенішими формами банківського креди­тування ЗЕД є факторинг та форфейтинг.

Факторинг — купівля банком прав на вимогу боргу (рахунки, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, прості векселі ) ; це комісійно-посередницька діяльність, по­в'язана з поступленням банкові клієнтом-постачальником неоплачених платежів-вимог (рахунків-фактур) за поставлені то­вари, виконані роботи, послуги і, відповідно, права одержання платежу за ними, тобто з інкасуванням дебіторської заборгова­ності клієнта (одержанням коштів за платіжними документа­ми).

Мета факторингу — усунення ризику, що є невід'ємною частиною будь-якої кредитної операції.

Факторинг – це купівля банком прав на вимогу боргу.

Б

2. Експортер постачає товар імпортеру (імпортер не розраховується за товар);

3. Банк перевіряє платоспроможність імпортера ;

4. Укладає факторингову угоду;

5. Банк купляє боргові документи;

6. Банк перераховує експортеру 80 – 90 % заборгованості;

7. Банк звертається до імпортера по кошти;

8. Імпортер перераховує кошти на рахунок банку;

9. Банк перераховує експортеру 10 – 20 % вартості.

Прибуток банку:

1. Премія;

2. Комісійні з експортера;

3. Премія і комісійні.

Банк стає власником неоплачених платіжних вимог і бере на себе ризик їх несплати, хоча кредитоспроможність борж­ників попередньо перевіряється. Відповідно до договору банк зобов'язується сплатити суму переданих йому платіжних ви­мог незалежно від того, чи сплатили свої борги контрагенти- постачальники. В цьому і полягає відмінність між факторин­гом та банківською гарантією. При банківському гарантуванні банк зобов'язується у разі несплати клієнтом у термін належ­них сум здійснити платіж за свій рахунок. Метою ж факторин­гового обслуговування є негайне інкасування коштів (або одер­жання їх на визначену у факторинговому договорі дату) неза­лежно від платоспроможності платника. Вартість факторингу вища на 5—20 % за звичайну банківську позику чи банківську гарантію, оскільки включає не тільки оплату кредиту, але і ціну інших послуг. Джерелами формування коштів для факто­рингу є власні кошти банку (прибуток, фонди), залучені і по­зичкові кошти.

форфейтинг — одна з форм короткострокового й середньострокового кредитування зовнішньоторговельних угод у формі придбання банком платіж­них зобов'язань, поданих у формі переказних векселів, без права зворотної вимоги до продавця. На відміну від факторингу форфейтинг виключає регрес до експортера. Основними учасниками такої угоди є продавець (експортер, який приймає векселі в оплату вартості поставлених товарів і звільняється від усіх ризиків, пов'язаних з отриманням платежу за векселями), а також по­купець (імпортер), форфейтер (покупець векселя чи той, хто здійснює плату за векселем при кредитуванні у формі форфейтинга) і гарант.

Форфейтинг – це купівля банком-форфейтером переказного векселя, виставленого експортером та акцептованого імпортером.

При факторингу передаються торгово-розпорядчі документи, а при форфейтингу – вексель.

Е І

Б_ф

1. Експортер передає імпортеру товар;

2. Банк перевіряє платоспроможність імпортера ;

3. Експортер оформляє вексель і передає його банку-форфейтеру , попередньо акцептувавши з імпортером;

4. Банк-форфейтер сплачує експортеру всю суму коштів;

5. Імпорт у зазначений час розраховується з банком-форфейтером.

При форфейтуванні продавець вимоги, наприклад, переказ­ного векселя, захищає себе від будь-якого регресу (регрес — зворотна вимога відшкодування сплаченої суми)

Переваги форфейтингу :

— звільнення експортера від боргів, які мають бути спла­чені іноземним покупцем;

— поліпшення стану ліквідності експортера, оскільки він негайно отримує готівку;

— зростання шансів експортера отримати банківську пози­ку, оскільки форфейтинг не впливає на інший кредит, що на­дається банком;

— зменшення можливості втрат, пов'язаних з частковим державним або приватним страхуванням, і можливих усклад­нень з ліквідністю, неминучих у період пред'явлення застра­хованих раніше вимог;

— відсутність ризиків, пов'язаних із коливанням процент­них ставок;

— відсутність ризиків, пов'язаних з курсовими коливання­ми валют і зміною фінансового становища боржника;

— відсутність ризиків і витрат, пов'язаних з діяльністю кредитних органів і стягненням грошей за векселями та інши ми платіжними документами.

Основним недоліком форфейтингу є його вартість — це до­сить дорогий вид банківських послуг, що пояснюється ризико­ваністю цієї операції для форфейтера. Але, використовуючи форфейтування, підприємство-експортер керується стратегіч­ними міркуваннями, згідно з якими форфейтування може ви­явитись дуже вигідним для нього.

Читайте також:

1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
2. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
3. Автоматизовані форми та системи обліку.
4. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
5. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
6. Акредитив та його форми
7. Активні форми участі територіальної громади у вирішенні питань ММС
8. Банківське кредитування підприємств
9. Банківське кредитування підприємства.
10. Банківське кредитування.
11. Банківський контроль та нагляд: форми та мета здійснення. Пруденційний нагляд: поняття, органи та мета проведення.
12. Банківські правовідносини мають такі самі характерні риси, що властиві усім видам правовідносин, але в них є і свої специфічні ознаки.

Переглядів: 498